Рішення № 18721834, 13.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.11 Справа № 11/124пд/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю підприємства “РИНО ЛТД”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

до Приватного малого підприємства “Вібро-С”, м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 7620 грн. 99 коп., розірвання договору оренди та зобовязання повернути приміщення

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 01.10.2011;

від відповідача - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача боргу за неналежне виконання умов договору оренди нежилого приміщення № 1 від 01.01.2002 в сумі 6598 грн. 26 коп. та пені у розмірі 1022 грн. 73 коп.;

- дострокове розірвання договору оренди нежилого приміщення № 1 від 01.01.2002, укладеного між сторонами у справі;

- зобовязання відповідача повернути нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: вул. Гагаріна, 74, м. Сєвєродонецьк Луганської області, з усіма поліпшеннями, які були здійснені орендарем за час дії договору оренди без відшкодування їх вартості.

В процесі судового розгляду справи позивачем надано письмову заяву № 54 від 03.09.2011 про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь борг за неналежне виконання умов договору оренди нежилого приміщення № 1 від 01.01.2002 в сумі 8064 грн. 54 коп. та пеню у розмірі 1250 грн. 04 коп. В іншій частині позовні вимоги залишені позивачем без змін. Вказану заяву позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач явку свого повноважного представника у засідання суду втретє не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлявся належним чином шляхом надсилання за його належною юридичною адресою ухвали господарського суду.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши присутнього в судових засіданнях під час розгляду справи представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

01.01.2002 між позивачем як орендодавцем та відповідачем як орендарем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1 (далі за текстом договір) (а.с. 8 - 9), за умовами пункту 1.1 якого позивач надав відповідачеві в оренду нежитлове приміщення у будинку № 74 по вулиці Гагаріна загальною площею 160 кв. м, що є власністю позивача на підставі відповідного договору купівлі-продажу.

Предмет договору переданий позивачем відповідачеві за відповідним Актом приймання-передачі нежитлового приміщення від 01.01.2002 (а.с. 10).

Відповідно до умов пункту 4.1 договору за оренду приміщення орендар повинен сплачувати 5 грн. за квадратний метр орендованої площі; передплата у розмірі 800 грн. 00 коп. повинна здійснюватися щомісячно у строк до 5 числа місяця.

Умовами пункту 4.2 договору його сторони передбачили відповідальність за порушення строків сплати орендної плати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення.

Згідно з додатковими угодами розмір орендної плати змінювався на відповідні періоди до розмірів: 1500 грн. 00 коп. (від 01.01.2007 на період з 01.01.2007 до 26.12.2007), 2000 грн. 00 коп. (від 26.12.2007 на період з 26.12.2007 до 21.12.2008), 2 700 грн. 00 коп. (від 21.08.2008, починаючи з 01.09.2008) та 3000 грн. 00 коп. (від 21.12.2008 на період з 22.12.2008 по 18.12.2009). Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.2011 у справі № 15/93пд за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рино ЛТД»до малого приватного підприємства «Вібро-С»про розірвання договору та звільнення приміщення, а тому на підставі приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення сторонами. Додатковою угодою від 01.01.2010 до договору (а.с. 11) його сторони встановили новий розмір щомісячної орендної плати за договором 3000 грн. 00 коп., а також встановили строк дії вказаної додаткової угоди з 01.01.2010 по 25.12.2010.

Відповідач свої обов'язки щодо сплати орендних платежів належним чином не виконав, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом утворилась заборгованість з орендної плати за період з жовтня 2010 року по серпень 2011 року у розмірі 8064 грн. 54 коп.

Вказану заборгованість позивачем заявлено до стягнення з відповідача за даним позовом.

Крім заборгованості з орендної плати, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню за порушення строків плати орендної плати у розмірі 1250 грн. 04 коп., а також викладено вимоги про розірвання укладеного сторонами договору та звільнення орендованого приміщення.

Під час судового розгляду справи відповідач заперечень проти позову не надав.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

В силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобовязання у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Під час розгляду справи доказів часткової або повної сплати суми боргу відповідачем надано не було, а також відповідач не скористався правом участі в судових засіданнях у даній справі.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт належного виконання позивачем своїх договірних зобовязань та порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати платежів за договором підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу у заявленій позивачем сумі 8064 грн. 54 коп. за період з жовтня 2001 року по серпень 2011 (з урахуванням того, що на підставі додаткової угоди від 01.01.2010 до договору розмір орендної плати на період з 01.01.2010 по 25.12.2010 встановлений у сумі 3000 грн. 00 коп. на місяць, а після закінчення строку дії вказаної додаткової угоди передбачений договором розмір орендної плати за період з 26.12.2011 по 31.08.2011 склав 800 грн. 00 коп. на місяць).

Розрахунок суми заявленої до стягнення пені, наданий позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства.

З урахуванням приписів ст. 232 Господарського кодексу України, встановленого сторонами у справі розміру орендної плати за період прострочення орендних платежів, про що зазначено вище, а також того, що пеня позивачем обраховується по 31.08.2011, за розрахунком суду розмір належної до стягнення пені становить 773 грн. 64 коп.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено такий спосіб захисту порушеного права, як припинення правовідносин у разі їх порушення.

Приписи ст. 782 Цивільного кодексу України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму та вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Крім того, відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт систематичного порушення відповідачем у справі взятих на себе за договором оренди зобовязань щодо своєчасної сплати орендної плати.

Таким чином, вимога позивача про розірвання укладеного з відповідачем договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому вимога позивача про повернення орендованого майна є необґрунтованою та такою, у задоволенні слід відмовити, оскільки обовязок з повернення орендованого майна настане у відповідача лише з моменту набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди.

Судові витрати на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного малого підприємства «Вібро-С», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 74, код 19074283, на користь товариства з обмеженою відповідальністю підприємства «РИНО ЛТД», Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 74, код 20174742, заборгованість з орендної плати у розмірі 8064 грн. 54 коп., пеню у розмірі 773 грн. 64 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 88 грн. 81 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення № 1 від 01.01.2002, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю підприємства “РИНО ЛТД”, м. Сєвєродонецьк Луганської області, та Приватним малим підприємством “Вібро-С”, м. Сєвєродонецьк Луганської області.

4. В решті вимог позову відмовити.

В судовому засіданні 13.10.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 18.10.2011.

Суддя М.О.Москаленко