Рішення № 18720646, 26.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.11 Справа № 5/106/2011

За позовом: Товариства з обмеженою

відповідальністю «АгроУкраїна», м. Київ;

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірми «ІнТоАгРо», смт. Городище

Луганської області;

про стягнення 134676 грн. 29 коп.

Суддя Якушенко Р.Є.;

секретар судового засідання: Опренко М.В.;

в присутності представників

сторін:

від позивача: ОСОБА_1., представник за довіреністю № 3804

від 22.12.2010;

від відповідача: Лямцев М.В., директор, паспорт ЕК № НОМЕР_1,

виданий Перевальським РВ УМВС України в

Луганській області 05.10.1995, довідка з

ЄДРЮО № 31 від 14.03.2007.

Відповідно до статей 44, 811 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням позивача розгляд справи здійснювався із звуковою фіксацією судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АгроУкраїна»(далі ТОВ «АгроУкраїна», позивач у справі) звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «ІнТоАгРо»(далі ТОВ Агрофірми «ІнТоАгРо», відповідача у справі) основного боргу в сумі 41699 грн. 96 коп., інфляційних нарахувань в сумі 4639 грн. 19 коп. за період з 17.06.2010 по 12.07.2011, 0,5% за користування чужими коштами в сумі 71657 грн. 15 коп. за період з 17.06.2010 по 12.07.2011 та штрафу в розмірі 40% в сумі 16679 грн. 99 коп.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги з посиланням на норми статей 6, 525-527, 530, 536, 610, 612, 625-629, 692 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), статей 193, 222 Господарського кодексу України (далі ГК України).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірми «ІнТоАгРо»(далі ТОВ Агрофірми «ІнТоАгРо»), відповідач у справі, надав заяву про визнання позову від 26.09.2011, в якій зазначив, що не заперечує про задоволення позову в повному обсязі.

При з'ясуванні фактичних обставин справи, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами за позовом 14.05.2010 укладено договір поставки № 08/10-ЛЗАУ, відповідно до умов пункту 1.1 якого Продавець (позивач у справі) зобов'язався продати та відвантажити погодженими партіями продукцію (далі - товар) у власність Покупцю (відповідачу у справі), а Покупець зобов'язався приймати цей товар і сплачувати за нього визначену грошову суму (ціну товару). Найменування товару, його кількість і ціна вказуються в додатках, специфікаціях, видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору. Якість товару повинна відповідати сертифікату якості фірми виробника (а.с.12-15).

Загальна сума договору становить 1000000,00 грн. з ПДВ, але у будь якому разі точно складається з сум всіх додатків, специфікацій, видаткових накладних, що додаються та є невідємними складовими цього договору (пункт 1.2 договору).

До вказаного договору були укладені додатки № 16/06/10/-ЗЗР від 16.06.2010, № 18/06/10/-ЗЗР від 18.06.2010, № 02/09/10/-ЗЗР від 02.09.2010 (а.с.16-18), які містять усю інформацію щодо найменування, кількості та вартості проданого та відвантаженого відповідачу товару та строків оплати.

Згідно пункту 2 додатку № 16/06/10/-ЗЗР від 16.06.2010 відповідач за отриманий товар повинен був розрахуватися з позивачем до 17.06.2010.

Згідно пункту 2 додатку № 18/06/10/-ЗЗР від 18.06.2010 відповідач за отриманий товар повинен був розрахуватися з позивачем до 29.06.2010.

Згідно пункту 2 додатку № 02/09/10/-ЗЗР від 02.09.2010 відповідач за отриманий товар повинен був розрахуватися з позивачем до 17.09.2010.

На виконання своїх зобов'язань по поставці товару позивач відвантажив товар на загальну суму 54699 грн. 96 коп., що підтверджується видатковими накладними: № 180604 від 18.06.2010 на суму 8363 грн. 52 коп. (а.с.19), № 180605 від 18.06.2010 на суму 19709 грн. 64 коп. (а.с.21), № 170901 від 17.09.2010 на суму 26626 грн. 80 коп. (а.с.23).

Товар був отриманий представником відповідача за відповідними довіреностями: серія НБІ № 933246 від 18.06.2010 (а.с.20), серія НБІ № 933245 від 18.06.2010 (а.с.22), № 4 від 17.09.2010 (а.с.24).

Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи.

Відповідач частково розрахувався за отриманий товар, заборгованість станом на 12.07.2011 складає 41699 грн. 96 коп.

На підтвердження проведених відповідачем часткових розрахунків позивач надав виписки з особистого рахунку відповідача за 16.09.2010 та 01.04.2011, всього на загальну суму 13000 грн. 00 коп. (а.с.25,26), копії яких залучені до матеріалів справи.

25.03.2011 та 07.06.2011 позивач направляв відповідачу претензії від 25.03.2011 № 28-ЮР (а.с.27,28) та від 07.06.2011 № 43-ЮР (а.с.29,30), в яких вимагав перерахувати відповідача суму заборгованості 41699 грн. 96 коп. та попереджав про стягнення штрафних санкцій.

Відповідач відповідь на претензії не надав, суму заборгованості не сплатив, що і стало причиною виникнення спору та підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Пункт 3.4 договору передбачає, що з дня коли товар повинен бути оплачений Покупцем, Продавець має право вимагати від Покупця, а Покупець повинен сплатити відсотки за користування чужими грошовими коштами, до дня повної оплати товару, понад неустойки і збитків (стаття 536, пункт 3 статті 692 ЦК України).

Відсотки за користування чужими грошовими коштами сплачуються в розмірі 0,5 % від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, вказаних в пункті «а»пункту 3.5 даного договору («б»пункт 3.5 договору).

На підставі статті 692 ЦК України та відповідно до пункту 3.4 договору позивач нарахував 0,5 % за користування чужими коштами в сумі 71657 грн. 15 коп. за період з 17.06.2010 по 12.07.2011.

Крім того, позивач нарахував штраф у розмірі 40% в сумі 16679 грн. 99 коп. згідно пункту 4.7 договору, який передбачає, що у разі прострочення оплати за отриманий товар та невиконання обовязку, що передбачений в пункті 3 Покупець також сплачує Продавцю штраф у розмірі 40 % відсотків від вартості несплаченого товару.

Згідно статті 625 ЦК України позивачем нараховано інфляційні нарахування за період прострочення оплати з 17.06.2010 по 12.07.2011 в сумі 4639 грн. 19 коп.

На день розгляду справи 26.09.2011 заборгованість за поставлений товар за договором поставки від 14.06.2010 № 08/10-ЛЗАУ складає 41699 грн. 96 коп., що підтверджується актом звірення розрахунків за період з 14.05.2010 по 26.07.2011, складеного сторонами за позовом на вимогу суду та підписаного 26.07.2011 без зауважень (а.с.50).

Відповідач відзивом на позов визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Під час судового розгляду справи докази часткової або повної сплати заявленої позивачем суми відповідачем не надані.

Оцінивши обставини справи, подані сторонами докази, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Правовідносини між сторонами у справі виникли з договору поставки від 14.05.2010 № 08/10-ЛЗАУ, який за своєю правовою природою є різновидом договору купівлі-продажу і до нього застосовуються, як загальні положення про договір купівлі-продажу, так і положення глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та параграф 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За правилами частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач виконав свої зобовязання поставив відповідачу товар на загальну суму 54699 грн. 96 коп., що підтверджується видатковими накладними, які залучено до матеріалів справи (а.с.19,21,23).

Факт отримання товару, зазначеного у додатках та видаткових накладних, підтверджується підписом матеріально відповідальної особи відповідача Лямцева Миколи Васильовича та печаткою відповідача.

Претензій по поставці товару у відповідача немає.

У відповідності з правилами статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи доведено, що відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 13000 грн. 00 коп., про що свідчать виписки з особистого рахунку відповідача (а.с.25,26), копії яких залучені до матеріалів справи.

Отже, позовні вимоги позивача, що складають суму боргу у розмірі 41699 грн. 96 коп. відповідають чинному законодавству та умовам договору поставки від 14.06.2010 № 08/10-ЛЗАУ, визнані відповідачем, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивачем, на підставі пункту 3.4 договору та приписів статті 692 ЦК України, нараховані та заявлені до стягнення 0,5 % за користування чужими коштами в сумі 71657 грн. 15 коп. за період з 17.06.2010 по 12.07.2011.

Відповідно до частини 3 статті 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (частина 2 статті 536 ЦК України).

Пунктом 3.5 «б»договору визначений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами - 0,5 % від несплаченої ціни товару за додатком, специфікацією (у разі її відсутності, за кожною видатковою накладною) за кожен календарний день протягом шістдесяти календарних днів з дати закінчення тридцяти календарних днів, вказаних в пункті «а»пункту 3.5 даного договору.

Судом перевірено розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 0,5 % від несплаченої ціни товару здійснений позивачем, порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

Отже, 0,5 % за користування чужими коштами у розмірі 71657 грн. 15 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Також, на підставі пункту 4.7 договору, позивачем нараховані та заявлені до стягнення штраф у розмірі 40 % річних в сумі 16679 грн. 99 коп.

Судом перевірено розрахунок штрафу у розмірі 40 % від суми боргу здійснений позивачем, порушень законодавства та арифметичних помилок не встановлено.

Отже, штраф у розмірі 40 % від суми боргу у розмірі 16679 грн. 99 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач, керуючись вказаною нормою закону, заявив до стягнення інфляційні нарахування у сумі 4639 грн. 19 коп. за період з 17.06.2010 по 12.07.2011.

Судом перевірено розрахунок здійснений позивачем, порушень законодавства та помилок не встановлено.

Таким чином, інфляційні нарахування у сумі 4639 грн. 19 коп. підлягають до стягнення з відповідача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача слід покласти на відповідача, а саме: 1346 грн. 76 коп. - державне мито та 236 грн. 00 коп. - витрати на інформаційне технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірми «ІнТоАгРо», вул. Ленінградська, буд. 5, смт. Городище, Перевальський район Луганської області, 94343, ідентифікаційний код 20162779 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АгроУкраїна», вул. Дегтярівська, 25/1, м. Київ, 04119, ідентифікаційний код 31351291, борг в сумі 41699 грн. 96 коп., інфляційні нарахування в сумі 4639 грн. 19 коп., 0,5 % за користування чужими коштами в сумі 71657 грн. 15 коп., штраф у сумі 16679 грн. 99 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 1346 грн. 76 коп. та 236 грн. 00 коп. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення 28.09.2011.

СуддяР.Є. Якушенко