Рішення № 18721291, 06.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.11 Справа № 15/151/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА», м. Бровари Київської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи», м. Брянка Луганської області

про стягнення 90 371 грн. 01 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - ОСОБА_1., помічник адвоката, довіреність № б/н від 01.04.2011;

від відповідача - представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання послуг автотранспортним підприємством від 15.11.2010 № 15/11/10 в сумі 26000 грн. 00 коп., пені за невиконання грошового зобовязання в сумі 62660 грн. 00 коп., 3% річних в сумі в сумі 515 грн. 01 коп. та інфляційних втрат в сумі 1196 грн. 00 коп.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач витребувані судом документи не представив, правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялися за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Явка учасників судового процесу не визнавалася судом обовязковою.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Ухвал суду від 08.09.2011 отримана відповідачем (уповноваженою особою), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

На підставі викладеного справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «ГОНТА», як перевізником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи», як замовником, укладено договір про надання послуг автотранспортним підприємством від 15.11.2010 № 15/11/10 (далі - договір).

У відповідності з умовами договору його предметом є взаємовідносини сторін, які виникають під час транспортування в міжміських та міжнародних сполученнях вантажу, який надається замовником для перевезення транспортом перевізника.

Відповідачем позивачу надано два замовлення від 15.11.2010 № 351331 та № 351332, відповідно до яких ставка за перевезення встановлена в сумі 13 000 грн. 00 коп. за кожним. Виконання зобовязань позивачем підтверджується матеріалами справи, зокрема, міжнародними транспортними накладними від 18.11.2010 № 0229240 та від 18.11.2010 № 0199079 та рахунками-фактурами від 23.11.2010 № СФ-0000929 та від 23.11.2010 № СФ-0000930. Відповідно до положень вказаних вище заявок строк виконання зобовязань з оплати послуг встановлено протягом 7 банківських днів після надходження оригіналів МТН, рахунку-фактури, податкової накладної та акту виконаних робіт.

Позивачем направлено вказані у заявках документи, отримання яких відповідачем підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 07.12.2010 № 94105 0011798 9 (а.с. 23).

Відповідач надані послуги не оплатив.

Тому, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав з позовом про стягнення боргу.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно ч. 3 ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Факт здійснення позивачем перевезення та настання строку виконання грошового зобовязання відповідачем не спростовано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення коштів у сумі підлягає задоволенню повністю в сумі 26 000 грн. 00 коп. Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заявлена позивачем вимога по стягненню 3% річних підлягає задоволенню частково в сумі 512 грн. 88 коп.

Вимога позивача по стягненню з відповідача заявленої за позовною заявою суми інфляційних втрат у розмірі 1 196 грн. 00 коп., нарахованих на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, задовольняється повністю, оскільки обґрунтований розмір є більшим, ніж заявлено до стягнення.

Відповідно до п. 5.1.6 договору клієнт несе відповідальність за збитки, спричинені автотранспортному підприємству внаслідок необґрунтованої відмови в оплаті рахунків у розмірі 1% від суми вартості послуг за кожен день прострочення.

Позивачем здійснено розрахунок пені на суму 62 660 грн. 00 коп., виходячи з розміру в 1% від суми простроченого платежу.

Такий розрахунок є необґрунтованим в частині застосування розміру пені в 1%, а тому вимога по стягненню пені підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Так, за змістом положень договору сторонами передбачена відповідальність у вигляді пені.

Законодавством обмежено максимально граничний розмір пені, що не було враховано позивачем при здійсненні розрахунку.

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань», який є чинним на даний час, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Також, згідно ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, здійснений позивачем розрахунок заявленої до стягнення неустойки без врахування максимального граничного розміру пені обмеженого законодавством є неправильним.

Суд визнає обґрунтованою пеню за визначені позивачем періоди, але розраховану за подвійною обліковою ставкою НБУ, у сумі 2 020 грн. 52 коп.

Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг в сумі 26 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 512 грн. 88 коп., інфляційні нарахування в сумі 1196 грн. 00 коп. та пеня в сумі 2020 грн. 52 коп. (Всього 29 729 грн. 40 коп.) У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити за необґрунтованістю. Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 297 грн. 29 коп. державного мита, а також 77 грн. 64 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

При цьому, розмір витрат на послуги адвоката зменшено судом із заявлених позивачем 3 360 грн. 00 коп. з огляду на наступне.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру». Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття «адвокат»наводиться в статті 2 Закону України «Про адвокатуру», яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

В даному випадку згідно із звітом повіреного гонорар повіреного складає:

- адвокат: 3 години х 400 грн./год = 1200 грн. 00 коп.

- помічник: 8 годин х 200 грн./год = 1600 грн. 00 коп.

Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема, і витрат з оплатою послуг адвокатів.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

У пункті 12 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", в якому зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Суд вважає розумним розмір витрат на послуги адвоката по даній справі в сумі 1 200 грн. 00 коп. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи»про стягнення 90 371 грн. 01 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Міжнародні транспортні системи», м. Брянка Луганської області, вул. Котовського, б. 1 «А», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 36833428, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГОНТА», м. Бровари Київської області, вул. Д.Бєдного, б. 8, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 20585557: борг у сумі 26 000 грн. 00 коп., 3% річних у сумі 512 грн. 88 коп., інфляційні нарахування в сумі 1 196 грн. 00 коп., пеню в сумі 2020 грн. 52 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 297 грн. 29 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77 грн. 64 коп. та витрати на послуги адвоката в сумі 1 200 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу. 3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. В судовому засіданні 06.10.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 10.10.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко