Постанова № 18722853, 11.10.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р.Справа № 4/17-1741-2011

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,

Суддів: Лавренюк О.Т та Ліпчанська Н.В.;

(Склад судової колегії змінено на підставі розпорядження № 590 від 07.10.2011 року.)

При секретарі судового засідання Подуст Л.В

Представники сторін:

Від відповідача - ОСОБА_1., за довіреністю

Від позивача - ОСОБА_2., за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське Зерно"

на рішення господарського суду Одеської області від 15 червня 2011 р.

у справі № 4/17-1741-2011

за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське Зерно"

про зобов'язання повернути товар,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2011 року Мале приватне товариство Фірма "Ерідон" (далі позивач) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське зерно" (далі - відповідач) про зобовязання відповідача повернути ячмінь зданий на зберігання в кількості 77.103 т.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач взяв на відповідальне зберігання зерно ячмінь в кількості 3340 тон по складським квитанціям на умовах договору №12/09 складського зберігання від 2302.2010р. 77.103 тони зерна не повертає та претензію не розглянув.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 червня 2011р. (суддя Літвінов С.В.) позовні вимоги задоволено повністю.

Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підтверджені належними доказами.

А саме, ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 15, 509, 627, 936, 938, 951, 1213 ЦК України. Та ненаданням до суду відповідачем доказів належного виконання умов Договору №12/09 складського зберігання зерна, та повернення взятого на зберігання зерна.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення - скасувати, в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

На думку скаржника, рішення господарського суду першої інстанції є необґрунтованим та незаконним, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто за відсутності представника відповідача, а клопотання про відкладення розгляду справи не задоволено, що не дало можливості надати відповідні докази.

Згідно з Інструкцією про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки затвердженою наказом Мінагрополітики України 13.10.2008р. № 661 прийняте зерно пройшло операції доробки зерна: сушіння, очищення і збирання за їх розрахунковими документами норма нестачі зерна по вазі складає 16343.75 кг., а загальне зниження у вазі в результаті зниження вологості, смітної домішки, природного убутку скласти 75705 кг.

В запереченні на апеляційну скаргу позивач вважає доводи апеляційної скарги відповідача - ТОВ «Котовське зерно»необґрунтованими, надуманими та безпідставними.

Про час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся вчасно.

Додаткові докази можливо було надати використовуючи свої права, передбачені Господарським процесуальним кодексом не з'являючись в господарський суд.

Зниження показників вологості, смітної домішки, природніх втрат які в масі складають убуток доказами не підтверджені.

Зерно передано на зберігання шляхом підписання складських квитанцій, а умови зберігання визначені договором який передбачає виконання зобов'язань по забезпеченню кількісного і якісного зберігання.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.

23.02.2010р. між МПП Фірма "ЕРІДОН" (далі - поклажодавець) та ТОВ " КОТОВСЬКЕ ЗЕРНО " (далі - зерновий склад) був укладений Договір №12/09 зберігання зерна, згідно якого Мале приватне підприємство Фірма «Ерідон»як поклажодавець передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Котовське зерно»як зерновий склад прийняло на відповідальне зберігання зерно - ячмінь в загальній кількості 3340 тонн, з наступними якісними характеристиками згідно ДСТУ 3769-98: вологість - 13.5 %,, зернова домішка -4.0 %. сміттєва домішка - 2,0 %.

На підтвердження прийняття зерна на зберігання зерновим складом було видано Складську квитанцію на зерно № 215 від 23.02.2010р. відповідно до якої на зберігання прийнято 1950 тонн зерна та Складську квитанцію на зерно .№ 216 від 03.03.2010р. відповідно до якої на зберігання прийнято 1390 тонн зерна.

Відповідно до п. 2.2.5 договору № 12/09 складського зберігання зерна від 23.02.2010р. Зерновий склад зобов'язаний здійснювати зберігання зерна, забезпечити його кількісне та якісне збереження, а згідно п. 2.2.6. вказаного договору Зерновий склад зобов'язаний здійснювати відвантаження Зерна або його переоформлення на підставі і в повній відповідності із письмовою вимогою поклажодавця.

З огляду на зазначене, 25.02.2010р. та 09.03.2010р. поклажодавцем до зернового складу було пред'явлено письмові вимоги № 730 та № 957 з проханням здійснити відвантаження всієї кількості зерна, що знаходиться на зберіганні, в залізничні вагони без проведення покращення його якісних показників.

Відповідно до квитанцій про приймання вантажу № 42521433, 425.21459, 42521493, 42521443, 42521516, 425211513, 42521534, 42521537, 42521507,. 42521549, 42521478 за період з 01.03.2010р. по 18.03.2010р. зерновим складом було проведено відвантаження зерна в залізничні вагони в кількості 3268,750 тонн із 3340 тонн зерна, що знаходились на зберіганні. Різниця між: фактично відвантаженим зерном та тим;, що знаходилось зберіганні складає 71,250 тонн. (3340,000 - 3268,750 = 71,250).

Також, при зважуванні відвантаженого зерна на станції призначення, було виявлено нестачу по вазі нетто, яка перевищує допустиму норму у 0,5%.

Позивач в позовній заяві посилається на те, що згідно з п. 27 Наказу Мінтрансу від 21.11.2000 р. № 644, яким затверджено "Правила видачі вантажів (ст. 35., 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту)" вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажу, яким є зерно, маса якого унаслідок його властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 0,5 % маси вантажу.

Всього, було виявлено та засвідчено актами експертизи Одеської регіональної Торгово-промислової палати України понаднормову нестачу вантажу в розмірі 5,853 тонн.

Дані Акти експертизи були пред'явлені зерновому складу, на що останній листами ,№ 56 від 04.03,2010р. та № 90 від 23.,03.2010р. повідомив, що виявлена недостача буде врахована по закінченню відвантаження при складанні акта-розрахунку.

Таким чином, МПП Фірмі «Ерідон»не повернено ячмінь в загальній кількості 77,103 тонн.

Відповідно до п.п. 4.1, 4,2. договору № 12/09 складського зберігання зерна від 23.02.2010р., у разі невиконання або неналежного виконання умов цього договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України. зерновий склад несе повну матеріальну відповідальність за прийняте на зберігання зерно та його якість.

Відповідно п. 2.2.6. договору зберігання зерна №12/09 від 23.02.2010р. зерновий склад зобов'язаний здійснювати відвантаження зерна або його переоформлення на підставі і в повній відповідності із письмовою вимогою поклажодавця.

Листами від 25.02.2010р. № 730 та від 09.03.2010р. № 957 поклажодавсць повідомляв зерновий склад про необхідність відвантаження всієї кількості зерна, що знаходиться на зберіганні в залізничні вагони без проведення покращення його якісних показників.

Тобто, всі дії, спрямовані на покращення якісних показників зерна, що перебувало на відповідальному зберіганні, якщо такі і були, здійснювалися Зерновим складом самостійно.

За приписами ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом .

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За правилами ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст. 16 цього ж Кодексу , кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Згідно зі ст. 937 ЦК України договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Ст. 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився. За положеннями ст. 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. За положеннями ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Згідно ст. 951 ЦК України, ст. 27 ЗУ «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Відповідно до п.4. ст. 22 ЦК України, на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Посилання відповідача на порушення господарським судом першої інстанції процесуальних норм права за відсутності представника судом до уваги не приймаються, оскільки як свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення перший раз ухвала вручена 24.05.2011р., а другий раз в звязку з відкладенням розгляду справи на 15.06.2011р. доставлено 03.06.2011р.

Відсутні підстави порушення або неправильного застосування норм матеріального права враховуючи те, що умовами договору складського зберігання зерна укладеного сторонами не передбачено якісного його поліпшення, а відповідач зобовязався здійснити знеособлене зберігання та забезпечити кількісне та якісне зберігання (п. 2.2.5)

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається, оскільки набуте без правових підстав майно повинно бути повернуто власнику.

Керуючись ст. ст. 99; 101; 103 105 ГПК України, суд,-

Постановив

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Котовське Зерно" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 15 червня 2011р. у справі № 4/17-1741-2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя О.Т. Лавренюк