Рішення № 18715641, 19.05.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.05.11 Справа № 9/5009/1246/11

Суддя Боєва О.С.

м. Запоріжжя

За позовом Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А)

до Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсортнасінняовоч” (69014, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34)

про стягнення суми 3580,32 грн.

Суддя Боєва О.С.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 14/27 від 04.01.2011р.);

Від відповідача: не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми основного боргу 6048,41 грн., суми 116 грн. пені за порушення договірних зобовязань, суми 32,71 грн. 3 % річних, суми 83,20 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 16.03.2011р. порушено провадження у справі № 9/5009/1246/11, судове засідання призначено на 19.04.2011р. Ухвалою суду від 19.04.2011р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 13.05.2011р. Ухвалою суду від 13.05.2011р. на підставі ст. 69 ГПК України строк вирішення спору у справі продовжено на три дні до 19.05.2011р., цією ж ухвалою розгляд справи відкладено на 19.05.2011р.

19.05.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

У судовому засіданні 19.04.2011р. від представника позивача надійшло уточнення позовних вимог в якому останній зазначив, що в позовній заяві було допущено технічну помилку, просить замість суми основного боргу - 6048,41 грн., вважати вірною суму основного боргу - 5848,41 грн. Також позивач заявив про зменшення розміру позовних вимог, зазначивши, що відповідачем 12.04.2011р. було сплачено суму 2500 грн. і тому сума основного боргу відповідача зменшилась та становить 3348,41 грн.

Заява в порядку ст. 22 ГПК України була прийнята судом до розгляду, що відображено в ухвалі від 19.04.2011р.

Таким чином, предметом розгляду спору є позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 3348,41 грн. основного боргу, суми 116 грн. пені за порушення договірних зобовязань, суми 32,71 грн. 3 % річних, суми 83,20 грн. - інфляційних втрат.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги на підставі ст.ст.11, 15, 16, 96, 258, 509, 526, 530, 625 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 193, 276 ГК України, договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100026 від 01.10.2006р.

Відповідач письмовий відзив на позов суду не надав, але в судових засіданнях 19.04.2011р. та 13.05.2011р. усно заперечив проти позову. Так, зазначив, що ним була здійснена ще часткова проплата боргу в сумі 1000 грн. за пл. дорученням № 195 від 18.05.2010р. та 500 грн. за пл. дорученням № 77 від 28.02.2011р., які не були враховані позивачем при поданні позову. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2006р. між Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжсортнасінняовоч” (споживач, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 100026, відповідно до умов якого, позивач зобов`язався відпустити теплову енергію в гарячій воді відповідачу, а останній прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та в порядку, встановленими умовами договору та додатками до нього, що є його невідємними частинами (п. 1.1.).

Відповідно до п. 10.1. договір набуває чинності з 01.10.2006р. і діє до 01.10.2007р.

Пунктом 10.4. договору сторони узгодили, що договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо не відбулася одна із обставин, вказаних у п. 10.2. Так, в п. 10.2. договору зазначено, що договір припиняє свою дію у випадках: - взаємної згоди сторін про його припинення; - прийняття відповідного рішення господарським судом; - ліквідації однієї із сторін.

Згідно з п. 3.2.6. договору відповідач зобов'язався виконувати умови і порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Відповідно до розділу 6 Договору, яким обумовлено порядок розрахунків, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Згідно ж з п. 6.3. договору, оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до п. 6.6. договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від теплопостачальної організації (за її адресою) документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру, акт приймання-передачі теплової енергії, податкову накладну (платникам ПДВ), акт звіряння розрахунків.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в акті, споживач зобовязаний надати теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного акту з додаванням відповідних документів та погодити з теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений п. 6.6.1. договору строк. У разі неотримання акту приймання-передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений договором термін, акт підписується теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період (п. 6.6.2.).

Із матеріалів справи слідує, що позивач у період з січня 2010р. по січень 2011р. постачав теплову енергію, направляв відповідачу акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 6177,58 грн.

Матеріали справи містять рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період (акти приймання-передачі за січень 2010р., лютий 2010р., квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р., липень 2010р., вересень 2010р., жовтень 2010р. підписані відповідачем; щодо інших актів то позивачем надано суду докази направлення їх на адресу відповідача).

Однак, вказана в актах сума в установлений договором строк відповідачем в повному обсязі не сплачена. Відповідачем була здійснена лише часткова оплата в сумі 329,17 грн. Тож, станом на день звернення позивача з позовом до суду, заборгованість відповідача складала 5848,41 грн.

В ході розгляду справи відповідачем було ще частково погашено заборгованість на суму 2500 грн.

Таким чином, залишок боргу відповідача перед Концерном “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “Міські теплові мережі” Ленінського району за період з січня 2010р. по січень 2011р. становить 3348,41 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобовязання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобовязанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобовязання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав.

На підставі викладеного, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 3348 грн. 41 коп. підлягає задоволенню.

Слід зверти увагу, що доводи відповідача про те, що ним були здійснені ще часткові проплати боргу в сумі 1000 грн. за пл. дорученням № 195 від 18.05.2010р. та в сумі 500 грн. за пл. дорученням № 77 від 28.02.2011р., які позивачем при подачі позову враховані нібито не були, спростовується наступним.

Так, відповідно до п. 6.5. договору, за наявності заборгованості за договором Теплопостачальна організація зараховує кошти, що надійшли від Споживача, як погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Згідно пояснень позивача та наданого розрахунку (акту звірки), оскільки в платіжних дорученнях № 195 від 18.05.2010р. та № 77 від 28.02.2011р. не було зазначено період за який сплачується заборгованість, на підставі п. 6.5. договору позивачем були зараховані ці кошти на погашення заборгованості за теплову енергію, відпущену у минулі періоди.

Зазначене також підтверджується й іншими матеріалами справи.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 32,71 грн. - 3% річних за загальний період з 26.04.2010р. по 25.02.2011р, суму 83,20 грн. - втрат від інфляції за період з серпня 2010р. по січень 2011р. (включно).

Слід зазначити, що нарахування 3% річних здійснювалось позивачем з наступного дня після закінчення терміну розрахунку, визначеного у п. 6.3 договору.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що розрахунок 3-х відсотків річних у розмірі 32,71 грн. та втрат від інфляції у розмірі 83,20 грн. здійснений вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення суми 32,71 грн. - 3% річних та суми 83,20 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 116 грн. за загальний період з 26.04.2010р. по 25.02.2011р.

Нарахування пені також здійснювалось позивачем з наступного дня після закінчення терміну розрахунку, визначеного у п. 6.3 договору.

Пунктом 7.2.8. договору передбачено, що в разі несплати або несвоєчасної сплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у п. 6.3. цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Факт порушення грошових зобовязань відповідачем є доведеним, пеня в сумі 116грн. розрахована позивачем вірно з урахуванням вимог зазначеного закону та підлягає стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на відповідача, так як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 8285 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Запоріжсортнасінняовоч” (69014, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 34; п/р 2600333601459 в ВАО ОДБ ОПРВ ф.192, МФО 313957; код ЄДРПОУ 00492227) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса 69065, м. Запоріжжя, вул. Щаслива, 2-А; р/р 26004045320001 в АКБ «Індустріалбанк» м. Запоріжжя, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) суму 3348 (три тисячі триста сорок вісім) грн. 41 коп. - основного боргу, суму 116 (сто шістнадцять) грн. пені, суму 32 (тридцять дві) грн. 71 коп. - 3% річних, суму 83 (вісімдесят три) грн. 20 коп. втрат від інфляції, суму 102 (сто дві) грн. витрат на державне мито, суму 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 24.05.2011р.