Рішення № 18720201, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/1803.10.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради

Простягнення 30768,37 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № Д07/2011/04/22-10 від 22.04.11 р.

від відповідача: ОСОБА_2., дов. № 144 від 08.07.2011 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЗЕНІТ» Деснянської районної у місті Києві ради про стягнення 24450,14 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2824,08 грн. інфляційної складової боргу, 647,22 грн. трьох відсотків річних та 2846,93 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 1630068 від 01.04.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р.

Ухвалою суду від 18.01.10 р. було порушено провадження у справі № 37/18 та призначено її розгляд на 15.02.10 року, зобовязано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 15.02.10 р. представники позивача надали суду документи на виконання вимог ухвали від 18.01.10 р.

Представник відповідача у призначене судове засідання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 15.02.10 р. у справі № 37/18 було зупинено провадження у даній справі до вирішення іншої повязаної з нею справи №8/588; зобовязано сторін повідомити суду про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у даній справі.

З Єдиного державного реєстру судових рішень стало відомо, що ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва № 8/588 від 04.03.09 р. було передано адміністративну справу № 8/588 на розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва.

Шевченківським районним судом м. Києва було прийнято до провадження справу № 8/558 та присвоєно їй № 2а-1552/11.

25.06.11 р. Шевченківським районним судом м. Києва прийнято постанову у справі № 2а-1552/11 про відмову в задоволенні адміністративного позову ВАТ «Київгума»до Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) про визнання нечинними розпоряджень.

Враховуючи наведене, підстави, які зумовили зупинення провадження у даній справі відпали, у звязку з чим суд вважає за необхідне поновити провадження у даній справі та призначити її до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

Керуючись ч. 3 ст. 79, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2011 р. було поновлено провадження у даній справі, призначено її розгляд на 03.10.2011 р., зобовязано позивача надати суду довідку про стан розрахунків з відповідачем станом на день розгляду справи в суді, відповідача відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 03.10.2011 р. представник позивача надав довідку про надходження коштів від відповідача, додаткові документи у справі та заяву про зміну найменування позивача з Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», що підтверджується доданими позивачем до даної заяви копіями статутних документів, довідки з органів статистики про включення Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи ПАТ «Київенерго», оригінали яких були надані представником позивача у судовому засіданні.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради (абонент) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1630068 від 01.04.2005 р., відповідно до умов якого постачальник зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 1630068 від 01.04.2005 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 1630068 від 01.04.2005 р., постачальник зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також, згідно з п. 2.3.2. даного договору, виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Пунктом 5 додатку № 4 до договору № 1630068 від 01.04.2005 р. визначено, що споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до вищезазначеного договору, абонент до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує енергопостачальній організації вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором № 1630068 від 01.04.2005 р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково, у звязку з чим станом на 01.12.2009 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 24450, 14 грн. В обґрунтування позовних вимог позивачем було надано суду табуляграми за спірний період, копії яких містяться у матеріалах справи.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулось до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради про стягнення 24450,14 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 2824,08 грн. інфляційної складової боргу, 647,22 грн. трьох відсотків річних та 2846,93 грн. пені у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором № 1630068 від 01.04.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розпорядження КМДА № 1662 від 27.11.08 р., № 1780/1 від 25.12.08 р., № 127 від 05.02.09 р., № 758 від 30.06.09 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів», № 1333 від 30.11.09 р., № 1192 від 15.10.09 р., № 520 від 29.04.09 р., № 981 від 31.08.09 р., № 643 від 30.05.07 р., № 392 від 31.05.10 р. «Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення»були видані з порушенням процедури їх прийняття, оскільки в них були відсутні відомості про державну реєстрацію, у звязку з чим вони не набрали чинності і не могли застосовуватися.

Господарський суд м. Києва встановив, що при зверненні з позовною заявою, вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1663 від 27.11.08 р. та № 1780/1 від 25.12.08 р.

Згідно з Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.08 р., № 65/2009 від 03.02.09 р., № 76/2009 від 09.02.09 р. зазначені розпорядження КМДА були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

До 01.12.08 р. тарифи на теплову енергію, що виробляється позивачем, були затверджені розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р. (а.с.99-100).

Відповідно до вимог частини 6 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Враховуючи наведене, Господарським судом міста Києва було виконано власний розрахунок позовних вимог із застосуванням тарифів, які діяли на підставі розпорядження КМДА № 86 від 31.01.07 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р. (а.с.99-100).

Згідно з цим розпорядженням, відповідачем за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р. було спожито теплової енергії на загальну суму 13130, 99 грн.

При цьому, Господарським судом міста Києва встановлено, що станом на початок спірного періоду (грудень 2008 р.) існувала переплата відповідача за теплову енергію у розмірі 1097, 09 грн., а протягом спірного періоду ним було сплачено 12500, 00 грн., у звязку з чим станом на день звернення до суду у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем щодо оплати поставленої теплової енергії за договором № 1630068 від 01.04.2005 р., а також визначено, що переплата відповідача за спожиту енергію за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р. склала 466, 10 грн.

Що стосується позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення решти основного боргу в розмірі 10853, 05 грн. (24450, 14 грн. 13130, 99 грн. 466, 10 грн.), який позивач у своїй позовній заяві просив стягнути з Комунального підприємства «ЗЕНІТ», суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині через необґрунтованість та безпідставність нарахування зазначеної суми у звязку з застосуванням позивачем при розрахунку суми заборгованості невірних тарифів.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 2824,08 грн. інфляційної складової боргу та 647,22 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 1630068 від 01.04.2005 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Суд встановив, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 1630068 від 01.04.2005 р. за період з 01.12.2008 р. до 01.02.2010 р., у звязку з чим Господарським судом міста Києва було здійснено перерахунок інфляційних нарахувань та трьох процентів річних, виходячи з суми основного боргу за розрахунком із застосуванням чинних тарифів.

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань та відсотків річних, у відповідності до якого з Комунального підприємства «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради підлягають стягненню 69, 06 грн. інфляційної складової боргу. При цьому, після перерахування суми основного боргу із застосуванням чинних тарифів, судом встановлено, що стягненню з відповідача три відсотки річних не підлягають, у звязку з чим суд в їх задоволенні відмовляє.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 2846,93 грн. пені за порушення договірного зобовязання, посилаючись на пункт 7 додатку № 4 до договору № 1630068 від 01.04.2005 р., відповідно до якого абоненту на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0, 5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996 р. зі змінами та доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Судом було здійснено власний розрахунок пені з урахуванням чинних тарифів за період з 01.12.2008 р. до 01.12.2009 р., у відповідності до якого стягненню з Комунального підприємства «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради пеня не підлягає, у звязку з чим суд відмовляє позивачу в частині позовних вимог стосовно стягнення пені.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «ЗЕНІТ»Деснянської районної у місті Києві ради (02222, м. Київ, вул. Беретті Вікентія, 4, код ЄДРПОУ 19027846) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 69 (шістдесят девять) грн. 06 коп. інфляційної складової боргу, 00 грн. 69 коп. витрат по сплаті державного мита та 00 грн. 53 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.

Повне рішення складено

07.10.2011 р.