Рішення № 18719641, 04.08.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/27404.08.11 за позовомПриватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОНТІМ"

простягнення 32 096,30 грн. Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1. предст. за дов. б/н від 30.05.11 р.

від відповідача не зявився

обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Будівельна компанія "Столиця" (надалі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОНТІМ" (надалі - відповідач) про стягнення 32 096,30 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою позивача повернути суму оплаченого авансу за договором № 28-5 від 28.05.2008 р. (надалі - договір).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.06.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи в судовому засіданні, зобовязано сторони виконати певні дії.

В звязку з неподанням відповідачем відзиву на позовну заяву і витребуваних господарським судом документів суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 04.08.2011 р. судом на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обовязками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні розяснені положення ст. 81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.05.2008 р. між позивачем (замовник за договором) та відповідачем (виконавець за договором) був укладений договір № 28-5, за умовами якого відповідач взяв на себе зобовязання поставити та встановити огорожу сходів, а позивач зобовязався прийняти та оплатити надані послуги відповідно до положень договору.

Укладений договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно п. 3.1 договору, загальна його сума складає 79037, 00 грн.

Відповідно до 3.3. договору, розрахунки проводяться замовником в наступному порядку: передплата в розмірі 75% в продовж 5-ти днів після підписання договору та 25 % в продовж 5-ти днів з дня підписання акту виконаних робіт.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Так, на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу 40000, 00 грн. про що свідчить банківська виписка за 03.06.2008 р. (належним чином засвідчена копія наявна в матеріалах справи).

За умовами зазначеного договору виконавець повинен виконати роботи протягом 30 робочих днів з моменту надходження передплати на його розрахунковий рахунок.

Проте, станом на момент прийняття рішення жодних дій на виконання умов договору відповідачем не здійснено.

19.04.2011 р. позивачем було направлено на адресу відповідача повідомлення про одностороннє розірвання договору № 28-5 з проханням повернути перераховані кошти. Вказана заява залишена відповідачем без відповіді.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Пунктом 4.5. договору сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою однієї зі сторін, без письмової згоди другої сторони, якщо вона вже приступила до виконання своїх зобовязань за договором, сплачуються штрафні санкції в розмірі 10% від загальної суми договору.

Таким чином, можна дійти висновку, що договір № 28-5 від 28.05.2008 р. є розірваним в силу закону, а тому в задоволенні позовних вимог в частині розірвання вказаного договору слід відмовити.

Поряд з цим, позивач просить стягнути з відповідача суму передоплати 32 096,30 грн.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено зобов'язання особи повернути майно, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

Оскільки договором передбачені штрафні санкції за розірвання договору в односторонньому порядку в розмірі 10 % від суми договору, то суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми передплати в розмірі 32096, 30 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеними вимогам.

Керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЙРОНТІМ" (03115, м. Київ, вул. Котельникова, буд. 51, ідентифікаційний код 33445229) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Будівельна компанія "Столиця" (01004, м. Київ, вул. Рогнідинська, буд. 1/13, ідентифікаційний код 25409492) 32096 (тридцять дві тисячі девяносто шість) грн. 30 коп. боргу, 320 (триста двадцять) грн. 96 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В інший частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання рішення 07.09.2011 р.