Рішення № 18721372, 06.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11 Справа № 8/142пн/2011

За позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Оріон", с. Кризьке Марківського району Луганської області,

до Кризької сільської ради Марківського району Луганської області, с. Кризьке Марківського району Луганської області,

за участю Третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Головного управління Держкомзему у Луганській області, м. Луганськ; 2.Відділу Держкомзему у Марківському районі Луганської області, смт Марківка Луганської області, -

про визнання права власності.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 представник, - довіреність №б/н відл 31.08.11 року;

від відповідача Брюховецька Л.П. сільський голова, - паспорт НОМЕР_1, вид. Марківським РВ УМВСУ у Луганській обл. 28.02.96 року; довідка з ЄДРПОУ №40427 від 14.09.04 року;

від 1-ої третьої особи представник не зявився

від 2-ої третьої особи представник не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання права приватної власності за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Оріон" (далі СТОВ "Оріон") на земельну ділянку загальною площею 26,7262 га, до складу якої входять:

- земельні ділянки загальною площею площею 9,2629 га, які знаходяться за адресою: с.Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Мічуріна, 1; вул. Мічуріна,1а; вул. Мічуріна,1-б; вул. Мічуріна, 24; вул. Мічуріна, 24а;

- земельну ділянку площею 0,1239 га, яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чапаєва, 1;

-земельні ділянки загальною площею 1,0709 га, які розташовані за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 2 та вул. Чкалова, 2а;

-земельні ділянки площею 0,8275 га, які розташовані за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 2; с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 2а;

-земельну ділянку площею 2,3543 га (кадастровий № 4422585500:02:018:0012), яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 16д;

-земельну ділянку площею 0,4850 га (кадастровий № 4422585500:02:022:0032), яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. 11-ї Пятирічки, 1в;

-земельну ділянку площею 2,4231 га, (кадастровий № 4422585500:02:030:0011), яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. 11 Пятирічки, 1а;

-земельні ділянки загальною площею 9,2775 га, які розташовані за адресою: с. Сичівка Марківського району Луганської області, вул. Леніна, 1; вул. Леніна, 1а та вул. Леніна, 2;

-земельну ділянку площею 0,9011 га, яка розташована за адресою: с. Сичівка Марківського району Луганської області, вул. Щорса, 28.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено: з 01.09.11 року до 19.09.11 року - у звязку з невиконанням вимог суду в частині подання витребуваних документів; з 19.09.11 року до 06.10.10 року у звязку з неявкою сторін.

До початку судового засідання 06.10.11 року від сторін надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі, мотивуючи їх тим, що відповідач відмовляється визнати за ним право приватної власності на спірну земельну ділянку (том 1, а.с.3-9; том 2, а.с.142-145; та ін.).

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши у відзиві на нього про те, що згідно статистичної форми №6-зем та наявного картографічного матеріалу господарські будівлі, двори колишнього КСП "Дружба" та земля під ними загальною площею 70 га знаходяться за межами населених пунктів (відзив на позов від 03.10.11 року за вих. №235) (том 3, а.с.58).

1-ша третя особа (Головне управління Держкомзему в Україні) до судового засідання не зявилася; у відзиві на позовну заяву повідомила суд про те, що визнання права власності на земельні ділянки не відноситься до його повноважень; заявила клопотання про розгляд справи без її участі та про прийняття рішення на розсуд суду (відзив на позов від 16.09.11 року за вих.№8-9-30/4558) (том 3, а.с.32-34).

2-га третя особа (Відділ Держкомзему Марківського району) до судового засідання не зявилася, хоча належним чином була поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи; вона поштою спрямувала відзив на позов, згідно якому проти позову не заперечила та залишила вирішення спору на розсуд суду (відзив на позов від 04.10.11 року за вих. №1273) (том 3, а.с.61-64).

Сторони по справі не заперечили проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності обох третіх осіб.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, керуючись ст.ст.4-3,22,27,32-36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності обох третіх осіб, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши сторони, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

Колективне сільськогосподарське підприємство "Дружба" (далі КСП "Дружба") засноване на підставі рішення зборів уповноважених від 29.12.1992 року (том 1, а.с.34).

Згідно пункту 3.1 статуту підприємства, затвердженого тими ж зборами, членами підприємства можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, визнають статут і виявили бажання брати участь у здійсненні цілей підприємства.

Як сказано у п.3.4 статуту, член підприємства має право одержувати в залежності від трудового внеску пай із пайового фонду підприємства, а також дивіденди на пай із щорічного чистого доходу.

Членство у підприємстві припиняється у разі виходу або виключення з членів підприємства (п.3.6).

Пунктом 3.7 статуту встановлено, що член підприємства має право добровільно вийти із підприємства, а згідно п.3.8 статуту громадяни, які вибули із підприємства з метою ведення селянського (фермерського) господарства і мають на своєму особистому рахунку пай у розмірі вартості майна, одержують його у свою власність.

Вартість паю може видаватися натурою, грішми або цінними паперами.

Пунктом 4.1 статуту визначено, що земля, все майно підприємства громадські будівлі, споруди, трактори, комбайни та інші машини, устаткування, транспортні засоби, житлові будинки, продуктивна та робоча худоба, посіви, багаторічні насадження, вироблена продукція, кошти, цінні папери та інше майно належать на праві спільної часткової власності його членам, а підприємству на праві повного господарського відання.

Власність підприємства недоторкана і охороняється законом (п.4.2) (том 1, а.с.34-42).

Вищецитовані положення статуту КСП "Дружба" кореспондуються з приписами статтей 7,9,10 та ін. Закону України від 14.02.1992 року №2114-ХІІ "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (далі ЗУ "Про КСП").

Державна реєстрація статуту КСП "Дружба" здійснена 31.12.92 року, що підтверджується розпорядженням Марківської районної державної адміністрації (далі РДА) за №213 (том 1, а.с.43).

21.06.1995 року на підставі рішення Марківської районної ради Луганської області від 07.06.1995 року №6 Колективному сільгосппідприємству "Дружба" видано Державний акт на право колективної власності на землю ІІ-ЛГ №000137, відповідно до якого підприємству для сільськогосподарського використання надано земельну ділянку площею 9125,4 га (том 1, а.с.49-53).

До акту долучено додаток №1 список громадян членів КСП загальною кількістю 937 осіб, які є співвласниками вищезгаданої земельної ділянки (том 1, а.с.54-68).

Позивач стверджує, що господарські будівлі та споруди СТОВ «Оріон», у т.ч. вищезгадані обєкти нерухомості, також розташовані на вищезгаданій земельній ділянці колективної форми власності (акт ІІ-ЛГ №000137 від 07.06.1995 року).

Будь-які інші докази підстав надання колишнім членам КСП «Дружба»та нині діючого СТОВ «Оріон»земельної ділянки під обєкти нерухомості до справи не надано.

Згідно статті 10 Закону "Про КСП" (у редакції, чинній на день видачі вищезгаданого Державного акту) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором (ч.1).

Право підприємства на земельну ділянку або її частину може бути припинено в порядку і на підставах, встановлених Земельним кодексом України (ч.3).

Члену підприємства, який побажав вийти з його складу для організації селянського (фермерського) господарства, земельна ділянка надається із земель запасу, а в разі їх відсутності - із земель підприємства, придатних для сільськогосподарського

виробництва, в частині, що припадає на одного члена колективу (ч.4).

Як зазначено у частині 5 цієї статті, при банкрутстві підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

18.03.2000 року зборами уповноважених КСП "Дружба" відповідно до статуту розглянуто та вирішено низку питань, у тому числі:

план розподілу пайового фонду КСП та його суму;

план розподілу земельних паїв;

списки на майнові паї та їх суми.

Збори:

а) затвердили:

1)суму пайового фонду у розмірі 3970900 грн.;

2)структуру пайового фонду, а саме:

основні засоби 41,62%;

основні засоби 2 та 3 групи 18,8%;

оборотні кошти 39,0%;

незавершене будівництво 0,58%.

б)постановили, що згідно затвердженій структурі паю передбачається виділення майнового паю в натурі.

в)затвердили:

механізм виділення земельних ділянок в натурі;

список осіб на майнові паї та їх суми (том 1, а.с.70-80; 81-105).

Суд вважає, що вищеописані дії КСП "Дружба" на час прийняття рішення відповідали приписам чинного законодавства.

Так, у статті 9 Закону України "Про КСП" (у редакції, чинній на час прийняття вищезгаданого рішення зборами уповноважених) сказано, що до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій.

Право членів підприємства на пайовий фонд майна залежить від їх трудового внеску.

Члену підприємства щорічно нараховується частина прибутку залежно від частки у пайовому фонді, яку за його бажанням може бути виплачено або зараховано у збільшення частки в пайовому фонді. Ці відносини регулюються статутом підприємства.

Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства.

У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Як вбачається доказів, наданих до справи на вимогу суду:

Марківською районною державною адміністрацією, - 901 член КСП "Дружба" у період з 1997 року по 2006 рік отримали майнові сертифікати; ще 1 член отримав його 02.08.11 року (том 3, а.с.40-55);

Кризькою сільською радою, за даними якої такі сертифікати отримали 870 членів КСП "Дружба" (рік отримання не вказано) (том 4, а.с.41-56).

Суд вважає, що дані, отримані від РДА, є достовірними, та приймає їх до уваги при вирішенні цього спору.

У справі відсутні докази відмови як колишніх членів КСП «Дружба», так і членів СТОВ «Оріон», які отримали майнові сертифікати на частку майна КСП «Дружба», від права колективної власності на вищезгадану земельну ділянку площею 9125,4 га, у тому числі і на земельну ділянку загальною площею 26,7262 га, на якій розташовані вищеперелічені обєкти нерухомості.

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Оріон" в якості юридичної особи зареєстроване 16.02.2000 року (том 1, а.с.12).

16.02.2000 року за №04051556Ю0010013 Марківською РДА зареєстровано його статут, при цьому юридичною адресою товариства є село Кризьке, вул. Радянська, 24 Марківського району Луганської області.

ТОВ «Оріон»являється юридичною особою (п.1.2), предметом діяльності якого є виробництво сільськогосподарської продукції, направлене на одержання максимального прибутку для учасників товариства (п.3.1).

Згідно п.5.1 статуту майно товариства становлять його основні фонди та обігові кошти, а також інші цінності, вартість яких відображена на самостійному балансі товариства.

Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності; одержаних доходів, а також іншого майна та землі, набутих на підставах, не заборонених законом (п.5.2); воно здійснює щодо свого майна усі права власника (п.5.4) (том 3, а.с.89-98).

Після створення СТОВ "Оріон" 625 колишніх членів КСП "Дружба" власників майнових паїв, до складу яких увійшли також обєкти нерухомого майна, про які йдеться у даній справі (том 3, а.134-145; том 4, а.с.1-13), - передали їх товариству у довірче управління відповідно до договору №1 від 01.04.2000 року про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (том 4, а.с.14-16;17-31).

05.03.2002 року ще 28 колишніх членів КСП «Дружба»- власників майнових паїв уклали з СТОВ "Оріон" договір про спільне володіння, користування і розпорядження майном, що знаходиться у спільній частковій власності (том 4, а.с.32-36).

29.01.09 року затверджено нову редакцію статуту СТОВ "Оріон", відповідно до п.1.9 якого до нього переходять у відповідних частинах майнові права та зобовязання КСП "Дружба" за розподільчим балансом (розподільчий баланс долучено до справи (том 3, а.с.112-132)).

Питання власності СТОВ на майно врегульовані пунктами 6.1-6.13 статуту.

Згідно пункту 6.9 нової редакції останнього товариство набуває право власності на землю у разі купівлі земельних ділянок або придбання їх на підставі договору довічного утримання, заповіту та інших цивільно-правових угод (том 3, а.с.99-107).

23.02.09 року між громадянами України співвласниками та спадкоємцями майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності (загальним числом 519 осіб) (том 1, а.с.107-121) (продавці) та СТОВ "Оріон" (покупець), у простій письмовій формі, укладено договір №1 купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до якого продавці продали, а покупець купив майно загальною вартістю 1266375 грн., перелік якого наведено у додатку №2 до договору (том 1, а.с.134-136) (п.1.1).

Розмір частки кожного із співвласників у спільному майні, що є предметом договору, визначається у вартісному виразі у відсотках (список громадян з зазначенням розміру належних їм часток у спільному майні визначено у додатку №1 до договору, - том 1, а.с.107-121).

Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, який складається та підписується одночасно з цим договором (п.3.1).

Двостороннім актом приймання-передачі майна від 24.02.09 року підтверджено факт приймання-передачі 137 найменувань майна, у т.ч. нерухомого, до складу якого входять також обєкти нерухомості, зазначені у позові по цій справі (том 1, а.с.122-124).

23.02.09 року між громадянами України співвласниками та спадкоємцями майна, яке належить їм на праві спільної часткової власності (загальним числом 26 осіб) (том 1, а.с.138) (продавці) та СТОВ "Оріон" (покупець), у простій письмовій формі, укладено договір №2 купівлі-продажу майна, що знаходиться у спільній частковій власності, відповідно до якого продавці продали, а покупець купив майно загальною вартістю 150091 грн., перелік якого наведено у додатку №2 (том 1, а.с.139) до договору (п.1.1).

Розмір частки кожного із співвласників у спільному майні, що є предметом договору, визначається у вартісному виразі у відсотках (список громадян з зазначенням розміру належних їм часток у спільному майні визначено у додатку №1 до договору) (том 1, а.с.138).

Право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання-передачі, який складається та підписується одночасно з цим договором (п.3.1).

Двостороннім актом приймання-передачі майна від 24.02.09 року підтверджено факт передачі покупцеві 15 найменувань майна, у т.ч. нерухомого, до складу якого входять також обєкти нерухомості, зазначені у позові по цій справі (том 1, а.с.140-144).

Рішенням постійно діючого третейського суду при асоціації "Бізнес-право" (місто Луганськ) від 06.03.09 року по справі №13/09 за позовом СТОВ "Оріон" до громадян Гирмана Петра Андрійовича та Славгородського Віктора Феофановича про визнання права власності на майно та визнання дійсними договорів купівлі-продажу, - позов задоволено у повному обсязі, у тому числі на обєкти нерухомого майна, про які йдеться у даній справі (№8/142пн/2011).

Рішення не оскаржувалося та набрало законної сили з 06.03.09 року (том 2, а.с.4-16).

Господарським судом звернуто увагу на те, що вказане рішення винесено третейським судом 06.03.09 року, - тобто до 31.03.09 року дня набрання чинності Законом України від 05.03.09 року №1076-УІ про внесення змін до Закону України "Про третейські суди", - тобто згідно ст. 6 названого Закону вищезгаданий спір на час винесення рішення був підвідомчий третейському суду.

Ухвалою Камянобрідського районного суду міста Луганська від 29.03.09 року з метою виконання згаданого рішення видано виконавчий лист №6-21/09 (том 2, а.с.17;18-19)).

На підставі рішення суду та виконавчого листа Марківське районне бюро технічної інвентаризації (далі БТІ) зареєструвало за СТОВ «Оріон»право власності на наступні обєкти нерухомого майна:

1)нежитлову будівлю свинарник-маточник, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул. Чкалова, буд.2а (том 2, а.с.20); та нежитлову будівлю свинарник, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Чкалова, буд.2 (том 2, а.с.54), - при цьому ці два обєкти нерухомості розташовані на земельній ділянці площею 1,0709 га (том 2, а.с.67-74);

2)нежитлову будівлю телятник, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Мічуріна, буд.1 (том 2, а.с.50); нежитлову будівлю корівник, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Мічуріна, буд.1а (том 2, а.с.44); нежитлову будівлю корівник з прибудовою, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Мічуріна, буд.1б (том 2, а.с.43); нежитлову будівлю корівник, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Мічуріна, буд.24 (том 2, а.с.24); нежитлову будівлю корівник з прибудовою, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Мічуріна, буд.24а (том 2, а.с.23), - які розташовані на земельній ділянці загальною площею 9,2629 га (том 2, а.с.75-83);

3)зернотік, ЗАВ, підвал, огорожа, які знаходяться за адресою: село Кризьке, вул.Чкалова, буд.16д (том 2, а.с.34), та розташований на земельній ділянці площею 2,3543 га (том 2, а.с.56-66);

4)нежитлову будівлю ангар з машдвором, огорожею, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.11 пятирічки, буд.1а (том 2, а.с.41) та розташована на земельній ділянці площею 2,4231 га (том 2, а.с.94-104);

5)нежитлову будівлю автогараж, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.11 пятирічки, буд.1в (том 2, а.с.), та розташована на земельній ділянці площею 0,4850га (том 2, а.с.105-114);

6)нежитлову будівлю центральну контору, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Чапаєва, буд.1 (том 2, а.с.47), та розташована на земельній ділянці площею 0,1239 га (том 2, а.с.125-132);

7)нежитлову будівлю їдальню з надвірними будівлями, яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Радянська, буд.2 (том 2, а.с.52); нежитлову будівлю мельницю (млин), яка знаходиться за адресою: село Кризьке, вул.Радянська, буд.2а (том 2, а.с.21), та розташована на земельній ділянці площею 0,8275 га (том 2, а.с.133-141);

8)нежитлову будівлю корівник, яка знаходиться за адресою: село Сичівка, вул.Леніна, буд.1 (том 2, а.с.48); нежитлову будівлю корівник, яка знаходиться за адресою: село Сичівка, вул.Леніна, буд.1а (том 2, а.с.55); нежитлову будівлю телятник, яка знаходиться за адресою: село Сичівка, вул. Леніна, буд.2 (том 2, а.с.46), та розташовані на земельній ділянці площею 9,2775 га (том 2, а.с.115-124);

9)нежитлову будівлю кузню, яка знаходиться за адресою: село Сичівка, вул.Щорса, буд.28 (том 2, а.с.45), та розташована на земельній ділянці площею 0,9011 га (том 2, а.с.85-93).

Загальна площа земельної ділянки, на якій розташовані ці обєкти нерухомості, складає 26,7262 га (1,0709 га + 9,2629 га + 2,3543 га + 2,4231 га + 0,4850га + 0,1239 га + 0,8275 га + 9,2775 га + 0,9011 га).

Факт державної реєстрації права власності позивача на кожен з вищезазначених обєктів нерухомого майна підтверджено витягами з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, виданими у період з 13.07.09 року по 20.07.09 року (том 2, а.с.20-55).

Позивач з метою спростування заперечень відповідача проти позову в частині того, що земельні ділянки, на яких розташовані вищеперелічені обєкти нерухомого майна, знаходяться за межами населених пунктів сіл Кризьке та Сичівка Марківського району, надав до справи документальні докази, складені Відділом Держкомзему у Марківському районі, які підтверджують, що кожен з цих обєктів знаходиться у межах названих населених пунктів (том 2, а.с.56-141).

Ухвалою господарського суду Луганської області від 01.10.09 року по справі №12/42б КСП "Дружба" визнано банкрутом та ліквідовано (том 1, а.с.45-48).

У звязку з цим розпорядженням голови Марківської РДА від 03.09.09 року №462 «Про припинення права постійного користування земельними ділянками КСП «Дружба»на території Кризької сільської ради та Ліснополянської сільської ради»припинено право постійного користування земельними ділянками КСП «Дружба»площею 70 га під господарськими будівлями і дворами, розташованими за межами населених пунктів, на території, яка за даними державного земельного кадастру враховується у Кризькій сільській раді (п.1); після зняття з державної реєстрації КСП «Дружба» вказану у п.1 розпорядження земельну ділянку перевести до земель держзапасу Кризької сільської ради (п.3) (том 4, а.с.57).

Вказане розпорядження суперечить фактичним обставинам справи та чинному законодавству, оскільки доведено, що складові частини спірної земельної ділянки знаходиться на території сіл Кризьке та Сичівка, а не за їх межами.

З урахуванням останньої обставини РДА, виносячи вищезгадане розпорядження, повинна була керуватися приписами пункту 2 частини 1 ст. 21 Закону України від 09.04.99 року №586-ХІУ «Про місцеві державні адміністрації», згідно якому РДА надано право розпоряджатися землями державної власності відповідно до закону, - а землі, щодо яких винесено розпорядження №462 від 03.09.09 року, знаходяться у межах населених пунктів - сіл Кризьке та Сичівка, не є обєктами державної власності, а тому РДА розпоряджатися ними не мала права.

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується приписами частини 2 ст. 4 Госполдарського процесуального кодексу України, згідно якій господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до частини 5 ст. 10 Закону України «Про КСП» при банкрутстві колективного сільськогосподарського підприємства землі загального користування (внутрігосподарські шляхи, полезахисні лісосмуги та інші грунтозахисні насадження, гідротехнічні споруди тощо) передаються у відання відповідних місцевих Рад народних депутатів.

Відділ Держкомзему у Марківському районі (третя особа по справі) на вимогу суду надав довідку №1269 від 03,10.11 року, відповідно до якої станом на 01.07.11 року (01.09.11 року) під господарськими будівлями та дворами, розташованими на території Кризької сільської ради, знаходиться земельна ділянка загальною площею 70 га, яка належить до земель запасу (том 3, а.с.67).

Названий Відділ у відзиві на позов наголошує на тому, що земельні ділянки, на яких розташовані будівлі та двори, визнані такими, що знаходяться за межами населених пунктів згідно з Проектом роздержавлення та приватизації земель КСП «Дружба», виготовленим Луганською філією Інституту землеустрою Української академії аграрних наук, інноваційним державним малим підприємством «Гея», який затверджено рішенням Марківської районної ради 07.07.95 року, №б/н, - при цьому суд зазначає, що вказаним Проектом та відповідачем не взято до уваги те, що кожному зі спірних обєктів присвоєно поштову адресу у населених пунктах під назвою село Кризьке та село Сичівка, а рішення про її присвоєння кожного разу виносилося Кризькою сільською радою відповідно до приписів пункту 41 ч.1 ст. 26 Закону України від 21.05.1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно якому до виключної компетенції сільської ради віднесено прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами.

Відділ у відзиві на позов зазначає, що «для впорядкування меж населених пунктів необхідно виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень, але на даний період такий проект не виготовлявся»(том 3, а.с.61-64).

Суд вважає, що останній довод третьої особи носить неправовий характер, а тому не враховує його в якості доказу правомірності висновку відповідача та Відділу Держкомзему про те, що спірна земельна ділянка знаходиться за межами названих тут населених пунктів, а не у їх межах.

З урахуванням того, що СТОВ «Оріон»набуло права власності на вищеперелічені обєкти нерухомого майна, 02.03.11 року за вих.№б/н воно, посилаючись на ст. 30 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 120 Земельного кодексу України 2001 року, а також на ст. 377 нині чинного Цивільного кодексу України, - звернулося до Кризької сільської ради з заявою про повернення із її (Кризької сільської ради) відання земельних ділянок під господарськими будівлями та спорудами, що раніше знаходилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства «Дружба»та його членів, та підтвердити належність їй (Кризькій сільській раді) права власності або права розпорядження на земельні ділянки загальною площею 26,7262 га, на яких розташовані вищеперелічені обєкти нерухомого майна, - а у разі відсутності відповідних документальних доказів у сільської ради СТОВ «Оріон» заявило клопотання про передачу йому цих земельних ділянок для подальшого оформлення на них права приватної власності (том 2, а.с.142-144).

Розглянувши заяву, голова Кризької сільської ради повідомив, що зазначені у ній обєкти нерухомого майна розташовані на земельних ділянках, що знаходяться за межами населених пунктів сіл Кризьке та Сичівка (згідно технічної документації з розмежування земель комунальної та державної власності Марківського району, що знаходиться в Держземагентстві Марківського району), а тому сільська рада не має права ними розпоряджатися (вих. №63 від 09,03.11 року) (том 2, а.с.145).

Вказана відповідь суперечить чинному законодавству, оскільки згідно пункту 34 частини 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільської ради, а не сільського голови, повноваження якого врегульовані статтею 42 названого Закону та не передбачають його права на одноосібне вирішення питань земельних відносин.

Сукупність вищенаведених обставин стала підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Дослідивши обставини справи, а також долучені до неї документальні докази, суд вважає, що ними безумовно доведено, що кожна із спірних земельних ділянок знаходиться у межах населених пунктів сіл Кризьке та Сичівка, що входять до складу Кризької сільської ради Марківського району Луганської області, - яка у звязку з цим є належним відповідачем по справі, але позов не визнала.

ІІ.Заслухавши сторони, оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

З наявних у справі доказів вбачається, що 893 з 902 колишніх членів КСП «Дружба»майнові сертифікати на пай, у т.ч. і на обєкти нерухомого майна, отримали у період з 07.02.97 року по 22.12.2000 року (том 3, а.с.40-55), - тобто у період дії Земельного кодексу України в редакції Закону України від 18.12.1990 року №561-ХІІ (далі ЗКУ 1990 року).

Відповідно до частини 4 ст. 9 Закону України «Про КСП»пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. Пай може успадковуватися відповідно до цивільного законодавства України та статуту підприємства. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами.

Отже, відбувся перехід права власності на майно, у т.ч. на обєкти нерухомості, - від колишнього КСП «Дружба»- на користь його членів - власників майнових сертифікатів.

По справі документально доведено, що останні у 2000 році вийшли зі складу учасників КСП «Дружба»та розпорядилися належним їм майном на власний розсуд (том 3, а.с.134-149; том 4, а.с.1-36).

Згідно статті 30 ЗКУ 1990 року, який був чинним на час отримання майнових сертифікатів членами КСП, при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими обєктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуженнябудівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

При переході права власності громадян на жилий будинок і господарські будівлі та споруди до кількох власників, а також при переході права власності на частину будинку в разі неможливості поділу земельної ділянки між власниками без шкоди для її раціонального використання земельна ділянка переходить у спільне користування власників цих обєктів.

Право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Звідси, - з урахуванням сукупності вищенаведених доводів, правомірними є доводи позивача про те, що з переходом права власності на об'єкти нерухомості до колишніх членів КСП «Дружба»перейшло і право власності на земельні ділянки, на яких розташовані ці об'єкти.

Статтею 65 Земельного кодексу надано визначення поняття земель сільського населеного пункту, а саме: до земель сільського населеного пункту належать усі землі, що

знаходяться в межах, установлених для цього пункту в порядку землеустрою.

Землі сільського населеного пункту перебувають у віданні сільської Ради народних депутатів.

Межі сільських населених пунктів встановлюються і змінюються районною, міською в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Радою народних депутатів.

Використання земель сільського населеного пункту здійснюється відповідно до проектів планіровки та забудови даного населеного пункту.

Згідно статті 67 Земельного кодексу 1990 року, до якої відсилає частина 1 ст. 30 цього Кодексу, громадянам за рішенням сільської, селищної, міської Ради народних депутатів передаються у власність або надаються у користування земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків, господарських будівель, гаражів і дач.

Розмір ділянок для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) повинен бути не більше: у сільських населених пунктах0,25 гектара, селищах міського типу0,15 гектара, а для членів колективних сільськогосподарських підприємств і працівників радгоспівне більше 0,25 гектара, у містах0,1 гектара.

Позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що він правомірно набув у власність вищеперелічені обєкти нерухомого майна та здійснив державну реєстрацію права на них.

Як встановлено по даній справі, перехід права власності на вищезгадані об'єкти нерухомості відбувся 06.03.09 року, тобто у день винесення вищезгаданого рішення третейського суду, а державна реєстрація у період з 13.07.09 року по 20.07.09 року, - тобто під час дії Земельного кодексу України в редакції Закону України від 25.10.01 року №2768-ІІІ, який набрав чинності з 01.01.02 року (далі ЗКУ 2001 року).

В силу частини 1 ст. 120 Земельного кодексу 2001 року у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці обєкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

З нормою цитованої статті Земельного кодексу кореспондується частина 1 ст. 377 Цивільного кодексу України 2003 року, відповідно до якої до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Чинним Земельним кодексом врегульовано поняття права власності на землю та підстави його набуття.

Статтею 78 ЗКУ 2001 року визначено, що право власності на землюце право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Статтею 373 Цивільного кодексу визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 82 ЗКУ 2001 року встановлено, що юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а)придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Згідно ст. 12. Кодексу до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст, між іншим, належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 10 Прикінцевих положень цього Кодексу встановлено, що рішення про розмежування земель державної і комунальної власності в межах населених пунктів приймають відповідні сільські, селищні, міські ради за погодженням з органами виконавчої влади, а за межами населених пунктіворгани виконавчої влади за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.11 названих положень витрати, повязані із розмежуванням земель державної та комунальної власності, здійснюються за рахунок коштів відповідних бюджетів.

Пунктом 12 тих же положень визначено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктіввідповідні органи виконавчої влади.

Відповідач відмовив у визнанні за позивачем право власності на спірну земельну ділянку.

В той же час з обставин справи відомо, що відмова власників майнових сертифікатів (паїв) від права колективної власності на вищезгадану земельну ділянку площею 9125,4 га, у т.ч. площею 26,7262 га, - місця не мала.

Рішення компетентного органу (сільської, районної ради) з приводу подальшої долі цієї земельної ділянки не приймалося (до справи такі докази не надані), - хоча це прямо передбачено пунктом 34 частини 1 ст. 26 та пунктом 21 частини 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Згідно ч. 1 ст. 374 ЦКУ субєктами права власності на землю (земельну ділянку) є фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.

Позивач в порядку, встановленому чинним законолдавством, довів, що він став власником не тільки вищезгаданих обєктів нерухомого майна, але і земельних ділянок, на яких кожен з них розташований.

В силу ст. 392 Цивільного кодексу власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин позов підлягає задоволенню з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до заяви позивача, зробленої у судовому засіданні, судові витрати покладаються на нього.

Судом встановлено, що позивач, звертаючись з позовом, припустився надмірної сплати державного мита.

Так, відповіда судуедених доводів и, згідно якій приписами частини 2 ст. ні)в) нодо п. «а»ч.2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 «Про державне мито»за подання до господарського суду позову майнового характеру (до їх числа належить позов по даній справі) на користь державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ціна позову становить 1140500,00 грн. (том 3, а.с.78-83), - тобто державне мито підлягало сплаті у розмірі 11405,00 грн.

Фактично позивач сплатив його у сумі 25585,00 грн., а саме: на підставі квитанції №00945 від 22.07.11 року 85,00 грн. та на підставі платіжного доручення №2986 від 29.08.11 року 25500,00 грн., - у зв'язку з чим сума надмірної сплати державного мита склала 14180,00 грн. (25585,00 грн. 11405,00 грн.), які підлягають поверненню на користь позивача з державного бюджету України.

На підставі викладеного, ст.ст.30,65,67 Земельного кодексу України 1990 року; ст.ст.12,78,82, 120 Земельного кодексу України 2001 року, ст.ст.374,392 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Визнати за Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Оріон», ідентифікаційний код 30090072, яке знаходиться за адресою: село Кризьке, вул. Радянська, 24 Марківського району Луганської області, - право власності на земельну ділянку загальною площею 26,7262 га, до складу якої входять:

- земельні ділянки загальною площею 9,2629 га, які знаходяться за адресою: с.Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Мічуріна, 1 (один); с.Кризьке Марківського району Луганської області вул. Мічуріна,1а (один-а); с.Кризьке Марківського району Луганської області вул. Мічуріна,1-б (один-б); с.Кризьке Марківського району Луганської області вул. Мічуріна, 24 (двадцять чотири); с.Кризьке Марківського району Луганської області вул. Мічуріна, 24а (двадцять чотири-а);

-земельну ділянку площею 0,1239 га, яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чапаєва, 1 (один);

-земельні ділянки загальною площею 1,0709 га, які розташовані за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 2 (два); с.Кризьке Марківського району Луганської області вул. Чкалова, 2а (два-а);

-земельні ділянки площею 0,8275 га, які розташовані за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 2 (два); с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 2а (два-а);

-земельну ділянку площею 2,3543 га (кадастровий № 4422585500:02:018:0012), яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. Чкалова, 16д (шістнадцять-д);

-земельну ділянку площею 0,4850 га (кадастровий № 4422585500:02:022:0032), яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. 11-ї Пятирічки, 1в (один-в);

-земельну ділянку площею 2,4231 га, (кадастровий № 4422585500:02:030:0011), яка розташована за адресою: с. Кризьке Марківського району Луганської області, вул. 11 Пятирічки, 1а (один-а);

-земельні ділянки загальною площею 9,2775 га, які розташовані за адресою: с. Сичівка Марківського району Луганської області, вул. Леніна, 1; с. Сичівка Марківського району Луганської області, вул. Леніна, 1а (один-а) та с. Сичівка Марківського району Луганської області, вул. Леніна, 2 (два);

-земельну ділянку площею 0,9011 га, яка розташована за адресою: с. Сичівка Марківського району Луганської області, вул. Щорса, 28 (двадцять вісім).

Відповідно до ст. 182 Цивільного кодексу України та ст.125 Земельного кодексу України зазначене у цьому пункті рішення суду право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації.

3.Повернути з державного бюджету України на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Оріон», ідентифікаційний код 30090072, яке знаходиться за адресою: село Кризьке. вул. Радянська, 24 Марківського району Луганської області, - надмірно сплачене державне мито у сумі 14180 (чотирнадцять тисяч сто вісімдесят) грн. 00 коп.

Підставою для виплати вказаної суми грошових коштів є примірник цього рішення, скріплений підписом судді та гербовою печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 06.10.11 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 10 жовтня 2011 року.

Суддя А.П. Середа