Рішення № 18720016, 03.10.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/27603.10.11 За позовом:Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна”

ДоПублічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна”

Провідшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 24990, 00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1., пред. за дов. №0315 від 16.05.2011 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ПЗУ Україна” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 24990, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/276, розгляд справи призначено на 31.08.2011 р.

31.08.2011 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи по справі, в тому числі заява про уточнення позовних вимог.

Розпорядженням від 31.08.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/276 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2011 року розгляд справи було призначено на 23.09.2011 року.

Розпорядженням від 14.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків справу 58/276 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 23.09.2011 р.

У судове засідання 23.09.2011 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, на виконання вимог ухвали суду витребувані документи по справі не надав, про причини неявки належним чином суд не повідомив.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

Суд зобовязав представника позивача надати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи у дтп.

В звязку з неявкою відповідача та необхідністю витребування документів по справі, розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2011 року розгляд справи відкладено на 03.10.2011 року.

У судове засідання 03.10.2011 року зявився представник позивача.

Представник позивача надав усні пояснення щодо відсутності постанови про притягнення до адміністративної відповідальності винної особи.

Представник відповідача у судове засідання 03.10.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив. Про час, дату та місце судового засідання належним чином повідомлений.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 03.10.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ

16.11.2005р. між Закритим акціонерним товариством "Інформаційні компютерні системи" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "ПЗУ Україна" (попередня назва - Відкрите акціонерне товариство "Страхова компанія "ПЗУ Україна"), був укладений Договір страхування транспортних засобів № 021.03864.36, предметом якого є страхування автомобіля "ТОYОТА Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

17.02.2006 р. в м Києві по вул. Новокостянтинівській трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля "ТОYОТА Land Cruiser", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля "КАМАЗ-53229 С" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3

07.04.2009 р. в постанові Подільського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-171/09 була встановлена вина ОСОБА_3, у скоєнні вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, однак у зв'язку із спливом строків його було звільнено від кримінальної відповідальності.

17.02.2006 р. страхувальник звернувся до страховика з Заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо- транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов Договору страхування № 021.03864.36.

13.04.2006 року позивач на підставі Страхового акту № 021.03864.36. L001 від 27.03.06 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи звіт № 523 від 09.03.2006 року здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 294110,33 грн., що підтверджується платіжним доручення № 478 від 13 квітня 2006 року.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "КАМАЗ-53229 С" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано у Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВА/4957155.

З моменту виплати страхового відшкодування позивач вважає, що в нього виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в розмірі 24990,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування”страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.

На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи 07.04.2009 р. в постанові Подільського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-171/09 була встановлена вина ОСОБА_3, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, однак у зв'язку із спливом строків його було звільнено від кримінальної відповідальності.

Відповідно до п. 2 Розяснення Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" вирішуючи спори, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної взаємодією джерел підвищеної небезпеки, наприклад, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини (стаття 440 Цивільного кодексу України).

Отже, за цих обставин обов'язок відшкодування шкоди покладається на того володільця джерела підвищеної небезпеки, з вини якого заподіяно шкоду. Якщо винні обидва володільця джерел підвищеної небезпеки, шкода відшкодовується кожним з них в залежності від ступеню вини кожного.

Як вбачається із п. 4 вказаного розяснення - відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів.

Таким чином, вина ОСОБА_3, у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу "КАМАЗ-53229 С" державний реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано у Відкритого акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВА/4957155.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

13.04.2006 року позивач на підставі Страхового акту № 021.03864.36. L001 від 27.03.06 р. та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, враховуючи звіт № 523 від 09.03.2006 року здійснив виплату страхового відшкодування на користь Страхувальника, в розмірі 294110,33 грн., що підтверджується платіжним доручення № 478 від 13 квітня 2006 року.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат .

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до полісу № ВА/4957155 встановлено ліміт за шкоду заподіяну майну потерпілих 25500, 00 грн. та франшизу в розмірі 510, 00 грн.

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору на адресу Відповідача направлялася регресна вимога №10043-12/ДППР про відшкодування шкоди (від 19.10.2009 р.)

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач регресну вимогу позивача не задовольнив, кошти не перерахував, також відповідач належними та допустимими доказами позовних вимог не оспорив, відзиву на позовну заяву не надав.

Таким чином, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 24990 грн. 00 коп. повністю.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Страхова компанія “Універсальна” (01030, м. Київ, Шевченківський р-н, вул. Б.Хмельницького, буд. 48А, ідентифікаційний код 20113829) на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “ПЗУ Україна” (04053, м. Київ, вул. Артема, будинок 40, ідентифікаційний код 20782312) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 24990, 00 грн. (двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.) боргу, 249, 90 грн. ( двісті сорок девять гривень 90 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 10.10.2011 року.