Рішення № 18721665, 12.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа № 15/176/2011

За позовом

Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ», м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат, м. Алчевськ Луганської області

про стягнення 56 581 грн. 80 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 19.01.2011;

від відповідача - ОСОБА_2, інженер-претензіоніст, довіреність № 01-026-1014 від 16.05.2011.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача за договором від 20.03.2008 № 018/654 основного боргу в сумі 39537 грн. 48 коп., інфляційних втрат в сумі 13582 грн. 81 коп. та 3% річних в сумі 3461 грн. 51 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 27.09.2011 № 026-102исх/11, де вказав, що позивачем не враховано часткову оплату в сумі 10000 грн. 00 коп. за роботи, виконані відповідно до акту № 3. Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між відкритим акціонерним товариством «Алчевський металургійний комбінат»(у звязку з набранням чинності Закону України «Про акціонерні товариства»було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «Алчевський металургійний комбінат»), як замовником, та українсько-російським товариством з обмеженою відповідальністю «ГідроТех Інжинірінг», як підрядником, 20.03.2008 укладено договір № 018/654 (далі - Договір).

Згідно предмету даного договору замовник (відповідач у справі) передає, а підрядник (позивач у справі) приймає на себе виконання робіт (надання послуг) з дозування реагентів та технічне супроводження обробки циклу оборотного водопостачання ТЕЦ ПВС (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору загальна вартість робіт за договором складає 83368 грн. 00 коп.

За умовами п. 2.3 договору оплата робіт за даним договором проводиться відповідно до наданих актів приймання-передачі виконаних робіт (форма Р-2 або інші акти приймання робіт) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий (поточний) рахунок підрядника в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним.

Так, виконання позивачем своїх обовязків за договором підтверджується підписаними актами приймання-передачі виконаних робіт № 2 за серпень 2008 року та № 3 за серпень 2008 року (а.с. 16-17).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань по договору за ним утворився борг.

У звязку з викладеним, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та порушених законом інтересів.

Так, станом на день прийняття даного судового рішення розмір боргу складає 39537 грн. 48 коп.

Посилання відповідача на те, що позивачем не враховано часткову оплату в сумі 10000 грн. 00 коп. за роботи, виконані відповідно до акту № 3, відхиляються судом з наступних підстав.

На обґрунтування доводів щодо сплати позивачу відповідно до договору від 20.03.2008 № 018/654, грошових коштів в сумі 10000 грн. 00 коп. до матеріалів справи відповідачем надано копію витягу з виписки з банківського рахунку. Проте, у зазначеній виписці в рядках стосовно платіжних доручень від 05.05.2008 № 9228 та від 15.05.2008 № 4227 щодо призначення платежу, зокрема, вказано «За реагенти, коагулянт согл. дог. № 14/626 від 09.03.2007».

Таким чином, відповідачем не доведено сплату грошових коштів в сумі 10000 грн. 00 коп. саме за договором від 20.03.2008 № 018/654, на підставі якого заявлені позовні вимоги.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

В силу ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 854 якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.

Таким чином, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення основного боргу в сумі 39537 грн. 48 коп. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Слід зазначити, що за приписами п. 2.3 договору прострочення виконання грошового зобовязання відповідачем починається за актом № 2 за серпень 2008 року з 16.09.2008, а за актом № 3 за вересень 2008 року з 16.10.2008.

Так, заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних за обґрунтовано визначені позивачем періоди підлягає задоволенню частково в сумі 3460 грн. 64 коп.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у розмірі 13582 грн. 81 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольняється частково з наступних підстав.

Згідно листа Верховного Суду України № 62-97р. від 03.04.1997 «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» при застосування індексу інфляції необхідно враховувати, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, тому умовно слід рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З наданого позивачем розрахунку інфляційних вбачається, що позивачем проведено нарахування інфляційних починаючи з вересня 2008 року, що є безпідставним, оскільки у відповідності до п. 2.3 договору оплата робіт проводиться в строк до 15 числа місяця, наступного за звітним. Тобто, період прострочення починається з 16 вересня 2008 року за актом № 2, а з 16 жовтня 2008 року за актом № 3. За таких обставин, не підлягає індексації сума заборгованості за вересень 2008 року за актом № 2 та за жовтень 2008 року за актом № 3.

Такої ж правової позиції щодо нарахування втрат від інфляції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 17.01.2011 № 8/37, від 02.02.2011 № 43/154-10 та від 02.02.2011 № 33/209-10.

Таким чином, враховуючи наявні матеріали справи суд дійшов висновку, що обґрунтованим розміром інфляційних нарахувань є 13373 грн. 07 коп., який і підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. З відповідача підлягають стягненню борг у сумі 39 537 грн. 48 коп., інфляційні втрати у сумі 13 373 грн. 07 коп., 3% річних у сумі 3 460 грн. 64 коп. (Всього 56 371 грн. 19 коп.). В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю. Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати у складі: 563 грн. 71 коп. державного мита, а також 235 грн. 12 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ» до Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат про стягнення 56 581 грн. 80 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Алчевськ Луганської області, вул. Шмідта, б. 4, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05441447, на користь Українсько-російського товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОТЕХ ІНЖИНІРІНГ», м. Дніпропетровськ, вул. Прогресивна, б. 6, кв. 89, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30166282: борг у сумі 39 537 грн. 48 коп., інфляційні втрати у сумі 13 373 грн. 07 коп., 3% річних у сумі 3 460 грн. 64 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 563 грн. 71 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235 грн. 12 коп. Наказ видати позивачу. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. В судовому засіданні 12.10.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.10.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко