Рішення № 18721564, 10.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.11 Справа № 17/140/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Юні-Групп”, м. Донецьк

до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області

про стягнення 44231 грн. 04 коп.

Суддя Фонова О.С.

Представники:

від позивача ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2011, паспорт серії ЕК № НОМЕР_1, виданий Артемівським РВ ЛМУ УМВС України в Луганській області 22.11.1995;

від відповідача ОСОБА_2, довіреність № 1-3/3д-38 від 11.04.2011, паспорт ЕН НОМЕР_2, виданий 17.03.2011 Ровеньківським МВ УМВС України в Луганській області.

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 42573 грн. 40 коп., 3% річних у сумі 617 грн. 28 коп., інфляційних витрат у сумі 2123 грн. 96 коп. на підставі договору поставки №111-1335гп від 18.03.2011.

Від представника позивача у судовому засіданні 10.10.2011 надійшла заява про зменшення позовних вимог, згідно якої позивач, просить стягнути з відповідача борг у сумі 42573,40 грн., 3% річних у сумі 746,76 грн. та інфляційні нарахування у сумі 910,88 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, та з урахуванням дотримання всіх вимог, зменшення розміру позовних вимог за вказаною заявою позивача прийнято судом до розгляду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, зданим у судовому засіданні 10.10.2011 пояснює, що згідно наданих бухгалтерією відповідача розрахунків, станом на 01.08.2011 кредиторська заборгованість перед позивачем за договором поставки №111-1335гп від 18.03.2011 складає 42573,40 грн.

З наданим позивачем розрахунком інфляційних нарахувань за несвоєчасну оплату по договору поставки №111-1335гп від 18.03.2011, відповідач не згодний, та вважає, що позивач, скориставшись своїм правом нарахування інфляції, повинен був рахувати інфляцію за весь час прострочення. Тобто, крім інфляції за червень, позивач повинен був порахувати ще інфляцію за липень та серпень, тобто врахувати час коли відбувалась дефляція.

Згідно наданого відповідачем розрахунку інфляції на суму боргу 42573,40 грн., за період червень серпень 2011 року, вона не може бути нарахована, у звязку з її відсутністю.

Щодо розрахунку 3% річних, відповідач залишає його на розсуд суду.

Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані позивачем докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Юні-Групп”, (позивач у справі), як Постачальником, та Державним підприємством “Ровенькиантрацит” (відповідач у справі), як Покупцем, було укладено договір поставки № 111-1335гп від 18.03.2011 (далі Договір).

Пункт 1.1 Договору передбачає, що Постачальник зобовязаний поставити та оплатити Товар в номенклатурі, кількості та за цінами, зазначеними у Специфікації, яка є невідємною частиною даного Договору.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна на Товар зазначається у Специфікації, яка є невідємною частиною даного Договору.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, порядок та форма розрахунків: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції на склад Покупця.

Згідно Специфікації до Договору, сума поставленого товару склала 96429,51 грн.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачеві товар за накладною №30 від 18.03.2011, на загальну суму 92573,40 грн., з урахуванням ПДВ, що також підтверджується довіреністю на отримання цінностей №909 від 18.03.2011, та отриманою відповідачем товарно-транспортною накладною від 18.03.2011.

Однак, відповідачем в порушення умов договору поставлена продукція у повному обсязі оплачена не була, оплата здійснена 19.05.2011 частково на суму 50000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 42573,40 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування у сумі 910,88 грн. за загальний період травень - червень 2011 року, 3% річних у сумі 746,76 грн. за періоди з 18.04.2011 по 18.05.2011, та з 20.05.2011 по 10.10.2011, згідно наданого розрахунку.

Відповідач визнає борг у сумі 42573,40 грн., проти стягнення та інфляційних нарахувань у сумі 910,88 грн. заперечує з підстав, викладених вище.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) одностороння відмова від зобовязання не допускається, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між сторонами Договору позивач поставив відповідачу товар за накладною №30 від 18.03.2011, на загальну суму 92573,40 грн., з урахуванням ПДВ, що підтверджується довіреністю №909 від 18.03.2011, та отриманою відповідачем товарно-транспортною накладною від 18.03.2011, засвідчені копії яких надані позивачем до матеріалів справи (а.с.15-19).

Пунктом 3.4 Договору встановлено, що порядок та форма розрахунків: шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту поставки продукції на склад Покупця.

Однак, відповідачем в порушення умов договору поставлена продукція у повному обсязі оплачена не була, оплачено 19.05.2011 сума 50000,00 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 42573,40 грн.

З огляду на викладене, сума основного боргу 42573,40 грн. підтверджується матеріалами справ та не спростовується відповідачем, тому підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 910,88 грн. за загальний період травень - червень 2011 року, 3% річних у сумі 746,76 грн. за періоди з 18.04.2011 по 18.05.2011, та з 20.05.2011 по 10.10.2011, згідно наданого розрахунку.

Відповідно до пункту 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлено договором або законом.

Стосовно інфляційних нарахувань відповідач зазначає, що позивач необґрунтовано виключив з періоду нарахування місяці, в яких інфляція була нижче ніж 100%, тоді як згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, тобто включаючи місяці з дефляцією. Також представник відповідача надав суду власний розрахунок інфляційних нарахувань на борг , згідно якого вони складають 554,13 грн. (мінус 554,13 грн.).

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобовязання.

Суд вважає доводи відповідача, викладені вище, безпідставними, а вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань такими, відповідають чинному законодавству, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з огляду на те, що позивачем в розрахунку чітко визначено місяці, за які він просить суд стягнути інфляційні нарахування, зокрема, травень 2011 року та червень 2011 року, і суд не має права виходити за межі позовних вимог в такому випадку та додавати до періоду розрахунку інфляційних втрат місяці, які позивачем туди не включені.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про стягнення боргу в сумі 42573,40 грн., 3% річних у сумі 746,76 грн. та інфляційні нарахування у сумі 910,88 грн. є обґрунтованими, такими, що підтверджуються належними доказами та підлягають задоволенню повністю, з віднесенням судових витрат на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

При зменшенні позовних вимог, судові витрати в частині зменшення покладаються на позивача.

Відповідно до пункту «а»частини 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№7-93 від 21.01.1993, державне мито з заяв майнового характеру, що подаються до господарського суду, сплачується у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову складає 45314,64 грн., отже державне мито складатиме 453,15 грн., тоді як позивачем сплачено 504,00 грн. Зайве сплачене державне мито в сумі 50,86 грн., за квитанцією № К8/С/34 від 26.07.2011, що міститься в матеріалах даної справи, підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 32320704, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Юні-Групп”, м. Донецьк, вул. Калузька, буд. 14, кв. 28 (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Р.Люксембург, буд. 1) ідентифікаційний код 31366727, борг у сумі 42573,40 грн., 3% річних у сумі 746,76 грн. та інфляційні нарахування у сумі 910,88 грн.; витрати по оплаті держмита у сумі 442,31 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230,36 грн., видати наказ.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Юні-Групп”, м. Донецьк, вул. Калузька, буд. 14, кв. 28 (поштова адреса: м. Донецьк, вул. Р.Люксембург, буд. 1), ідентифікаційний код 31366727, зайве сплачене державне мито у сумі 50,86 грн.

Підставою для повернення державного мита є дане рішення, засвідчене печаткою господарського суду Луганської області.

У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено: 13.10.2011.

Суддя О.С. Фонова