Ухвала суду № 18739541, 20.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

           УХВАЛА          

"20" жовтня 2011 р. Справа № 5023/2164/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Плюшка І.А.

суддівКочерової Н.О.,

Саранюка В.І.

перевіривши

касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Моноліт"

на постановуХарківського апеляційного господарського суду

від 10.08.2011 року

у справі№ 5023/2164/11

господарського суду Харківської області

за позовомГоловного управління Держкомзему у Харківській області

доселянського (фермерського) господарства "Моноліт",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору, на стороні позивача –Контрольно-ревізійне управління в Харківській області,

простягнення 130 955, 73 грн. ВСТАНОВИВ:

Подана до Вищого господарського суду України касаційна скарга не відповідає вимогам розділу Х11-1 Господарського процесуального кодексу України та не приймається до розгляду з наступних підстав.

Відповідно до статті 46 Господарського процесуального кодексу, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Так, відповідно до пункту 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993р. за № 15, при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника –останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету _____ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

          Проте, напис на звороті платіжного доручення № 388 від 26.08.2011 року, доданого до матеріалів касаційної скарги, не відповідає вимогами пункту 14 Інструкції "Про порядок обчислення та справляння державного мита", оскільки вищезазначений напис кредитної установи скріплений підписом лише однієї посадової особи банку, не містить дати зарахування коштів до бюджету, а також дати виконання платіжного доручення, що є порушенням пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, а тому зазначене платіжне доручення не може бути належним доказом, що підтверджує сплату державного мита.

З врахуванням наведеного, касаційна скарга селянського (фермерського) господарства "Моноліт" не дає підстав для порушення касаційного провадження та підлягає поверненню на підста ві пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч.3 ст.111-3 Господарського процесуального кодексу України скаржник не позбавлений можливості повторного подання касаційної скарги після усунення зазначених недоліків в загальному порядку, тобто з дотриманням вимог процесуального законодавства, зокрема, приписів розділу ХІІ-1 ГПК України.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 86, 111, п. 4 ч. 1 статті 111-3 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Моноліт" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року у справі № 5023/2164/11 повернути скаржнику.

Головуючий І. Плюшко

Судді Н. Кочерова

В. Саранюк