Рішення № 18714281, 31.03.2009, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 2-20 2009 року

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

за участю: відповідачки-позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом Дочірнього підприємства «Обєднання підприємств громадського харчування» Рівненської райспоживспілки до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення нестачі в сумі 6585 грн. 68 коп. і за зустрічними позовами ОСОБА_1 і ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства «Обєднання підприємств громадського харчування» Рівненської райспоживспілки про виплату заробітної плати, розрахункових платежів при звільненні, виплату середнього заробітку за період затримки розрахунку,

встановив:

У звязку з тим, що в результаті проведеної інвентаризації в маркеті «Рікос», що в смт.Квасилів Рівненського району, який належить позивачу, було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей в сумі 30619 грн. 05 коп., матеріально-відповідальними особами на час виявлення нестачі працювало 18 чоловік, в тому числі відповідачі, з якими були укладені договори про індивідуальну матеріальну відповідальність та договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, частина працівників нестачу погасили, відповідачі ж відмовилися в добровільному порядку сплатити визначену їм суму нестачі, позивач звернувся з даним позовом до суду і просить стягнути з відповідачів нараховані їм суми нестачі, а всього 6585 грн. 68 коп.

В суді представник позивача Сергійчук Н.А. позов підтримала, пославшись на обставини, викладені в позовній заяві. Пояснила, що в ході ревізії була виявлена вказана нестача. За фактом нестачі вони зверталися в слідчі органи, але постановою Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області від 09.03.2007 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників маркету «Ріком» було відмовлено за відсутністю в їх діях складу злочину. Оскільки з відповідачами і іншими працівниками маркету було укладено договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, то сума нестачі була поділена на всю бригаду (18 чоловік) і кожному з них була визначена конкретна сума. Частина працівників свою суму нестачі погасила, з частини гроші стягуються з їх заробітної плати за їх заявою в добровільному порядку. Відповідачі ж відмовилися добровільно погасити визначену їм суму нестачі, тому вони вимушені звернутися до суду з даним позовом і вона просить його задоволити.

Інший представник позивача ОСОБА_8 позов також підтримав по аналогічних мотивах. В ході розгляду справи подав заяву про зменшення розміру позовних вимог і просить стягнути з ОСОБА_1 1031, 99 грн., а з ОСОБА_6 865, 21 грн., а від решти позовних вимог відмовився.

Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_6 позов не визнали і суду пояснили, що дійсно в їх маркеті була така нестача, але їм не зрозуміло як могла утворитись така велика сума нестачі за тиждень-два роботи, адже незадовго до виявлення нестачі була ревізія і все було в нормі. Особисто вони ні товару з маркету, ні грошей з каси не брали. Неодноразово було замічено, що касова система дає збої, допускає помилки, інформували про це керівництво маркету, але на це ніхто не зреагував. Слідчі органи не вбачають вини в їх діях тому відмовили в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину. Вважають, що їхньої вини у виникненні нестачі немає, тому просять відмовити в позові.

Крім того, пояснили, що адміністрацією їм не виплачена заробітна плата за останні місяці роботи, а при звільненні не проведено повного розрахунку. Тому вони подали зустрічну позовну заяву про стягнення заборгованості по заробітній платі. Після надання відповідачем документів уточняли позовні вимоги. Будь-якої заяви про стягнення суми нестачі до адміністрації вони не писали, тому вважають дії адміністрації по затримці виплати заробітної плати незаконними і просять їх зустрічний позов задоволити. Після добровільної виплати відповідачем заробітної плати відмовилися від частини позовних вимог і залишили лише вимоги, які зазначені в пунктах 3 і 4 уточненої позовної заяви від 28.12.2008 року та просять стягнули лише середній заробіток за весь час затримки розрахунку та витрати на правову допомогу.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не зявилися, хоча належним чином і в установлений строк були повідомлені про слухання справи, від них не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, тому суд вважає за можливе справу слухати у їх відсутності.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що дійсно в маркеті «Рікос» селища Квасилів мала місце вказана вище нестача. Всі відповідачі написали заяви про стягнення з них тих сум недостач, які їм визначені, тому керівництвом і було видано наказ про стягнення з них сум нестач. Пізніше ОСОБА_1 і ОСОБА_6 свої заяви відкликали і вони були їм повернуті. Архів в райспоживспілці не зберігся, тому немає змоги надати письмові докази цього.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_6 з 05 вересня 2006 року по 05 березня 2007 року працювали продавцями маркету «Рікос». На них була покладена повна матеріальна відповідальність і з ними 15 серпня 2006 року було укладено відповідні договори про повну індивідуальну матеріальну відповідальність і договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність, з яким вони познайомилися 05 вересня 2006 року. Звільнені вони були з роботи за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). Згідно акту документальної ревізії по маркету «Рікос» за період з 04.12.2006 року по 22.01.2007 року було виявлено нестачу товарів на суму 30619, 05 грн., яка згідно наказу в.о.директора обєднання підприємств громадського харчування № 3 від 25.01.2007 року віднесена в нарахування бригаді матеріально-відповідальних осіб цього маркету. Зокрема, ОСОБА_1 було нараховано 1971, 19 грн., а ОСОБА_6 - 1824, 11 грн. Постановою Рівненського РВ УМВС України в Рівненській області від 09.03.2007 року в порушенні кримінальної справи відносно працівників магазину маркету «Рікос» було відмовлено на підставі п.2 ст.6 КПК України за відсутністю в їх діях ознак злочину.

Крім того встановлено, що при звільненні ОСОБА_1 і ОСОБА_6 їм не була виплачена заробітна плата в сумі відповідно 939, 20 та 958, 90 грн., а також не проведено повний розрахунок при звільненні. В ході розгляду справи заробітна плата і повний розрахунок ОСОБА_1 та ОСОБА_6 була виплачена в повному обсязі, тому вони 13 березня 2009 року подали до суду заяви про відмову від вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі. Усно уточнили позовні вимоги і просять лише стягнути середній заробіток за час затримки виплати розрахункових коштів та відшкодувати затрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.ІЗр КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обовязків. Частина 2 цієї ж статті передбачає, що матеріальна відповідальність покладається на працівника за умови, коли шкода заподіяна винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Стаття 134 КЗпП України встановлює випадки повної матеріальної відповідальності, зокрема коли між працівником і підприємством, установою організацією укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність (пункт 16) члени колективу (бригади) не відшкодовують збитки, якщо буде встановлено, що вони сталися не з їх вини.

Отже, основною умовою покладення на працівників маркету «Рікос» матеріальної відповідальності є винні, протиправні дії працівника.

Позивачем не надано суду жодного доказу, який би ствердив той факт, що нестача сталася з вини працівників маркету і конкретно з вини відповідачів. Не добуто таких доказів судом. Навпаки, в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 09.03.2007 року, яка ніким не оскаржувалася і на даний час є чинною, зазначено, що в кінці зміни гроші перераховуються декількома чоловіками і передаються в бухгалтерію. В цій постанові також зазначено, що з початку відкриття магазину маркет «Рікос» постійно були збої в програмі «Дукат», яка проводить розрахунки з покупцями, зокрема розбіжності в сумах розрахунку та неспівпадання товару у виданих чеках, на що скаржилися як покупці, так і касири маркету. На цьому наголошували в судовому засіданні і відповідача ОСОБА_1 і ОСОБА_6

Факт неналежної роботи і збоїв в програмі «Дукат» і доводи відповідачів з цього приводу представником позивача не спростовані і ним не надано жодного доказу того, що програма «Дукат» працювала без збоїв.

А відповідно до ст.П ЦПК України суд розглядає цивільні справи за зверненням фізичних чи юридичних осіб і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Крім того, суд критично оцінює і договір про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність і не може взяти його до уваги, оскільки він неналежно оформлений, а саме: він не підписаний представником адміністрації, зокрема керівником ДП «Обєднання підприємств громадського харчування» райспоживспілки Руднєвою С.В., а працівники маркету лише з ним познайомлені; цей договір немає дати його укладення, лише зазначено, що він вступає в дію з 01.09.2006 року, не зазначено чи погоджений він з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Тому, на думку суду, такий договір, який укладений з порушенням діючого законодавства, не може бути підставою для покладення матеріальної відповідальності на відповідачів.

Не може суд прийняти до уваги і договорів про повну матеріальну відповідальність, укладений з ОСОБА_1 і ОСОБА_6, так як він укладений 15 серпня 2006 року, тобто до прийняття їх на зазначені посади.

В звязку з цим суд вважає позов ДП «Обєднання підприємств громадського харчування Рівненської райдержадміністрації» недоведеним, оскільки ст.138 КЗпП України покладає на власника або уповноважений ним орган обовязок доведення наявності умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу, а тому позов до задоволення не підлягає.

Що стосується зустрічних позовів ОСОБА_1 та ОСОБА_6, то суд вважає, що позивач неправомірно зарахував суму нарахованої заробітної плати в рахунок погашення нестачі, оскільки вони своєї згоди на це не давали, добровільної згоди на це не давали, їх заставили написати заяви, які вони на наступний день відкликали.

Тому суд вважає, що позивачем-відповідачем були порушені ст.ст. 115, 116 КЗпП України, але враховуючи, що під час розгляду справи заробітна плата ОСОБА_1 та ОСОБА_6 була виплачена та враховуючи їх відмову від позову в цій частині, суд вважає, що є підстави для стягнення середнього заробітку за час виплати розрахункових, оскільки ст.117 КЗпП України передбачає такі виплати в разі невиплати належних звільненому працівникові коштів у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу з вини власника або уповноваженого ним органу. А суд вважає, що позивач без достатніх підстав затримав виплату розрахункових, тобто його дії є винними.

В звязку з задоволенням зустрічних позовів ОСОБА_1 і ОСОБА_6, відповідно до ст.84 ЦПК України, витрати понесені ними на правову допомогу адвоката, який брав участь у справі, повинні бути покладені на позивача-відповідача.

Керуючись ст.ст.П, 57, 59, 81, 84, 88, 213-215, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.130, 134, 137, 138, 115, 116, 117 Кодексу Законів про працю України, суд, -

вирішив:

Відмовити повністю у позові Дочірнього підприємства «Обєднання підприємств громадського харчування» Рівненської райспоживспілки до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення нестачі в сумі 6585 грн. 68 коп. за недоведеністю позовних вимог.

Зустрічні позови ОСОБА_1 і ОСОБА_6 до Дочірнього підприємства «Обєднання підприємств громадського харчування» Рівненської райспоживспілки про виплату заробітної плати, розрахункових платежів при звільненні, виплату середнього заробітку за період затримки розрахунку (з врахуванням зменшення позовних вимог) задоволити повністю.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Обєднання підприємств громадського харчування» Рівненської райспоживспілки (33000, м.Рівне, вул.Поповича, 11, код ЗКПО 01755953) на користь:

ОСОБА_1 10236 (десять тисяч двісті тридцять шість) гривень 45 копійок середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахункових і 700 (сімсот) гривень за правову допомогу а всього 10936 (десять тисяч девятсот тридцять шість) гривень 45 копійок;

ОСОБА_6 9543 (девять тисяч пятсот сорок три) гривні 66 копійок середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахункових і 700 (сімсот) гривень за правову допомогу а всього 10243 (десять тисяч двісті сорок три) гривні 66 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Обєднання підприємств громадського харчування» Рівненської райспоживспілки (33000, м.Рівне, вул.Поповича, 11, код ЗКПО 01755953) в доход держави судовий збір (державне мито) в сумі 51 (пятдесят одна) гривня, від сплати якого були звільнені позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_6

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано до Рівненського районного суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.