Постанова № 18705696, 04.02.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 лютого 2011 року <Час проголошення >№ 2а-4913/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді ПащенкаК.С., суддів Кузьменка В.А., Федорчука А.Б., при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юком»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

проскасування рішення,

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаДержавна податкова інспекція у Дарницькому районі міста Києва

за участюпрокуратури Дарницького району міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0006572302/0 від 19.08.2009, прийняте ДПІ у Печерському районі міста Києва.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 04.02.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.02.2011, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

06.08.2009 за результатами планової виїзної перевірки ТОВ«Юком»ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 467/32-2/31575358 (далі Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, заниження податку на прибуток у розмірі 5563 383 грн.

19.08.2009 на підставі Акту перевірки відповідно до пп. 4.2.2 п. 4.2 ст.4, пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0006572302/0, яким у звязку з порушенням пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10092591 грн., в тому числі штрафні санкції 4 867 432 грн.

З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження податкових зобовязань з податку на прибуток у розмірі 5563 383 грн. стало оприбуткування та віднесення ТОВ «Юком», за висновком відповідача, до складу валових витрат вартості товару без наявності сертифікатів відповідності (свідоцтв про визнання) на загальну суму 22253533,42грн.

Як встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Аура»було укладено договір поставки №30/04-Ю від 30.04.2008 (далі Договір), за яким ТОВ «Аура»зобовязувалось передати у власність покупця нафтопродукти, а позивач прийняти та оплатити товар.

Згідно п. 2.1. договору якість товару, який продається, повинна відповідати діючими техніко-юридичними документами (ГОСТ, ТУ, ДСТУ і інші) і підтверджується паспортом якості заводу виробника (постачальника) і при необхідності сертифікатом відповідності.

На виконання вказаного договору ТОВ«Аура» поставило ТОВ«Юком», зокрема, дизельне паливо ЛД-0,2 у кількості 279,308 тонн загальною вартістю 1787291,89грн. (з ПДВ) відповідно до накладної на реалізацію №1370 від 07.05.2008, а також бензин А-92 у кількості 4973,205 тонн загальною вартістю 30177006,28 грн. (з ПДВ) відповідно до накладних на реалізацію №1371 від 09.05.2008, №1372 від 12.05.2008, №1373 від 16.05.2008, №1619 від 06.02.2009, №1620 від 14.02.2009. З банківських виписок, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній виконані товари оплатив повністю, в тому числі сплативши в їх ціні податок на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Водночас, вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

З матеріалів справи видно, що зобовязання за Договором між ТОВ«Юком»та ТОВ«Аура»виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними накладними на реалізацію, актами прийому-передачі, податковими накладними та банківськими виписками, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, реальність господарських операцій між ТОВ«Юком»та ТОВ«Аура»також підтверджується наявними в матеріалах справи договорами поставки та надання послуг з приймання, зберігання та відпуску товарів між ТОВ «Юком»та ВАТ«Закарпатнафтопродукт-Мукачево», актами прийому-передачі, накладними, податковими накладними, паспортами якості, сертифікатами відповідності, оформленими як під час здійснення поставки на підставі Договору між ТОВ«Юком»та ТОВ «Аура», так і під час подальшого продажу позивачем зазначених нафтопродуктів.

Таким чином, судом встановлено, що Договори між ТОВ«Юком»та ТОВ«Аура»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ«Юком»та ТОВ«Аура»умислу на укладення вказаних Договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»м валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом не приймається посилання відповідача на оприбуткування та віднесення ТОВ«Юком»до складу валових витрат вартості товару без наявності сертифікатів відповідності (свідоцтв про визнання) на загальну суму 22253533,42грн. як на підставу для винесення спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію»відповідність продукції (товару), яка ввозиться і реалізується на території України, стандартам, що діють в Україні, має підтверджуватися сертифікатом відповідності чи свідоцтвом про визнання відповідності, виданим або визнаним центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання або акредитованим в установленому порядку органом із сертифікації, який уповноважений на здійснення цієї діяльності в законодавчо регульованій сфері.

Яке видно з матеріалів справи, відповідність стандартам, що діють в Україні:

- дизельного палива ЛД-0,2 у кількості 279,308 тонн, поставленого відповідно до накладної на реалізацію №1370 від 07.05.2008, підтверджується сертифікатом відповідності UА1.072.0065203-08, у якому зазначено наступне: термін дії - з 06.05.2008р. по 05.11.2008р., виробник продукції ТОО«Атирауський НПЗ», м.Атирау, вул. Говорова, 1, Казахстан, кількість - 279 521 кг. Сертифікат видано ТОВ«Корнелія» ( код 20582375);

- бензину А-92 у кількості 228,957 тонн, поставленого відповідно до накладної на реалізацію №1371 від 09.05.2008, підтверджується сертифікатом відповідності UА1.072.0066109-08, якому зазначено наступне: термін дії - з 07.05.2008р. по 06.11.2008р., виробник продукції - ТОО «Атирауський НПЗ», м. Атирау, вул. Говорова, 1, Казахстан, кількість - 229 618 кг. Сертифікат видано ТОВ «Корнелія»(код 20582375);

- бензину А-92 у кількості 4744,248 тонн, поставленого відповідно до накладних на реалізацію №1372 від 12.05.2008, №1373 від 16.05.2008, №1619 від 06.02.2009, №1620 від 14.02.2009, підтверджується сертифікатом відповідності UА1.072.0066901-08, у якому зазначено наступне: термін дії - з 08.05.2008р. по 07.05.2009р., виробник продукції ОАО«Нафтан», м. Новополоцьк, Бєларусь. Сертифікат видано ТОВ «Корнелія»(код 20582375).

При цьому, відповідно до п. 2.13.3 Правил обов'язкової сертифікації нафти та нафтопродуктів, затверджених наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №29 від 29.02.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.02.1997 за №52/1856, сертифікат відповідності видається органом з сертифікації на одиничну партію продукції з зазначенням її кількості або на продукцію, що випускається підприємством серійно протягом терміну, встановленого угодою.

Враховуючи, що у сертифікаті відповідності UА1.072.0066901-08 вказано не конкретну кількість продукції, а «бензин автомобільний експортний А-92 випускається серійно та ввозиться в Україну з 08.05.2008р. до 07.05.2009р.», суд приходить до висновку, що вказаний сертифікат підтверджує якість усього бензину А-92, який поставлений позивачу у період з 08.05.2008 до 07.05.2009 відповідно до накладних на реалізацію №1372 від 12.05.2008, №1373 від 16.05.2008, №1619 від 06.02.2009, №1620 від 14.02.2009.

З листів Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №12721-2-4/17 від 08.12.2010 та Органу з сертифікації «10 Хіммотологічний центр»Міністерства оборони України №072/233-П від 02.12.2010 видно, що сертифікати відповідності UА1.072.0065203-08, UА1.072.0066109-08 та UА1.072.0066901-08 зареєстровані у Реєстрі УкрСЕПРО та видані ТОВ «Корнелія»у 2008 році на бланках серії ВБ №906366, №906372, №906376.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідність стандартам, що діють в Україні, дизельного палива ЛД-0,2 у кількості 279,308 тонн загальною вартістю 1787291,89грн. (з ПДВ), поставленого відповідно до накладної на реалізацію №1370 від 07.05.2008, а також бензину А-92 у кількості 4973,205 тонн загальною вартістю 30177006,28 грн. (з ПДВ), поставленого згідно з накладними на реалізацію №1371 від 09.05.2008, №1372 від 12.05.2008, №1373 від 16.05.2008, №1619 від 06.02.2009, №1620 від 14.02.2009, підтверджується відповідно до ч. 1 ст. 18 Декрету Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» належним чином оформленими сертифікатами відповідності UА1.072.0065203-08, UА1.072.0066109-08 та UА1.072.0066901-08.

Судом не приймається посилання відповідача на відсутність на одному з наданих примірників сертифікату відповідності UА1.072.0066901-08 відміток Енергетичної регіональної митниці «ВМД №124020000/8/135276 та вага 316450 кг, залишок: серійне виробництво»та «ВМД№124020000/8/135279 та вага 365 536 кг», з огляду на те, що вказані обставини не можуть бути підставою для виключення витрат на придбання товару зі складу валових витрат, оскільки зазначені відмітки фіксують етапи проведення митних процедур при імпорті товару на територію України, тоді як позивачем було придбано товар вже після його митного оформлення.

Крім того, відповідно до змісту ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, з урахуванням чого суд приходить до висновку, що сертифікат відповідності, який не містить відомостей про господарську операцію та не підтверджує її здійснення, не є первинним документом в розумінні ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак не належить до розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, передбачених пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Таким чином, враховуючи, що витрати ТОВ «Юком»за Договором з ТОВ«С Аура», підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №0006572302/0 від 19.08.2009 безпідставним та неправомірним.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст.94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком»задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0006572302/0 від 19.08.2009, прийняте Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юком»(02099, м. Київ, вул. Ново дарницька/Санаторна, 28/2, н/п 43) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. (три гривні 40 коп.).

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддяК.С. Пащенко СуддіВ.А. Кузьменко А.Б. Федорчук