Рішення № 18721037, 03.10.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.11 Справа № 14/136/2011

За позовом

Державного Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробнича компанія "Пожавтоматика", м. Луганськ

до Асоціації "Міськбуд", м. Луганськ

про стягнення 39 130 грн. 80 коп.

Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1. - адвокат, довіреність № 8 від 01.08.2011;

від відповідача - не прибув.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані підрядні роботи у розмірі 39130 грн. 80 коп.. та судових витрат, в тому числі і витрат на послуги адвоката в сумі 4000 грн. 00 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання тричі не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Луганськ, вул. Херсонська, 31, у звязку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо такі відомості, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що ним як підрядником на користь відповідача були виконані певні роботи із встановлення протипожежних дверних блоків, монтажу автоматичної установки пожежної сигналізації та інші. Між сторонами було підписано 2 акти виконаних робіт на загальну суму 212230 грн. 80 коп., в той же час відповідач оплатив виконані роботи не в повній мірі, у звязку з чим залишилась заборгованість в сумі 39130 грн. 80 коп.

З метою отримання вартості виконаних робіт позивач направляв відповідачу листа від 09.12.09, який був залишений без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач суму заборгованості за виконані роботи в добровільному порядку не сплатив, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Оцінивши матеріали справи та доводи представника позивача у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами були підписані акти форми КБ-2в та КЬБ-3 за червень 2009 року (арк. справи 29-39) на загальну суму 212230 грн. 80 коп. Відповідно до вказаних актів позивач виконав на користь відповідача певні роботи, які були прийняті відповідачем за вказаними актами без доповнень та зауважень. В той же час, відповідачем оплата виконаних робіт здійснена частково в сумі 173100 грн. 00 коп., у звязку з чим за розрахунком позивача залишилась заборгованість в сумі 39130 грн. 80 коп.

Так, ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених законами України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

З метою отримання вказаної вище суми заборгованості позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про оплату від 15.06.2011, яка останнім отримана, але залишена без відповіді та задоволення.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В даному випадку позивач виступає як кредитор, а відповідач - як боржник.

При цьому як було наведено вище, оскільки між сторонами не було визначено строку виконання зобовязань щодо оплати підрядних робіт, позивач направив відповідачу відповідну вимогу, яка була залишена без відповіді.

Тобто, на момент звернення позивачем до суду із даним позовом, у останнього виникло право вимоги заборгованості за виконані підрядні роботи в сумі 39130 грн. 80 коп.

Відповідачем доказів оплати вказаної суми надано не було, доводи позивача не спростовано. Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 39130 грн. 80 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем фактично сплачені послуги адвокату ОСОБА_1 (посвідчення НОМЕР_1) в сумі 4000 грн. 00 коп., який приймав участь в судових засіданнях

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг лише адвокатом, а не будь-яким представником.

В даному випадку адвокат ОСОБА_1. брав участь у справі на підставі довіреності № 8 від 01.08.11 та договору про надання правової допомоги, за якими ТОВ «ВК «Пожавтоматика»уповноважило адвоката представляти інтереси товариства в даній справі. Статтею 49 ГПК України передбачений розподіл господарських витрат, зокрема, і витрат з оплатою послуг адвокатів.

Відшкодування цих витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, пов'язаних з угодою про надання послуг щодо ведення справи у суді, та належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

В даному випадку матеріалами справи підтверджено, що позивач оплатив послуги адвоката в сумі 4000 грн. 00 коп.

Зазначена сума витрат є співрозмірною заявленим вимогам та підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,86 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити.

2. Стягнути з Асоціації «Міськбуд». м. Луганськ, вул. Херсонська, б. 31, код 34720299, на користь:

- Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Пожавтоматика», м. Луганськ, вул. Фрунзе, б. 67, код 32278972, борг в сумі 39130 грн. 80 коп., витрати по оплаті державного мита в сумі 391 грн. 31 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 4 000 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення - 06.10.2011.

Суддя Т.А.Василенко