Рішення № 18740130, 13.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

13 жовтня 2011 р. Справа 11/88/2011/5003

за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради

«Вінницяміськтеплоенерго», м. Вінниця

до Військової частини А-0549, м. Вінниця

до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці, м. Вінниця

про стягнення 114 919,66 грн.

Суддя В. Матвійчук

при секретарі судового засідання Т. Солоненко, за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 за довіреністю;

від І відповідача - не зявився;

від ІІ відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з розрахункового рахунку Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці на розрахунковий рахунок комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»114919, 66 грн., з яких: 99348, 70 грн. - сума основного боргу; 3511, 43 грн. - пеня, 9366, 54 грн. - сума втрат від інфляційних процесів, 2692, 99 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2010р. між сторонами укладено договір № 938 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді. Відповідно до умов даного договору Постачальник бере на себе зобов'язання постачати Споживачеві теплову енергію в договірних обсягах, а Платник зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію Споживачем за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Остаточний термін внесення платежів за теплову енергію відповідно до умов договору -до 25 числа місяця наступного за розрахунковим.

На виконання умов даного договору за період з січня 2010 року по 25.07.2011 року Споживачу в приміщення Військова частина А 0549 (Казарма) по вул. Червоноармійська, 105 у м. Вінниці позивачем здійснювалось постачання теплової енергії на загальну суму 307185, 45 грн (у т.ч.159 526, 34 грн -приєднане теплове навантаження). Платником за цей період сплачено 207 836, 75 грн.. В результаті порушення порядку розрахунків за укладеним договором станом на 25.07.2011 року заборгованість відповідачів склала 99 348, 70 грн.

Відповідач Військова частина А-0549 пояснень щодо обставин викладених в позовній заяві та визначених судом документів не надав. При розгляді справи представник відповідача заперечував проти позову посилаючись на те, що Військова частина А-0549 за договором є споживачем, а не платником.

Відповідач Квартирно-експлуатаційний відділ м. Вінниці також не виконав вимог суду щодо надання пояснень відносно обставин викладених в позовній заяві та визначених судом документів. Представник відповідача, в судовому засіданні, позовні вимоги в частині основного боргу визнав та надав виписку банку в підтвердження погашення даного боргу.

За клопотанням представників сторін, при розгляді справи 04.10.2011р., судом оголошено перерву до 13.10.2011р..

Заслухавши пояснення учасників процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, на засадах всебічного, повно і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

01 січня 2010 року між Військовою частиною А-0549 (І відповідач, за договором Споживач), комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»(позивач, за договором Постачальник) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці (ІІ відповідач, за договором Платник) укладено договір № 938 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором Постачальник бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в договірних обсягах, а Платник зобовязується оплачувати одержану теплову енергію Споживачем за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Розділом 7 договору сторони погодили порядок розрахунків.

Так, відповідно до п. 7.1. договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно у грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обовязковим для сторін з моменту їх введення в дію.

Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 7.3. договору).

Платник за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 70% вартості від зазначеного у договорі обсягу теплової енергії, передбаченого на розрахунковий період, при наявності фінансування. (п. 7.4. договору).

По закінченню розрахункового періоду, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках, підписати, предявити їх для відпису Платнику після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє Платника від обовязку сплатити за спожиту теплову енергію. (п. 7.5. договору).

Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Платником до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 11.1. договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31 грудня 2010 року.

01.07.2010р. між сторонами укладено додаткову угоду до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 938 від 01.01.2010р., згідно з умовами якої сторони дійшли згоди продовжити термін дії договору до 31 грудня 2011 року.

На виконання умов наведеного договору позивач в період з січня 2010 року по 25.07.2011 року здійснював постачання теплової енергії у приміщення Споживача. Загальна вартість спожитої теплової енергії за вказаний період становить 307185,45 грн..

Відповідач, в порушення умов договору та загальних правил виконання зобовязань провів часткові розрахунки на загальну суму 207836,75 грн..

Таким чином, станом на день звернення до суду з позовом, заборгованість відповідача становила 99348,70 грн..

Як встановлено при розгляді справи, 01.10.2011 р. відповідачем погашена сума боргу за договором у розмірі 99348,70 грн. (виписка банку від 03.10.2011р.). Представник позивача підтвердив сплату відповідачем вказаної суми заборгованості.

Беручи до уваги встановлені обставини, суд зважає на таке.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є стягнення боргу згідно договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 692 цього Кодексу покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Статтею 610 цього Кодексу передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведене, позивачем підтверджено борг за договором в сумі 99348,70 грн.. Зважаючи, що вказана сума відповідачем погашена 01.10.2011р., між сторонами відсутній спір в цій частині, а тому провадження у справі в частині стягнення боргу слід припинити по п. 1.1 ст. 80 ГПК України.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3511,43 грн. пені, 9366,54 грн. втрат від інфляційних процесів та 2692,99 грн. трьох відсотків річних .

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.1 ст.624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 8.3.1. договору сторони встановили, що Платник несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості використаної теплової енергії за кожний день прострочки, якщо інше не передбачене законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не виконав зобов'язання у строк визначений у договорі, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою бази даних «Законодавство України»правильність нарахування заявлених до стягнення сум пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат за період визначений в розрахунку, судом встановлено, що вказані суми є обгрунтованими, а відтак підлагають задоволенню.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведене вище, позов підлягає частковому задоволенню, з віднесенням судових витрат в повному розмірі на ІІ відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись п. 1-1 ст. 80, ст.ст.43, 33, 43, 49, 78, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21100, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 87, код 08320218) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (21100, м. Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код 33126849) 3511 (три тисячі пятсот одинадцять) грн. 43 коп. пені; 9366 (девять тисяч триста шістдесят шість) грн. 54 коп. втрат від інфляційних процесів; 2692 (дві тисячі шістсот девяносто дві) грн. 99 коп. три відсотки річних; 1149 (одну тисячу сто сорок девять) грн. 20 коп. - витрат повязаних зі сплатою державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Провадження у справі в частині стягнення 99348,70 грн. боргу припинити.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення згідно ст. 87 ГПК України направити відповідачу Військовій частині А-0549 рекомендованим листом.

Повне рішення складено 14.10.2011р.

Суддя В. Матвійчук

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Військова частина А-0549 (21100, м. Вінниця, вул. Червоноармійська, 105)

<Дата >