Постанова № 18705641, 19.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2011 року № 2а-11058/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі:

Судді Добрянської Я.І.

відповідно до вимог ст.183-2 КАС України, без виклику сторін, розглянув в порядку скороченого провадження справу

За позовом Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва

до Приватного підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 4 315, 68 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України в Соломянському районі м. Києва до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4 315, 68 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.08.2011 р., відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.183-2 КАС України, було відкрито скорочене провадження у справі № 2a-11058/11/2670 та запропоновано відповідачу у строк до 11.08.2011 р. або у десятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття скороченого провадження надати суду письмові заперечення проти позову та всі докази на їх підтвердження, які наявні у відповідача.

Ухвала про відкриття скороченого провадження у справі, що була скерована на адресу відповідача визначену у витягу з ЄДРПОУ (03058, АДРЕСА_1) була 09.09.2011 р. повернута до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 8 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Таким чином, станом на 19.09.2011 р. заперечення на позовну заяву, чи будь-яких заяв або клопотань по даній справі від відповідача до суду не надходило.

Згідно вимог ч.4 ст.183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

В управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва перебуває на обліку, як платник страхових внесків приватний підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний № 11-03038).

Частиною першою статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV встановлено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням та надходженням страхових внесків, інших платежів здійснюється органами Пенсійного фонду України відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV та «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування»№ 700-XVI 21.05.1999 р.

Стаття 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»1058-IV передбачає перелік осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню. Серед цих осіб є і фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності.

Страхувальниками, відповідно до ст.14 цього Закону є також і застраховані особи-фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій ст. 12 цього Закону. Тобто, приватний підприємець ОСОБА_1 є таким платником взятим на облік ПФУ за № 11-03038.

Згідно із ч.3 ст.15 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 17 цього Закону страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленою Пенсійним фондом.

В обов'язках страхувальника (пункт 6 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV) передбачено його самостійне і обов'язкове начислення, обчислення та виплату у встановлені строки та в повному обсязі страхових внесків.

Страхові внески до солідарної системи нараховуються, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV для осіб, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (в даному випадку для фізичної особи-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 - на суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб.

Стаття 19 цього Закону в частині шостій передбачає, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частині першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Законодавець (згідно із статтею 19 після нараховування страхових внесків) у статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачив їх обов'язкове обчислення та сплату.

Так, ч.1 ст.20 цього Закону передбачає, що страхові внески обчислюються виключно у грошовій формі, у тому числі з витрат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

В частині 2 ст. 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»вказується, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у п. 1,2, 5-7, 9, 10, 12, 15 і 17 статті 11 цього Закону здійснюються страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески, відповідно до ч. 5 ст. 20 цього Закону сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Згідно до вимог ч.6 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період (календарний місяць, квартал), не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону (фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності) - календарний місяць.

Частина 10 ст.20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV передбачає, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.12 ст.20 цього Закону, страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Установи банків приймають від страхувальників платіжні доручення та інші платіжні документи на видачу (перерахування) коштів для виплат заробітної плати (доходи), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання страхувальником платіжних документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум страхових внесків або документів, що підтверджують фактичну сплату цих сум. У разі невиконання банками цієї вимоги вони за рахунок власних коштів у порядку, встановленому Національним банком України, сплачують відповідному територіальному органу Пенсійного фонду суму, що дорівнює сумі несплачених страхових внесків, з правом зворотної вимоги до страхувальників щодо відшкодування цієї суми.

У разі наявності в платника страхових внесків одночасно із зобов'язаннями із сплати страхових внесків зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати страхових внесків виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань щодо виплати заробітної плати (доходу).

Стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV визначає відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб. У разі виявлення своєчасно не сплачених страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку та розмірах, визначених цією статтею.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою та в строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про їх сплату. Така вимога є одночасно і виконавчим документом.

Відповідно до ч.2 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV, суми страхових внесків своєчасно не сплачені страхувальником, вважаються простроченою заборгованістю по сплаті страхових внесків (недоїмкою) та стягуються із начисленням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Протягом 10 робочих днів із дня отримання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.

У разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про оплату недоїмки і протягом 10 днів після її отримання не сплатив визначену у вимозі суму недоїмки разом із застосованою до нього фінансовою санкцією, включеною до вимоги, або не узгодив вимогу із відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив погоджену суму недоїмки протягом 10 робочих днів після отримання погодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку та подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. В указаних випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи до господарського суду із позовом про стягнення недоїмки.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва було виявлено факт несплати страхувальником приватним підприємцем ОСОБА_1 страхових внесків в сумі 4 315 (чотири тисячі триста п'ятнадцять) грн. 68 коп. (відповідно до Вимоги Ф-236 від 04.05.2011 р.).

Як також видно з наявних матеріалів справи, станом на 15.07.2011 р. та станом на час розгляду справи, борг приватного підприємця ОСОБА_1 відповідачем не сплачений та складає 4 315,68 грн.

Отже, несплата відповідачем зазначеної суми страхових внесків призводить до ненадходження коштів до бюджету Пенсійного фонду України, ускладнюється виконання завдань, а саме: забезпечення, збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, отже, тим самим порушуються конституційні права громадян на соціальний захист.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд прийшов до висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем підтверджують обставини, на які позивач посилається на їх обґрунтування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що з урахуванням положень зазначеної статті позов слід задовольнити повністю, оскільки у позивача наявні всі необхідні докази існування заборгованості у відповідача, а відповідач заперечень щодо існування такої заборгованості до суду не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути Приватного підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: 03058, АДРЕСА_1) 4 315 (чотири тисячі триста п'ятнадцять) грн. 68 коп.

Стягувач - Управління Пенсійного Фонду України в Соломянському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26063727, адреса: 03151, м. Київ, вул. Керченська, 5-А, р/р 256023122613 в Головному управлінні Ощадбанку по м. Києву та Київській області ВАТ «Державний Ощадбанк України», МФО 322669).

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І.Добрянська