Постанова № 18705497, 26.07.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 липня 2011 року 08:33 № 2а-7707/11/2670

За позовом Дочірнього підприємства «Гелорі Енд Вай Україна»

до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. №0003922310.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Юзина О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 31.05.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність № 3033/9/10-209 від 16.03.2011 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 26.07.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Дочірнє підприємство «Гелорі Енд Вай Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва»про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. №0003922310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.06.2011 р. було відкрито провадження у справі № 2а-7707/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд:

- визнати нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. №0003922310

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначив, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, зазначивши, що позивачем було порушено вимоги п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, в результаті чого було занижено податок на додану вартість в сумі 13102, 00 грн.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як свідчать обставини справи, працівниками Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку Дочірнього підприємства «Гелорі Енд Вай Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвіга-К»за липень 2010 року, за результатами якої встановлено порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2010 року на загальну суму 13 102,0 грн.

За результатами зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт від 15.04.2011р. № 414/23-10/30858714, на підставі якого Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. №0003922310, яким позивачу було визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 13102, 00 грн., та штрафні (фінансові) санкції 3276, 00 грн., загальна сума 16378, 00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, перевіркою було встановлено, що Дочірнє підприємство «Гелорі Енд Вай Україна»в липні 2010 року сформовано податковий кредит в сумі ПДВ 13 102, 04 грн. за правовідносинами з контрагентом Товариством з обмеженою відповідальністю «Алвіга-К», що в свою чергу відображено в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року (реєстраційний номер №9003416288 від 18.08.2010 р.) та в додатку № 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(реєстраційний номер № 9003416256 від 18.08.2010 р.) в розділі II «Податковий кредит»поданих ДП «Гелорі Енд Вай Україна»до ДПІ у Печерському районі м. Києва.

В Акті перевірки відповідач зазначає, що працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку контрагента позивача ТОВ «Алвіга-К»з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, за результатами якої складено акт перевірки від 17.03.2011 р. № 1926/23-5/36564204 та встановлено, що серед постачальників ТОВ «Алвіга-К»є ТОВ «Е-Восток Україна»по якому ДПІ у Печерському районі м. Києва було складено Акт перевірки з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства від 13.10.2010 р. №820/23-10/34478763.

В Акті перевірки ТОВ «Е-Восток Україна»вказано, що підприємство має ознаки «фіктивності», за зазначеною в реєстраційних документах адресою не знаходиться, про що складено відповідний акт від 06.10.10 р. Директором ТОВ «Е-Восток Україна»значиться гр. ОСОБА_5, який в ході допиту повідомив про свою непричетність до реєстрації та діяльності зазначеного підприємства, засновниками є фізичні та юридичні особи інших держав.

Також, в Акті перевірки позивача, відповідач зазначає, що фахівцями ДПІ у Деснянському районі м. Києва згідно наказу від 14.02.2011 р. № 339 було здійснено вихід за юридичною адресою підприємства ТОВ «Алвіга-К» (м. Київ, вул. Бальзака, буд. 12) та встановлено відсутність підприємства та його посадових осіб за місцезнаходженням, складено акт від 14.02.2011 р. № 9/23-2.

До ГВПМ у Деснянському районі м. Києва направлено запит № 45/23-2 від 16.02.2011р. на встановлення місцезнаходження ТОВ «Алвіга-К», на який отримано службову записку про невстановлення місцезнаходження платника податків та до державного реєстратора направлено довідку 18-ОПП. На дату складання акта стан підприємства - 9 (направлено повідомлення за ф. №18-ОПП (про відсутність за місцезнаходженням).

Крім того, в Акті перевірки відповідачем зазначено, що ТОВ «Алвіга-К»до перевірки не було надано: головні книги, журнали-ордери та картки рахунків № 311 «Поточні рахунки у національній валюті», № 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками», № 64 «Розрахунки по податкам і платежам», № 68 «Розрахунки по іншим операціям», № 91 «Загальновиробничі витрати», № 92 «Адміністративні витрати», № 93 «Витрати на збут»та первинних документів до них, податкові накладні на придбання, реєстри отриманих податкових накладних, прибуткові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи тощо.

Також в Акті перевірки відповідач наголошує, що згідно податкової звітності у ТОВ «Алвіга-К»відсутні власні необхідні трудові ресурси для здійснення основного виду діяльності «дослідження конюнктури ринку та виявлення суспільної думки», так як звітність за формою 1-ДФ до ДПІ у Деснянському районі м. Києва не подавалась та згідно розрахунку комунального податку за ІІІ квартал 2010 р. № 140270 від 26.10.2010 р. та за IV квартал 2010р. № 191928 від 31.01.2011 р на ТОВ «Алвіга-К»відсутні працівники. Директор, головний бухгалтер та засновник в одній особі - ОСОБА_6, що на думку відповідача свідчить про відсутність у підприємства ТОВ «Алвіга-К»трудових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності.

В акті перевірки відповідачем також зазначено, що згідно наданого ГВПМ ДПІ у Деснянському районі м. Києва висновку спеціаліста № 50 від 11.03.2011 року Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці, щодо проведення почеркознавчого дослідження, встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_6 в графі «керівник»в декларації з ПДВ ТОВ «Алвіга-К»за липень 2010 року, прийнятої ДПІ у Деснянському районі м. Києва за № 151725 на 6-ти арк., виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою. А також, перевіркою не встановлено документів, що посвідчують походження товарів (робіт, послуг), що реалізуються, що має важливе значення при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість.

Позивачем в свою чергу було зазначено, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «Алвіга-К»позивач та контрагент були у відповідності до вимог чинного законодавства зареєстровані платниками податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «Алвіга-К»не були визнані в судовому порядку недійсними, відсутній вирок суду щодо посадових осіб ТОВ «Алвіга-К», правовідносини відбувалися на підставі договору, виконання якого підтверджується відповідним актом виконаних робіт, платіжними дорученнями про сплату коштів за договором, відповідно до чого ТОВ «Алвіга-К»на адресу позивача були виписані належним чином оформлені податкові накладні, сума ПДВ за якими була правомірно включена до податкового кредиту за відповідний період, та крім того, суми ПДВ по правовідносинах із позивачем були належним чином визначені ТОВ «Алвіга-К»в податкових деклараціях з податку на додану вартість, що були без зауважень прийняті податковим органом, а також зазначені суми ПДВ були сплачені контрагентом позивача ТОВ «Алвіга-К»до державного бюджету, що підтверджується зворотнім боком облікової картки ТОВ «Алвіга-К»щодо відсутності заборгованості перед державним бюджетом, а відповідно не завдано жодної шкоди державного бюджету України внаслідок правовідносин позивача з ТОВ «Алвіга-К», оскільки всі передбачені податки були сплачені в повному обсязі.

Таким чином, не погоджуючись з прийнятим Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва податковим повідомленням-рішенням від 29.04.2011 р. №0003922310, позивач оскаржив його до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, згідно договору від 01.06.2010 р., додатку № 4 від 30.06.2010 р., Акту виконаних робіт від 31.07.2010 р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Алвіга-К»(Виконавець) надало, а Дочірнє підприємство «Гелорі Енд Вай Україна»(Замовник) прийняло послуги по розміщенню рекламних матеріалів за адресою: бул. Лесі Українки вул. Басейна вул. Мечникова (навпроти ТЦ «Парус») на загальну суму 78939, 79 грн., в тому числі ПДВ 13102, 04 грн.

Сплата зазначених послуг в сумі 78939, 79 грн., в тому числі ПДВ 13102, 04 грн. підтверджується платіжним дорученням № 217 від 28.07.2010 р. та випискою по рахунку позивача за 28.07.2010 р., що наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на час здійснення правовідносин між позивачем та ТОВ «Алвіга-К», останнє було зареєстровано в ДПІ у Деснянському р-ні м. Києва платником податку на додану вартість та реєстрація була дійсною. Зазначений факт також не заперечувався представником відповідача в судовому засіданні.

Також, відповідно до матеріалів справи, до перевірки позивачем були надані всі необхідні первинні документи по взаємовідносинах із ТОВ «Алвіга-К»в підтвердження товарності операції, що також не було заперечено представником відповідача в судовому засіданні.

Також, в підтвердження чинності зазначеного правочину, а саме відповідності господарської діяльності Дочірнього підприємства «Гелорі Енд Вай Україна»вимогам чинного законодавства на час здійснення правовідносин позивача із ТОВ «Алвіга-К»- позивачем до матеріалів справи було надано копії податкових декларацій по податку на додану вартість за липень-серпень 2010 року контрагента позивача ТОВ «Алвіга-К», в якій останнім було визначено податкові зобовязання за липень-серпень 2010 року, зокрема по взаємовідносинах із ДП «Гелорі Енд Вай Україна».

Крім того, в матеріалах справи наявний зворотній бік облікової картки по контрагенту позивача ТОВ «Алвіга-К», з якого вбачається, що станом на момент розгляду справи заборгованість в ТОВ «Алвіга-К»перед державним бюджетом відсутня, а отже контрагентом позивача ТОВ «Алвіга-К»було в повному обсязі сплачено податкові зобовязання по правовідносинах із ДП «Гелорі Енд Вай Україна». Зазначений факт також не був заперечений представником позивача в судовому засіданні.

Таким чином, судом не бачаться неправомірності у включенні позивачем до податкового кредиту відповідної суми, фактично сплаченої ДП «Гелорі Енд Вай Україна», за договором від 01.06.2010 р., оскільки також представником відповідача в судовому засіданні не заперечувалась товарність здійсненої операції, зокрема фактичне надання зазначених послуг по розміщенню рекламних матеріалів за адресою: бул. Лесі Українки вул. Басейна вул. Мечникова (навпроти ТЦ «Парус»).

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається виключно на незнаходження платника податків ТОВ «Алвіга-К»за його місцем реєстрації, встановлення відсутні необхідних трудових ресурсів для здійснення основного виду діяльності, та висновок спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-західній залізниці, щодо проведеного почеркознавчого дослідження, яким встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_6 в графі «керівник»в декларації з ПДВ ТОВ «Алвіга-К»за липень 2010 року, прийнятої ДПІ у Деснянському районі м. Києва, виконані не гр. ОСОБА_6, а іншою особою.

Однак, як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Алвіга-К», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент здійснення правовідносин позивача з ТОВ «Алвіга-К», установчі документи ТОВ «Алвіга-К»були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було порушено кримінальної справи та не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Алвіга-К».

Посилання відповідача в Акті перевірки на те, що ТОВ «Е-Восток Україна», яке було контрагентом ТОВ «Алвіга-К», має ознаки «фіктивності», а отже придбані ТОВ «Алвіга-К»послуги в ТОВ «Е-Восток Україна»не можуть бути в подальшому реалізовані, зокрема ДП «Гелорі Енд Вай Україна», суд не може прийняти до уваги, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, а також не заперечувалося представником відповідача, в позивача відсутні правовідносини з ТОВ «Е-Восток Україна», а висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства були зроблені відповідачем виключно з аналізу правовідносин позивача саме з ТОВ «Алвіга-К».

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. №509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобовязаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

В силу п. 1.3 ст. 1 Закон України «Про податок на додану вартість»- платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України. А відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону. При цьому згідно п. 9.3 ст. 9 зазначеного Закону визначено, що особи, які підпадають під визначення п. 2.3 ст. 2 цього Закону, зобов'язані зареєструватися як платник податку у податковому органі за їх місцезнаходженням (місцем проживання).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом приймання робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право складання податкових накладних надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996 від 16.07.1999 р. первинний документ - документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення, а згідно із ст.9 цього ж Закону забороняється приймати до виконання первинні документи по господарським операціям, що суперечать законодавчим та нормативним актам. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а також повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Правовий аналіз наведених норм законодавства дає підстави зробити висновок, що субєкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо в нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до вимог ст. 203 Цивільного Кодексу України (Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину):

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним ;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Як було встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Алвіга-К», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, податковим органом не було надано суду доказів того, що на момент укладення зазначеного договору, установчі документи ТОВ «Алвіга-К були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, та не заперечувалось представником відповідача, на момент здійснення правовідносин між позивачем та контрагентом, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Алвіга-К».

В силу положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відповідно до п.п.1.6, 1.7., 1.8 Закону України «Про податок на додану вартість», податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

З аналізу наведених норм законодавства та матеріалів справи вбачається, що позивачем були виконані вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зазначений правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та крім того контрагентом позивача ТОВ «Алвіга-К», сума ПДВ за липень 2010 р., що включена позивачем до складу податкового кредиту, - була визначена у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р., прийнята податковим органом, та крім того, із зворотнього боку облікової картки по контрагенту позивача ТОВ «Алвіга-К»вбачається, що станом на момент розгляду справи заборгованість в ТОВ «Алвіга-К»перед державним бюджетом відсутня, а отже контрагентом позивача ТОВ «Алвіга-К»було в повному обсязі виконано податкові зобовязання перед державою в розрізі правовідносин із позивачем.

Зважаючи на викладене вище, ґрунтуючись на нормах чинного законодавства, в суду є підстави вважати, що позивачем було правомірно включено до сум податкового кредиту суми податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «Алвіга-К»за перевіряємий період.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.04.2011 р. №0003922310 є протиправними та підлягає скасуванню.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як субєкт владних повноважень, не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 29.04.2011 р. № 0003922310.

Натомість представник позивача надав суду обґрунтовані пояснення, підтверджені допустимими доказами, щодо протиправності винесення податкового повідомлення-рішення Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва від 29.04.2011 р. №0003922310.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Позивач не заявляв позовну вимогу щодо відшкодування йому судових витрат із сплати судового збору. Тому суд не вирішував питання, в порядку ст. 94 КАС України, щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАСУкраїни, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.04.2011 р. №0003922310.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 29.07.2011 р.