Рішення № 18740511, 18.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

18 жовтня 2011 р. Справа 11/105/2011/5003

за позовом Заступника прокурора міста Вінниці в інтересах держави в особі публічного

акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»,

філії ПАТ «Вінницягаз»- Вінницького управління газового господарства

до приватного підприємства «АГЗА ЛІС»

про стягнення 3766,30 грн. заборгованості

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Кармаліта, за участю представників:

прокурор - В. Москаленко;

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 142/11-Д від 11.10.2011р.;

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства «АГЗА ЛІС»на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»заборгованість за природний газ в сумі - 3766, 30 грн., з них: основний борг - 3504,07 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ - 184, 50 грн., сума збитків від індексу інфляції гривні в України - 42.06 грн., 3% річних - 35,67 грн..

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2011р. між сторонами укладено договір №Вк-11-19319ТвБ-10-19 на закупівлю природного газу та послуг з постачання природного газу. На виконання вказаного договору позивачем в квітні 2011 року надано відповідачу послуги з постачання та транспортування природного газу на загальну суму 5404,23 грн., за які відповідач зобовязався провести розрахунки у строки визначені п. 5.1. договору. В порушення умов договору відповідач провів часткові розрахунки, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 3504,07 грн..

Відповідач вимоги суду викладені в ухвалі від 05.09.2011р. щодо надання документів не виконав, явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. Про розгляд справи в суді повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 21010531.

Зважаючи на відсутність належних доказів в матеріалах справи та з метою забезпечення реалізації сторонами права на судовий захист своїх прав та інтересів, ухвалою від 22.09.2011р. розгляд справи відкладено на 18.10.2011р..

В судовому засіданні встановлено, що відповідач не скористався своїми правами, не надавши визначених судом документів та не забезпечивши явки свого представника.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

За викладених вище обставин справу, розглянуто за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01 січня 2011 року між публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»(позивач, за договором Постачальник) в особі Вінницького управління газового господарства та приватним підприємством «АЗГА ЛІС»(відповідач, за договором, Споживач) укладено договір № Вк-11-192 на закупівлю природного газу та послуг з транспортування природного газу.

За умовами даного договору Постачальник зобовязується поставити Споживачу в 2011 році природний газ, а Споживач зобовязується прийняти та оплатити вартість газу, послуг по постачанню, транспортуванню та збору у вигляді цільової надбавки на умовах даного договору.

На виконання умов наведеного договору позивач в квітні 2011 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3504,23 грн..

Згідно з п.5.1 договору Споживач не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку поставки газу здійснює згідно виставленого рахунку попередню оплату шляхом перерахування на рахунок Постачальника 100 % вартості послуг з газопостачання у відповідності до запланованих у п.1.2. Договору обємів та діючих у даному місяці цін та тарифів, зазначених у п.4.1. Договору.

Як свідчать матеріали справи, за відповідачем станом на 01.04.2011 р. рахувалась заборгованість за спожитий природній газ в попередній період в розмірі 49,84 грн., яка 11.04.2011 р. шляхом перерахування на рахунок Вінницького УГГ коштів в сумі 50,00 грн. була погашена.

З урахуванням вказаної проплати (50,00 грн. 49,84 грн. = 0,16 грн.) за відповідачем утворилась переплата за природний газ в розмірі 0,16 грн., яка відповідно до пункту 5.4. договору який встановлює, що у випадку сплати Споживачем суми, що перевищує вартість фактично спожитого ним місячного об'єму газу, Постачальник зараховує її як попередню оплату на наступний період, зарахована позивачем в рахунок наступних платежів.

Таким чином, заборгованість за спожитий природний газ в квітні 2011 року склала 3504,07 грн..

02 серпня 2011 року на адресу відповідача направлено лист вих. № 777 з вимогою оплатити суму боргу на розрахунковий рахунок позивача в термін до 09.08.2011 р.. Однак, відповідачем вимога залишена без відповіді та задоволення.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3504,07 грн. боргу є обгрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 42,06 грн. збитків від індексу інфляції, 35,67 грн. трьох відсотків річних та 184,50 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 6.1. договорів сторони встановили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати послуг з газопостачання, зазначених в п. 5.1. даного договору, Споживач сплачує на користь Постачальника, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Неустойка нараховується Постачальником протягом 6 (шести) місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені та річних за період визначений в розрахунку ціни позову, судом встановлено, що позивачем допущено помилку в бік завищення, оскільки розмір пені за період з 01.05.2011р. по 31.08.2011р. складає 183,03 грн., а трьох відсотків річних відповідно 35,43 грн.. Щодо заявлених збитків від індексу інфляції в розмірі 42,06 грн., вказана сума є обґрунтованою та підтвердженою, а відтак підлягає задоволенню в повному розмірі.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи, що викладені вище позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, а отже позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.43, 33, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з приватного підприємства «АГЗА ЛІС»(22300, Вінницька область, смт. Літин, вул. Л. Українки, 15, код 32263070) на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»( 21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24, код 03338649) 3504 (три тисячі пятсот чотири) грн. 07 коп. боргу; 183 (сто вісімдесят три) грн. 03 коп. пені; 42 (сорок дві) грн. 06 коп. збитків від індексу інфляції; 35 (тридцять пять) грн. 43 коп. - три відсотки річних.

3. Стягнути з приватного підприємства «АГЗА ЛІС»(22300, Вінницька область, смт. Літин, вул. Л. Українки, 15, код 32263070) в дохід Державного бюджету України 101 (сто одну) грн. 95 коп. - державного мита та 235(двісті тридцять пять) грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В позові в частині стягнення 1,47 грн. пені та 0,24 грн. трьох відсотків річних відмовити.

5.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6.Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 20.10.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2-3 - відповідачу (22300, Вінницька область, смт. Літин, вул. Л. Українки, 15)

(21100, м. Вінниця, вул. Карбишева, 23)

<Дата >