Ухвала суду № 1872140, 04.08.2008, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

29 липня 2008 року

м. Севастополь Справа № 2-24/441-2008А

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Голика В.С.,

суддів Гонтаря В.І.,

Гоголя Ю.М.,

секретар судового засідання Дікан Л.І.

за участю представників сторін:

позивача: Щербінін Роман Євгенійович, довіреність № 10-1/336 від 09.10.2007,

відповідача: Патраш Володимир Іванович, довіреність № 3232/10 від 31.05.2007

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Колосова Г.Г.) від 03.06.2008 у справі № 2-24/441-2008А

за позовом закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" (с. Утьос, місто Алушта, АР Крим, 98541)

до Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а, місто Алушта, АР Крим, 98500)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2008 у справі № 2-24/441-2008А позов закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0008422301 від 21.12.2007 у частині зменшення сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 1 9917,00 за серпень 2006 року та в сумі 1 255,00 грн за липень 2006 року.

Постанова мотивована тим, що передбачена Законом України „Про податок на додану вартість” процедура бюджетного відшкодування податку на додану вартість не передбачає вимоги встановлення надходження спірних сум податку до Державного бюджету України.

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить зазначену постанову скасувати, у позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що непідтвердження в ході зустрічних перевірок постачальників позивача факту надходження податку на додану вартість до бюджету є підставою для відмови платнику податків у бюджетному відшкодуванні.

У судовому засіданні відповідач підтримав свої вимоги.

Позивач надав суду заперечення на апеляційну скаргу, які мотивовані тим, що норми Закону України „Про податок на додану вартість” не містять залежності виникнення у платника податку права на податковий кредит від результатів зустрічних перевірок.

Представник позивача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Розпорядженням в.о. голови Севастопольського апеляційного господарського суду Латиніна О.А. від 29.07.2008 суддів Черткову І.В., Волкова К.В. замінено на суддів Голика В.С., Гонтаря В.І. Головуючим у справі призначено суддю Голика В.С.

Переглянувши постанову суду відповідно до вимог статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.

З питань достовірності нарахування закритим акціонерним товариством "Санаторій „Карасан" сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за деклараціями за квітень, липень, серпень 2006 року Державною податковою інспекцією у місті Алушті Автономної Республіки Крим була проведена виїзна додаткова позапланова перевірка, за результатами якої складений акт № 1723/23/02650682 від 19.12.2007 (а. с. 8).

Перевіркою встановлено порушення підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, пункту 1.8 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”.

На підставі зазначеного акту Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим 21.12.2007 прийняла та надіслала на адресу позивача податкове повідомлення-рішення № 0008422301/0 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 26 940,82 грн, у тому числі, за квітень 2006 року –в сумі 5 768, 82 грн, за липень 2006 року - в сумі 1 255,00 грн, за серпень 2006 року - в сумі 19 917,00 грн (а. с. 17).

Позивач оскаржує зазначене податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим № 0008422301/0 від 21.12.2007 у частині зменшення сум бюджетного відшкодування за деклараціями за серпень 2006 року в сумі 19 917,00 грн, за липень 2006 року в сумі 1 255,00 грн (а. с. 118).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість стала неможливість підтвердження за результатами зустрічних перевірок постачальників позивача факту надходження до бюджету заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість, а саме товариства з обмеженою відповідальністю „Мірс Контракт” (податкова накладна № 22 від 29.06.2006 –а. с. 13), товариства з обмеженою відповідальністю „Реал-Торгсервіс - 2005” (податкова накладна № 75/1 від 30.06.2006 –а. с. 14, 113).

Судова колегія не погоджується з доводами відповідача, виходячи з наступного.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків передбачені пунктом 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) (підпункт 7.7.2 (а) пункту 7.7 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Таким чином, при визначенні права платника податків на бюджетне відшкодування податку на додану вартість має значення встановлення фактичної сплати отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг) такої суми податку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою встановлено та не оскаржується відповідачем фактична сплата закритим акціонерним товариством "Санаторій Карасан" спірних сум податку на додану вартість товариству з обмеженою відповідальністю „Мірс Контракт”, товариству з обмеженою відповідальністю „Реал-Торгсервіс - 2005”.

Отже, визначена сума бюджетного відшкодування дорівнює сумі податку, фактично сплаченої у попередніх податкових періодах постачальникам товарів (послуг).

Доводи відповідача про необґрунтованість позовних вимог у зв’язку з тим, що в ході зустрічних перевірок постачальників позивача не підтверджено надходження податку на додану вартість до бюджету, не приймаються судовою колегією, оскільки Закон України „Про податок на додану вартість” не передбачає в якості обов'язкової умови отримання бюджетного відшкодування фактичного надходження сум податку до бюджету.

Так, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. Платники податку, визначені у підпунктах „а”, „в”, „г”, „д” пункту 10.1 статті 10 цього Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 зазначеного Закону). Отже, негативні наслідки при несплаті податку продавцем (постачальником), у тому числі в разі ухилення від сплати, наступають тільки для нього. Вказана обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків (покупця) права на бюджетне відшкодування у випадку, якщо останній виконав усі передбачені законом умови з отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту. Матеріалами справи підтверджується та не оспорюється відповідачем право закритого акціонерного товариства "Санаторій Карасан" на податковий кредит. Відповідні податкові накладні оформлені неналежним чином (а. с. 13, 14, 113).

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому постанова суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 195, пунктом 1 частини 1 статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини 1 статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

2.Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.06.2008 у справі № 2-24/441-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.С. Голик

Судді В.І. Гонтар

Ю.М. Гоголь