Рішення № 18716076, 11.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1641/2011-17/91

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , при секретарі судового засідання Фітковський Л. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергитично-інвестиційна компанія", вул. Ярославська, 28-Б, м. Київ, 04071;

до відповідача: Приватно виробничо-орендному підприємство "Відродження" вул. Шевченка, с. Підвисоке, Івано-Франківська область,78321;

про стягнення 16422 грн. 14 коп., в т.ч. 12827 грн. 20 коп. - борг, 3565 грн. 44 коп. - штрафні санкції, 29 грн. 50 коп. - 3% річних.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № б/н від 12.05.11)

Від відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ: Товариством з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія" подано позов до Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження" про стягнення 16422 грн. 14 коп., в т.ч. 12827 грн. 20 коп. - борг, 3565 грн. 44 коп. - штрафні санкції, 29 грн. 50 коп. - 3 % річних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просить суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не подав, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.

З огляду на те, що явка сторін не визнавалась обов'язковою, будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

14.06.11 р. між Товариством з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія" та Приватним виробничо-орендним підприємством "Відродження" було укладено договір поставки № 14/06.

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, позивач зобов'язується передавати у власність (поставляти), а відповідач оплачувати та приймати вугілля буре БР-1, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість якого визначається сторонами у специфікаціях, які є додатками до договору і становлять його невід'ємну частину.

Специфікації підписуються сторонами та скріплюються печатками сторін, з зазначенням в них загальної кількості товару, асортименту товару, одиниці виміру, ціни за одиницю виміру та загальної ціни товару, умов поставки та оплати товару. Ціна одиниці виміру товару та загальна вартість кожної партії товару визначаються сторонами у специфікаціях до договору. Відповідач оплачує проданий товар позивачу за ціною, передбаченою у специфікації, яка додається до договору на підставі рахунку-фактури, який виписує позивач для відповідача (п.п. 1.2, 2.2, 3.1 договору).

Пунктом 3.2, 3.3 договору передбачено, що розрахунки з позивачем здійснюються в безготівковому порядку, або іншим шляхом, що не заборонений діючим законодавством України в наступні терміни: відповідач здійснює розрахунок в розмірі 100 % від загальної вартості специфікації на поставку конкретної партії товару, протягом 5 банківських днів з дати відправлення товару. Загальна сума фактично проданого за поточний місяць товару уточнюється в рахунках-фактурах.

На виконання умов договору, позивачем поставлено, а відповідачем одержано товар - буре вугілля БР-1 в кількості 61,9 тон на суму 17827 грн. 20 коп., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41771213 від 21.07.11, рахунком-фактурою № СФ-0000051 від 21.06.11, видатковою накладною № РН-0000033 від 21.06.11, належно засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи. За отриманий товар відповідачем проведено частковий розрахунок в сумі 5000 грн.

Оскільки відповідач прийняті на себе зобовязання щодо оплати за отриману продукцію належним чином та в повному обсязі не виконав, утворився борг в сумі 12827 грн. 20 коп.

12.07.11 на адресу у відповідача надіслано претензію № 246 з пропозицією здійснити оплату боргу. Вимога позивача була залишена без відповіді та задоволення.

На підставі положень Цивільного Кодексу України суд робить висновок про те, що між сторонами виникло цивільно-правове зобовязання. Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених Цивільним Кодексом, зокрема з договорів та інших правочинів.

Згідно частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Строки поставки, згідно статті 267 Господарського кодексу України, встановлюються сторонами в договорі.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами 1-3 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідачем не спростовано доводи позивача щодо наявності боргу, докази сплати такого боргу господарському суду не подані.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення 12827 грн. 20 коп. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на обґрунтованість поданих розрахунків, позовні вимоги про стягнення 29 грн. 50 коп. 3% річних підлягають задоволенню.

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що у випадку порушення відповідачем п. 6.9 договору, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 20 % від вартості поставки товару на протязі 3 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги позивача.

В силу ч. 2 ст. 549 Цивільного Кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до вищевказаної правової норми, штраф як вид штрафних санкцій встановлюється як визначена грошова сума від невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, проте в даному випадку має місце неналежне виконання саме грошового зобов'язання.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія" про стягнення штрафу у розмірі 3565 грн. 44 коп. за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не відповідають вимогам ч.2 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.6 Цивільного Кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Позовна вимога, яка не ґрунтується на нормах діючого законодавства, не підлягає до задоволення.

З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 3565 грн. 44 коп. слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково, стягнути з відповідача 12827 грн. 20 коп. основного боргу, 29 грн. 50 коп. - 3 % річних. В решті позовних вимог - відмовити.

Позивачем при поданні позову сплачено державне мито у більшому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Відповідно до ст.47 ГПК України, п.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" №7-93 від 21.01.93 сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у разі внесення мита у більшому розмірі ніж передбачено законодавством. Як вбачається із матеріалів справи, платіжного доручення №147 від 21.07.11 р., позивачем зайво сплачено до державного бюджету 13 грн. 78 коп.

З огляду на викладене, слід повернути позивачу - Товариству з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія" з державного бюджету 13 грн. 78 коп. зайво сплачених коштів платіжним дорученням №147 від 21.07.11 р. (одержувач: УДК в м. Івано-Франківську, банк одержувача: УДК України в Івано-Франківській області, рахунок №31113095700002), про що видати довідку.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 6, 509, 525, 526, 549, 625, 628, 692, 712 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 193, 265, 267 Господарського кодексу України, ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", ст.ст. 33, 43, 49, ст. 82 -84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія" до Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження" про стягнення 16422 грн. 14 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного виробничо-орендного підприємства "Відродження", вул. Шевченка, с. Підвисоке, Івано-Франківська область, 78321 (ідентифікаційний код 30627043) на користь Товариства з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія", вул. Ярославська, 28-Б, м. Київ, 04071 (ідентифікаційний код 37039321) 12827 грн. 20 коп. (дванадцять тисяч вісімсот двадцять сім гривень, двадцять копійок) - основного боргу, 29 грн. 50 коп. (двадцять дев'ять гривень, п'ятдесят копійок) - 3 % річних, 128 грн. 57 коп. (сто двадцять вісім гривень, п'ятдесят сім копійок) витрат по сплаті державного мита, 184 грн. 76 коп. (сто вісімдесят чотири гривні, сімдесят шість копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальності "Енергитично-інвестиційна компанія", вул. Ярославська, 28-Б, м. Київ, 04071 (ідентифікаційний код 37039321) з державного бюджету 13 грн. 78 коп. зайво сплачених коштів платіжним дорученням №147 від 21.07.11 р. (одержувач: УДК в м. Івано-Франківську, банк одержувача: УДК України в Івано-Франківській області, рахунок №31113095700002), про що видати довідку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Неверовська Л. М.

Повне рішення складено 17.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костюшко Л. Р. 17.10.11