Рішення № 18739815, 10.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

10 жовтня 2011 р. Справа 16/78/2011/5003

за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м. Вінниця

до Вінницького обласного військового комісаріату, м. Вінниця

до квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці

про стягнення 118 050,68 грн. заборгованості згідно договору на постачання та споживання теплової енергії

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Снігур О.О.

Представники сторін:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 02/1047 від 02.09.11 року),

відповідача (КЕВ м.Вінниці): ОСОБА_2 (довіреність №2150 від 28.07.11 року),

відповідача (ВОВК) не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Квартирно - експлуатаційного відділу м. Вінниці 118050,68 грн. заборгованості за спожиту Вінницьким обласним військовим комісаріатом теплову енергію за період з січня 2011 року по червень 2011 року згідно договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 897 від 01.01.2009 року, у тому числі 109985,62 грн. - основний борг; 2723,14 грн. - інфляційні втрати; 783,34 грн. - 3% річних та 4558,58 грн. - пеня.

Ухвалою суду від 29 липня 2011 року порушено провадження у даній справі та призначено її до розгляду на 11 серпня 2011 року.

В зв'язку з неявкою в судове засідання представника КЕВ м.Вінниці, необхідністю витребування у сторін додаткових доказів по справі ухвалою суду від 11.08.2011 року розгляд справи відкладено на 10.10.2011 року.

В судовому засіданні 10.10.2011 року представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Представником КЕВ м.Вінниці до суду подано клопотання б/н та дати (вх. канц. №08-46/13044/11 від 10.10.2011 року) про припинення провадження у справі в частині стягнення суми боргу в зв'язку з перерахуванням коштів в розмірі 125964,90 грн. на розрахунковий рахунок позивача, що підтверджується випискою банку від 03.10.2011 року. Мотивуючи подане клопотання останній пояснив, що зазначені кошти перераховані позивачу в рахунок погашення основної заборгованості за даним позовом (оплати спожитої теплової енергії за період січень 2011 року - червень 2011 року згідно договору №897 від 01.01.2009 року), а також за наступні розрахункові періоди.

Також представник КЕВ м. Вінниці звернувся до суду з заявою б/н від 10.10.2011 року (вх. № 08-46/13050/11 від 10.10.2011 року), в якій зазначено, що розрахунки інфляції, 3% річних та пені здійснено вірно.

Разом з тим, представником КЕВ м.Вінниці до суду подано довідку б/н та дати (вх. № канц. 08-46/13087/11 від 10.10.2011 року), якою повідомлено, що КЕВ м. Вінниці є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету. Недостатнє фінансування призвело до виникнення заборгованості перед КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго". Для сплати нарахованої пені відсутній додатковий кошторис та фінансування.

Представник Вінницького обласного військового комісаріату на визначену дату до суду не з'явився, витребуваних ухвалою суду документів не надав. Причини неявки суду не відомі. Про місце, день і час розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача - 1 належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів. Проте, відповідач - 1 своїм правом на участь у засіданні суду не скористався, а тому, беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та подані документи, заслухавши пояснення учасників процесу, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.01.2009 року між Комунальним підприємством Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (Постачальник), Вінницьким обласним військовим комісаріатом (Споживач) і Квартирно-експлуатаційним відділом м. Вінниці (Платник) укладено договір №897 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді.

Відповідно до розділу 1 договору Постачальник зобов'язався постачати Споживачеві теплову енергію в договірних обсягах, а Платник зобов'язався оплачувати одержану Споживачем теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Вказаний обов'язок Платника закріплений і у розділі 5 п.5.2.1 договору.

У розділі 7 договору сторони визначили порядок розрахунків. А саме,

- розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. У разі зміни тарифів та порядку розрахунків нові тарифи і порядок розрахунків є обов'язковим для сторін з моменту введення їх в дію (п.7.1. договору);

- розрахунковим періодом є календарний місяць (п.7.3. договору);

- Платник за 10 днів до початку розрахункового періоду сплачує Постачальнику 70% вартості від зазначеного в договорі обсягу теплової енергії, передбаченого на розрахунковий період (п.7.4. договору);

- по закінченню розрахункового періоду, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, Споживач повинен отримати загальний рахунок на оплату теплової енергії, спожитої у розрахунковому місяці та акт здачі-прийняття виконаних робіт в двох примірниках, підписати, пред'явити для підпису Платнику, після чого один примірник акту повернути Постачальнику у 5-ти денний термін. Не отримання Споживачем рахунку не звільняє Платника від обов'язку сплатити за спожиту теплову енергію (п.7.5. договору);

- Остаточні розрахунки за спожиту теплову енергію повинні бути проведені Платником до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим.

До вказаного Договору сторонами також було підписано додаток № 1 (Обсяги постачання теплової енергії Споживачу), додаток № 4 (Тарифи на теплову енергію).

Так, в ході розгляду справи судом з'ясовано, що на виконання умов договору за період січень 2011р. - червень 2011р. відповідачу 1 в приміщення, розташоване у місті Вінниця, по вул. 40-річчя Перемоги, 31 були надані послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 149369,43 грн. (в т.ч. 47 937,84 грн. - приєднане теплове навантаження), що підтверджується випискою з журналу нарахувань і оплати.

Разом з тим, як встановлено судом, на момент вирішення спору по суті після порушення провадження у справі відповідач погасив заборгованість за договором, в підтвердження чого позивачем надано виписку з банку від 03.10 2011 року.

Таким чином у відповідача на момент прийняття рішення у справі відсутнє зобов'язання по погашенню боргу перед позивачем.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК), зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 109985,62 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України з покладанням на відповідача судових витрат, так як сума боргу, була фактично ним погашена вже після звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав.

Також судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 4 558,58 грн. пені, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст. 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 8.3.1 Договору за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію передбачено, що Платник сплачує пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день прострочення, якщо інше не передбачене законодавством. У випадку прострочення платежу менш ніж на 1 календарний місяць, Постачальник може не застосовувати цю санкцію, при наявності гарантійного листа платника з зазначенням дати проведення розрахунку.

Таким чином суд вважає, що вимога щодо стягнення пені є правомірною.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про зменшення розміру суми пені, заявленої позивачем, вказуючи на відсутність вини у простроченні грошових зобов'язань.

При цьому представник відповідача посилався на те, що джерелом формування майна і фінансових ресурсів КЕВ м. Вінниці є фінансування з Державного бюджету.

З врахуванням встановлених обставин суд прийшов до висновку про зменшення розміру заявленої до стягнення пені, враховуючи наступне.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Застосовуючи припис, який міститься в п.3 ст.83 ГПК України, суд враховує вказівку, що міститься в п. 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.19994 року № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", в якому зазначається, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Слід зазначити, що законодавчо не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Приймаючи рішення про зменшення розміру неустойки, суд взяв до уваги те, що фактично під час розгляду справи відповідачем було погашено борг перед позивачем в повному обсязі, а причиною прострочення за отримані послуги з теплопостачання є неналежне фінансування відповідача з Державного бюджету.

Враховуючи викладені обставини в сукупності, суд, користуючись правом, наданим йому ст.551 ЦК України, 233 ГК України та ст.83 ГПК України, зменшує розмір заявленої до стягнення пені до 1,00 грн.

Також судом розглянуто вимогу позивача про стягнення 2 723,14 грн. інфляційних втрат, 783,34 грн. 3 % річних, за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є правомірними, оскільки відповідають умовам чинного законодавства.

При перевірці правильності нарахування інфляційних втрат та 3 % річних судом не виявлено помилок.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо 3% річних, інфляційних та пені.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з врахуванням припинення провадження в частині стягнення основного боргу.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Також суд враховує п.6.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому вказується, що у разі, коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою державного мита, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем.

10.10.2011 року у справі оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, 82, 83, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Вінниці (21100 м.Вінниця, вул.Червоноармійська, 87, код ЄДРПОУ 08320218) на користь комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (21100 м.Вінниця, вул. 600-річчя, 13, код ЄДРПОУ - 33126849) - 2723 грн. 14 коп. - інфляційних втрат, 783 грн. 34 коп. - 3 % річних, 1 грн. 00 коп. - пені, 1180 грн. 51 коп. - відшкодування витрат, повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Провадження в частині стягнення 109985 грн. 62 коп. основного боргу припинити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Копію повного рішення направити Вінницькому обласному військовому комісаріату рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суддя Нешик О.С.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 17 жовтня 2011 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу - Вінницькому обласному військовому комісаріату (21100 м.Вінниця, вул.40-річчя Перемоги, 31)