Рішення № 18720940, 26.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.11 Справа № 4/152/2011

Розглянувши матеріали справи за позовом

Державного підприємства «Ровенькиантрацит» в особі відокремленого підрозділу

«Краснолуцьке вантажно транспортне управління», м.Ровеньки Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг», м.Антрацит Луганської області

про стягнення 6043 грн. 15 коп.

суддя: Старкова Г.М.

при секретарі судового засідання Макаренку В.А.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1., довіреність № 1-3/3д-36 від 01.04.2011;

від відповідача - не прибув.

Суть справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 в розмірі 5646,18 грн., пеню в сумі 332,61 грн. та 3% річних в сумі 64,36 грн.; всього 6043 грн. 15 коп.

Відповідач витребувані судом документи не представив, участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином: ухвали суду направлялись за адресою, яка є офіційним місцезнаходженням підприємства та підтверджена довідкою державного реєстратора у виконавчому комітеті.

Отримання ухвал відповідачем підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача надав у судовому засіданні 26.09.2011 заяву, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, про відмову від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 64 грн. 36 коп., пені у сумі 332 грн. 61 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Представник позивача надав до суду лист, зданим до суду 26.09.2011, яким просить долучити до матеріалів справи надані документі. Клопотання судом розглянуто, задоволено та надані документи долучаються до матеріалів справи.

Зясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ДП «Донбасантрацитвантажтранс»(далі- Власник підїзної колії, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторг»(далі Підприємство, відповідач) був укладений договір на експлуатацію залізничних підїзних колій № 14 від 15.12.2010 ( далі-Договір), згідно з яким Власник підїзної колії надає у в користування, а Підприємство приймає у тимчасову експлуатацію частину залізничних підїзних колій (245,7м) 90% від загальної протяжності, яка є власністю Власника підїзної колії (п.1.1 Договору) (а.с.8-10).

Відповідно наказу Міністерства вугільної промисловості України № 574 від 29.12.2010 «Про припинення діяльності ДП «Донбасантрацитвантажтранс»Державне підприємство «Донбасантрацитвантажтранс»реорганізовано в відокремлений підрозділ «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління»Державного підприємства «Ровенькиантрацит».

Відокремлений підрозділ «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління Державного підприємства «Ровенькиантрацит»є правонаступником усіх прав та обовязків ДП «Донбасантрацитвантажтранс».

Наказом Державного підприємства «Ровенькиантрацит»№113 від 24.03.2011 «Про організацію роботи ВП «Краснолуцьке вантажно-транспортне управління»на базі майна Державного підприємства «Донбасантрацитвантажтранс» створено відокремлений підрозділ «Краснолуцьке вантажно-транспортного управління»Державного підприємства «Ровенькиантрацит», яке розташоване за адресою: Луганська область, м. Красний Луч, вул. Димитрова, буд. 20.

Підприємство проводить Власнику підїзної колії оплату за тимчасову експлуатацію залізничних підїзних колій, згідно калькуляції (додаток №1) (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість експлуатації 1м. залізничних підїзних колій за місяць складає 06 грн. 71 коп.( з ПДВ).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата послуг проводиться Підприємством щомісячно на умовах 100% попередньої опати згідно калькуляції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Власника підїзної колії не пізніше 15 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяця.

Позивач у позові зазначив, що на виконання умов договору Власник підїзної колії надав у експлуатацію підїзні залізничні колії, згідно п.1.1 договору. Підприємство прийняло колії в експлуатацію, однак умови договору зі сторони Підприємства були порушені, тому виникла заборгованість зі сплати за експлуатацію залізничних колій.

Позивач зазначив, що він виконав умови Договору, надав послуги, а саме передав відповідачу у користування підїзні колії на загальну суму 5646 грн. 18 коп., за рахунками № 1354 від 24.12.2010 на суму 2349,88 грн., № 212 від 31.01.2011 на суму 1648 грн.15 коп., № 228 від 28.02.2011 на суму 1648,15 грн., але відповідач надані послуги не оплатив, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 5646 грн. 18 коп.

Також, на адресу відповідача були направлені рахунки на сплату за січень та лютий 2011 року, а також грудень 2010 рік, які останнім не були оплачені.

Позивач, відповідно до умов п. 4.1 Договору, за несвоєчасне виконання своїх зобовязань нарахував відповідачу станом на 24.06.2011 пеню у сумі 332 грн. 61 коп.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором, що становить 3% річних у сумі 64 грн. 36 коп.

Сторонами був підписаний акт звірки № 22 від 11.01.2011, де вказано, що станом на 01.01.2011 заборгованість відповідача перед позивачем склала 2349 грн. 88 коп.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №13-99 від 25.03.2011 на суму 5646 грн. 20 коп., але відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за надані послуги не провів.

Відповідачем умови Договору щодо оплати за надані послуги своєчасно не виконані, вартість наданих послуг не оплачена, тому позивач звернувся до господарського суду з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості за договором на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 в розмірі 5646,18 грн., пеню в сумі 332,61 грн. та 3% річних в сумі 64,36 грн. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на умови договору на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 та положення ст.ст. 526,625 ЦК України.

Відповідач відзив на позовну вимогу не надав, у судові засідання не зявлявся, хоча був належним чином повідомлений про дату та час їх проведення.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача у їх сукупності, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення частково, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 610 Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своєю правовою природою договір на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 є договір про надання послуг.

Матеріалами справи підтверджено, що між ДП «Донбасантрацитвантажтранс»(далі- Власник підїзної колії, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрторг»(далі Підприємство, відповідач) був укладений договір на експлуатацію залізничних підїзних колій № 14 від 15.12.2010 (далі-Договір), згідно з яким Власник підїзної колії надає в користування, а Підприємство приймає у тимчасову експлуатацію частину залізничних підїзних колій (245,7м) 90% від загальної протяжності, яка є власністю Власника підїзної колії (п.1.1 Договору)(а.с.8-10).

Підприємство проводить Власнику підїзної колії оплату за тимчасову експлуатацію залізничних підїзних колій, згідно калькуляції (додаток №1) (п.1.2 Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору, вартість експлуатації 1м. залізничних підїзних колій за місяць складає 06 грн. 71 коп. ( з ПДВ).

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що оплата послуг проводиться Підприємством щомісячно на умовах 100% попередньої опати згідно калькуляції, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Власника підїзної колії не пізніше 15 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного місяця.

Факт надання послуг підтверджується належним чином підписаним сторонами актами прийому передачі експлуатації утримання підїзних колій від 31.01.2011 на суму 1648,15 грн. від 31.12.2010 на суму 2349,88 грн., які підписані сторонами у справі без доповнень та зауважень, скріпленні печатками їх підприємств, на підставі договору на експлуатацію залізничних підїзних колій № 14 від 15.12.2010 (а.с.28-29).

Відповідач умови договору щодо оплати за надані послуги не виконав, тому заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги складає 3998,03 грн., що підтверджено матеріалами справи, відповідачем неоспорена, та підлягає стягненню з відповідача.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 згідно рахунку №228 від 28.02.2011 на суму 1648,15 грн., слід відмовити, оскільки позивачем не надано до суду належних доказів виконання сторонами робіт на вказану суму, в матеріалах справах відсутній акт прийому передачі експлуатації утримання підїзних колій на суму 1648,15 грн.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача за надані послуги відповідно до Договору не змінилась. Розмір суми боргу відповідачем неоспорюється.

Представник позивача заявою, зданою у судовому засіданні 26.09.2011, в порядку ст. 22 ГПК України, відмовився від позову в частині стягнення з відповідача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 64 грн. 36 коп., пені у сумі 332 грн. 61 коп. та повідомляє суд, що з наслідками відмови від позову в цій частині ознайомлений.

Таким чином, відповідно до ст. 78 ГПК України, суд вважає за можливе прийняти відмову позивача від даного позову в частині стягнення з відповідача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 64 грн. 36 коп., пені у сумі 332 грн. 61 коп., оскільки це право позивача передбачено ст. 22 ГПК України, ця відмова не суперечить чинному законодавству та не порушує ні чиї права та охоронювані законом інтереси.

За таких підстав, провадження у справі в частині стягнення з відповідача в частині стягнення з відповідача 3% річних у сумі 64 грн. 36 коп., пені у сумі 332 грн. 61 коп., підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 ГПК України.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ст. 530 ЦК України, направлена претензія №13-99 від 25.03.2011 на суму 5646 грн. 20 коп., але відповідач відповідь на претензію не надав, оплату за надані послуги не провів. (а.с.11-13).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 у сумі 3998 грн. 03 коп. такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, та підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита у сумі 67 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156 грн.13 коп. покладаються на відповідача.

Повернути позивачу платіжне доручення № 614 від 06.07.2011 на суму 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75,п.4 ст.80, ст.ст.82, 84, 85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрторг», вул. Крилова,2А, м.Антрацит Луганської області (юридична адреса), вул. Леніна,12, м. Луганськ (фактична адреса), код ЄДРПОУ 30008040 на користь Державного підприємства «Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно транспортне управління», вул.Комуністична,6, м.Ровеньки Луганської області, код ЄДРПОУ 32320704 заборгованості за договором на експлуатацію залізничних підїзних колій №14 від 15.12.2010 у сумі 3998 грн. 03 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 67 грн. 48 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 156 грн.13 коп., видати на виконання наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У решті позову щодо стягнення пені, 3% річних провадження у справі припинити.

5. Повернути Державному підприємству «Ровенькиантрацит»в особі відокремленого підрозділу «Краснолуцьке вантажно транспортне управління», вул.Комуністична,6, м.Ровеньки Луганської області, код ЄДРПОУ 32320704 платіжне доручення № 614 від 06.07.2011 на суму 236 грн. 00 коп. витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено і підписано 03.10.2011.

Суддя Г.М.Старкова