Постанова № 18722866, 13.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р.

Справа № 5024/1064/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В.Поліщук,

суддів: Л.І. Бандури (на підставі розпорядження голови суду № 601 від 12.10.2011 р.), В.Б. Туренко,

при секретарі судового засідання: О.О. Довбиш,

представники сторін в судове засідання не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»

на рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2011р.

у справі № 5024/1064/2011

за позовом Державної екологічної інспекції в Херсонській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»

про стягнення 10 997 грн. 50 коп.

встановив:

У червні 2011 року Державна екологічна інспекція Херсонської області звернулась до Товариства з обмеженою відповідальністю «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»з позовом про стягнення 10 997 грн. 50 коп. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу самовільним водокористуванням.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області встановлено факт самовільного водокористування, а саме, відповідачем без дозволу на спеціальне водокористування за період з 15 березня по 20 серпня 2010 року видобуто з артезіанських свердловин 530 м3 підземних вод, чим порушено вимоги пункту 9 частини 1 статті 44 Водного кодексу України та статті 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». В результаті здійснення самовільного водокористування відповідачем заподіяно 10 997 грн. 50 коп. збитків, розрахованих відповідно до пункту 1.9 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 р. № 389 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 14.08.2009 р. за № 767/16783 (далі - Методика). Заподіяні збитки позивач просив стягнути на підставі статті 111 Водного кодексу України та статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.08.2011 р. позов задоволено з мотивів обґрунтованості та доведеності позовних вимог.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод»звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення скасувати, в позові відмовити, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що Методика, на підставі якої позивачем розраховано розмір збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу самовільним водокористуванням, не може застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки такий розрахунок може застосовуватись лише у випадку, коли протиправні дії призвели до забруднення водних об’єктів, тоді як сама по собі обставина самовільного використання водних ресурсів не може бути підставою стягнення з відповідача зазначених збитків. Водночас, в матеріалах справи відсутні жодні докази того, що дії відповідача призвели до забруднення водних об’єктів, поверхневих чи підземних вод.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив про безпідставність доводів скаржника та просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач та відповідач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, проте не скористались своїм правом участі у судових засіданнях апеляційної інстанції, призначених на 22.09.2011 р. та 13.10.2011 р.

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.09.2011 р. відповідача було зобов’язано надати паспорт свердловини, з якої ним здійснювався видобуток підземних вод. Однак, відповідач витребувані докази не надав, у зв’язку з чим судова колегія здійснює апеляційний перегляд оскаржуваного рішення за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Перевіркою дотримання вимог природоохоронного законодавства державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Херсонській області встановлено факт самовільного водокористування, про що складено акт від 20.08.2010 р. (а.с.4-5).

З метою усунення порушень природоохоронного законодавства, виявлених під час проведення вищевказаної перевірки, позивачем 24.08.2010 р. видано припис (а.с.6).

Згідно із довідкою від 07.09.2010 р. за вих.№ 90, складеною ТОВ «Верхньосірогозький олійно-переробний завод», останнім за період з 15.03.2010 р. по 20.08.2010 р. видобуто 530 м3 підземної води за відсутності дозволу на спеціальне водокористування (а.с.7).

Керуючись приписами пункту «з»статті 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статтями 5 –7 Господарського процесуального кодексу України, позивач 22.09.210 р. звернувся до відповідача з претензією за вих. № 09-5/113-400/10 про відшкодування 10 997,50 грн. збитків, заподіяних державі в результаті допущених порушень норм природоохоронного законодавства, яка відповідачем залишена без відповіді (а.с.8).

Відповідно до пункту 9 статті 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов’язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Статтею 48 Водного Кодексу України визначено, що спеціальне водокористування –це забір води з водних об’єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об’єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно із частинами 1-3 статті 49 цього Кодексу спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу, який видається державними органами охорони навколишнього природного середовища у разі використання води, водних об’єктів загальнодержавного значення. Видача дозволу на спеціальне водокористування здійснюється за клопотанням водокористувача з обґрунтуванням потреби у воді погодженим з державними органами геології в разі використання підземних вод.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, передбачено статтею 111 Водного кодексу України, відповідно до якої підприємства, установи, організації зобов’язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірі і порядку, встановлених законодавством України. Зазначена норма кореспондується із статтею 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», згідно із якою підприємства, установи, організації та громадяни зобов’язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до пункту 1.2 вищеназваної Методики, остання встановлює порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі, зокрема, самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)). Отже, застосування Методики при розрахунку збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу самовільним водокористуванням, не залежить від наслідків у вигляді забруднення водних об’єктів, поверхневих чи підземних вод, у зв’язку з чим є помилковими доводи скаржника стосовно застосування такого розрахунку лише у випадку, коли протиправні дії призвели до вказаних негативних наслідків.

Розрахунок збитків, заподіяних державі відповідачем за період з 15.03.2010 р. по 20.08.2010 р., здійснено позивачем відповідно до пункту 1.9 Методики (а.с.9).

Згідно із вказаним пунктом (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин) формула 23 застосовується при розрахунку розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м).

Тобто, розрахунок збитків на момент виникнення спірних відносин за формулою, встановленою пунктом 1.9 Методики, не міг здійснюватись щодо видобутку підземних вод глибиною більше 20 м.

Проте, відповідачем не виконано ухвалу суду апеляційної інстанції від 22.09.2011 р. і не надано відомостей стосовно глибини свердловини, з якої здійснювався видобуток підземних вод за відсутності дозвільних документів.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища. У зв’язку з цим при вирішенні спору про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, слід виходити з презумпції вини правопорушника. (Узагальнення судової практики Вищого господарського суду України про результати вивчення та узагальнення судової практики вирішення господарськими судами спорів, пов’язаних з охороною навколишнього природного середовища від 01.09.2009р.).

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку щодо задоволення позовних про стягнення 10 997 грн. 50 коп. збитків, заподіяних відповідачем навколишньому природному середовищу самовільним водокористуванням, у зв’язку з чим рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу

України, суд –

постановив:

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2011 р. у справі № 5024/1064/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.

Головуючий суддя Л.В. Поліщук

Суддя Л.І. Бандура

Суддя В.Б. Туренко

Повний текст постанови підписано 18.10.2011 р.