Постанова № 18705655, 27.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 вересня 2011 року           11:24           № 2а-7611/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в розмірі 42592,61 грн.

Заступник прокурора Оболонського району міста Києва в інтересах держави в особі Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до суду з адміністративним позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 42351,12 грн. та пені за порушення термінів сплати санкції в розмірі 241,49 грн.

Позов обґрунтований тим, що в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відповідачем не забезпечено працевлаштування необхідної кількості інвалідів, тому у зв’язку з несплатою адміністративно-господарських санкцій відповідна сума з урахуванням пені підлягає стягненню в судовому порядку.

У судовому засідання представник прокуратури та позивача позов підтримали, просили його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначивши, що товариством вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування інвалідів – створено комісію, до компетенції якої входить визначення необхідної кількості штатних одиниць для виконання нормативу, розроблялись заходи зі створення робочих місць інвалідів, інформація про наявність вакансій була розміщена на інтернет-сторінці підприємства.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2010 рік, відповідно до якого: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу – 45; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – не вказано; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" – 2; фонд оплати праці штатних працівників – 952,90 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника – 21175,56 грн.; сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів – не вказано.

Відповідно до розрахунку адміністративно-господарських санкцій за нестворення двох робочих місць для інвалідів, сума санкцій становить 42351,12 грн. (21175,56 грн. х 2). Сума пені за 19 днів прострочення – 241,49 грн.

Відповідачем в обґрунтування своїх заперечень долучено до матеріалів справи: накази ТОВ "Далгакиран компресор Україна" від 01.03.2007 р. №3/1-к, від 01.09.2008 р. №30/1-к про створення комісії з працевлаштування інвалідів; протоколи від 01.03.2007 р. №1, від 01.03.2007 р. №2, від 01.09.2008 р. №4, від 01.09.2088 р. №5, якими вирішено створити два робочих місця для  працевлаштування інвалідів на посади менеджера з продажу та сервісного інженера, визначено кваліфікаційні вимоги, вирішено розмістити оголошення на інтернет-сторінці товариства; видруки з інтренет-сторінки відповідача про вакансії для інвалідів – менеджера з продажу, сервісного інженера.

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, їх гарантії, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, відповідальність підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, умови сплати адміністративно-господарських санкцій визначені в Законі України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (з наступними змінами та доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №875-XII).

Відповідно до статті 18 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина третя).

Судом встановлено, що відповідачем звіти державній службі зайнятості не подавались.

Статтею 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається (звіт фори №10-ПІ за 2010 рік) та не заперечувалось сторонами, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки з двох робочих місць згідно з нормативом, не працевлаштовано жодного інваліда.

Згідно зі статтею 20 Закону №875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Водночас статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (частина перша); учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (частина друга).

За висновком суду, відповідачем не доведено, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для виконання нормативу працевлаштування інвалідів. При цьому суд бере до уваги те, що товариством не подавались звіти до державної служби зайнятості. Крім того, суд вважає, що накази про створення комісії з працевлаштування інвалідів, протоколи засідання комісії, оголошення про вакансії інвалідів, розміщене на інтренет-сторінці товариства, не є достатніми доказами належного виконання вимог Закону №875-XII щодо створення робочих місць для інвалідів у 2010 році, оскільки наведені докази стосуються періоду 2007-2008 років.

Відповідачем відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано доводи позивача про недотримання вимог Закону №875-XII щодо працевлаштування двох інвалідів.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність заперечень представника відповідача щодо суми адміністративно-господарських санкцій та пені, позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно з ТОВ "Далгакиран компресор Україна" слід стягнути адміністративно-господарські санкції в розмірі 42592,61 грн. та пеню – 241,49 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Далгакиран компресор Україна" (ідентифікаційний код 33399780) на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2010 році в розмірі 42592,61 грн. (сорок дві тисячі п’ятсот дев’яносто дві грн. 61 коп.).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                В.А. Донець