Рішення № 18719449, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/284

28.09.11

За позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд"

про стягнення 46 391, 53 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники :

від позивача: Мойсієнко О.В.

від відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 710 від 08.07.2009 р. у розмірі 36 047,94 грн., а також пені у розмірі 2 696, 19 грн., інфляційні нарахування у сумі 5 796, 19 грн. та 3 % річних в розмірі 1 851, 21 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо сплати за поставлений товар відповідно до умов вищезазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 01.08.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов’язано надати суду певні документи.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання повноважного представника відповідача та неналежне виконання сторонами вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2011 р. припинено провадження у справі № 51/284 за позовом Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд" в частині стягнення заборгованості у розмірі 28 023, 97 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

У позовній заяві зазначено дві адреси відповідача, а саме: 02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101 та 02160, м. Київ, пр. Воз?єднання, 7-А, оф. 519.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 21-10/166-9 від 14.01.2011 р., адресою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд" є 02160, м. Київ, пр. Воз?єднання, 7-А, оф. 519.

Разом з тим, ухвали Господарського суду міста Києва направлялись на зазначені у позовній заяві адреси –02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101, 02160, м. Київ, пр. Воз?єднання, 7-А, оф. 519, що підтверджується відміткою відділу діловодства Господарського суду міста Києва на зворотній стороні вищевказаних ухвал.

Ухвали, надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд" –02160, м. Київ, пр. Воз?єднання, 7-А, оф. 519 одержані представником відповідача, в той час як конверти з ухвалами, які надсилались відповідачу на адресу 02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101 повернуто до Господарського суду міста Києва у зв’язку з закінченням терміну зберігання.

Згідно з п. 15 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 р." у разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно із законом і дана особа своєчасно не повідомила про це господарський суд, інших учасників процесу, то всі наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення розгляду справи в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України від відповідача до Господарського суду міста Києва не надходило.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи № 51/284.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем.

У судовому засіданні 28.09.2011 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2009 р. між Публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд" укладено договір про виготовлення та поставку товару № 710, за умовами якого позивач зобов’язався виготовити відповідачу замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар відповідно до прас-листа позивача), по узгодженню сторін виконати його доставку, а відповідач –своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату.

Відповідно до п. 3.1. договору загальна вартість товару визначається сумарно вартістю всіх виконаних позивачем і прийнятих відповідачем заявок протягом терміну дії договору.

Згідно з п. 5.2 договору товар вважається поставленим відповідачу з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником відповідача, який вказується на товарно-транспортних накладних.

У відповідності до п. 5.5. договору товар вважається переданим з моменту одержання його на складі позивача.

Відповідно до п.п. 7.4., 7.5. договору оплата здійснюється відповідачем на підставі договору та рахунків-фактур, виставлених позивачем на вартість партії товару. Відповідач зобов’язаний оплатити отриманий товар протягом п?яти банківських днів з моменту його поставки.

Договір, відповідно до п. 9.1., набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2009 р., а в частині взаєморозрахунків –до повного розрахунку між сторонами. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору, жодна із сторін не повідомить іншу сторону про свій намір припинити дію договору, його дія автоматично продовжується на наступний календарний рік.

У матеріалах справи не міститься відомостей щодо припинення терміну дії договору № 710 від 08.07.2009 р. а відтак –суд дійшов висновку, що вищевказаний договір було пролонговано на наступний календарний рік, тобто до 31.12.2010 р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 710 від 08.07.2009 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 36 047, 94 грн., що підтверджується накладними, належним чином засвічені копії яких містяться в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач в порушення умов договору № 710 від 08.07.2009 р. та ст. 526 Цивільного кодексу України не у повному обсязі оплатив вартість отриманого товару, у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 36 047, 94 грн..

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 710 від 08.07.2009 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Як вбачаться з матеріалів справи, відповідачем сплачено 28 023, 97 грн. у якості оплати товару за договором № 710 від 08.07.2009 р., що підтверджується виписками з банківського рахунку Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (з урахуванням листа Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд" вих. № 74 від 02.09.2010 р.), які містяться в матеріалах справи.

Таким чином, неоплаченим залишився товар на суму 8 023, 87 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 710 від 08.07.2009 р., а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів належного виконання або пояснень щодо наявності об’єктивних причин неможливості виконання зобов’язань за договором № 710 від 08.07.2009 р. не надав.

За таких обставин, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем умов договору № 710 від 08.07.2009 р., а відповідачем заявлених до нього вимог не спростовано, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення заборгованості у розмірі 8 023, 97 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 696, 19 грн., інфляційні нарахування у сумі 5 796, 19 грн. та 3 % річних в розмірі 1 851, 21 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Пунктом 8.2. договору встановлено, що за прострочення платежу відповідач сплачує пеню в розмірі 0, 5% від суми прострочено платежу за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого чинним законодавствам.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань, положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, враховуючи передбачений умовами договору розмір штрафних санкцій, який перевищує розмір встановлений законом, стягненню в примусовому порядку підлягає сума обмежена законодавством, в свою чергу умови договору зокрема в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі є обов’язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Тож, враховуючи, що відповідачем порушено зобов’язання, передбачені умовами договору № 710 від 08.07.2009 р., позивачем правомірно заявлено вимоги про стягнення пені.

Так, згідно з розрахунком позивача, який перевірено судом, розмір пені за визначений позивачем період з 01.01.2011 р. до 30.06.2011 р. становить 2 770, 72 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, при перевірці правильності нарахування позивачем пені судом встановлено, що позивачем допущено помилку в методиці її нарахування..

Так, згідно з розрахунком суду, здійсненого у відповідності до вимог чинного законодавства України, розмір 3 % річних за період з 12.02.2010 р. (дата виникнення грошового зобов’язання) до 30.06.2011 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 1 493, 27 грн., інфляційні нарахування за вказаний період –4 866, 47 грн.

Підсумовуючи вищенаведене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: заборгованість у розмірі 8 023, 97 грн. 2 770, 72 грн. –пені, 3 % річних у розмірі 1 493, 27 грн. та інфляційні нарахування у сумі 4 866, 47 грн.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФПК-Портал-Буд" (02002, м. Київ, вул. Степана Сагайдака, 101, код ЄДРПОУ 32771651), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 7, код ЄДРПОУ 05523398) заборгованість у розмірі 8 023, 97 (вісім тисяч двадцять три грн. 97 коп.) грн. 2 770, 72 (три тисячі сімсот сімдесят грн. 72 коп.) грн. –пені, 3 % річних у розмірі 1 493, 27 (одна тисяча чотириста дев’яносто три грн. 27 коп.) грн., інфляційні нарахування у сумі 4 866, 47 (чотири тисячі вісімсот шістдесят шість грн. 47 коп.) грн., 171, 54 (сто сімдесят одна грн. 54 коп.) грн. –державного мита та 87, 27 (вісімдесят сім грн. 27 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині у задоволені позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пригунова А.Б.

Повне рішення складено: 05.10.2011 р.