Постанова № 18705439, 02.06.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01014, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 червня 2011 року 11:25 № 2а-5040/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Голографія»

до відповідача Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

про Визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. № 0000034040

суддя Добрянська Я.І.

секретар судового засідання Пузій М.А.

представники: від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 23.03.2011 р.)

від відповідача: ОСОБА_4 (довіреність № 1866/9/10-206 від 18.10.2010 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 02.06.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СП «Голографія»з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. № 0000034040.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, та просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 29.03.2011 р. № 0000034040;

- присудити на користь позивача здійснені судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку в акті перевірки щодо порушення позивачем термінів розрахунків згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. № 0000034040 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача позов не визнав, та зазначив, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки позивачем було порушено вимоги ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а тому відповідачем правомірно винесене податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. № 0000034040 про стягнення з позивача пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства).

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальність «Спеціалізоване підприємство «Голографія»з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за імпортною угодою № 130710 від 13.07.2010 р. з Bobois Dubai»за період з 13.07.2010 р. по 15.03.2011 р., за результатами якої було складено Акт від 15.03.2011 р. № 97/40-40-30675977 (далі - акт перевірки).

В зазначеному акті перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем термінів розрахунків згідно зі ст.1 Закону України від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), оскільки за імпортною угодою № 130710 від 13.07.2010 р. з Bobois Dubai»товар на суму 44868,50 дол. США надійшов з про строчкою в 51 день (з 12.01.2011 р. по 03.03.2011 р.)

На акт перевірки позивачем були надані заперечення від 17.03.2011 р. за № 246/9.

За результатами розгляду заперечень, висновки акта перевірки листом відповідача про надання відповіді на заперечення від 24.03.2011 р. № 9253/10/40-447 викладено в іншій редакції, зокрема: «перевіркою встановлено порушення термінів розрахунків згідно з ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а висновки акта перевірки визначено такими, що не суперечать чинному законодавству.

Податковим повідомленням-рішенням від 29.03.2011 р. № 0000034040, винесеним за результатами перевірки, ТОВ «СП «Голографія»визначено суму податкового зобов'язання за платежем «пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства»54 632, 78 грн. (пятдесят чотири тисячі шістсот тридцять дві гривні сімдесят вісім копійок).

Позивач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства висновки відповідача, викладені в акті перевірки щодо порушення ним термінів розрахунків згідно зі ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»та вважає податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. №0000034040 про стягнення пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності (невиконання зобов'язань та порушення вимог валютного законодавства) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до встановлених під час перевірки обставин, які підтверджуються матеріалами справи, між ТОВ «СП «Голографія»та Компанією Bobois Dubai»був укладений Договір № 130710 від 13.07.2010 р.

На виконання умов Договору позивачем здійснено оплату товару 15.07.2010 р. в розмірі 44 868,50 доларів США та 21.12.2010 р. в розмірі 44 868,99 доларів США, що підтверджується виписками банку, наявними в матеріалах справи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Таким чином, граничний термін здійснення поставки продукції за вказаним Договором становив 11.01.2011 р. та 19.06.2011 р. відповідно.

Згідно з п.3.1 Договору, товар поставляється на умовах СFR відповідно до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати «ІНКОТЕРМС 2000», пункт призначення: Україна, м. Одеса.

Термін СFR в розумінні ІНКОТЕРМС 2000 означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження.

При цьому, називається порт призначення, до якого продавець зобов'язаний понести необхідні витрати та оплатити фрахт.

Відповідно до Коносаменту № DXB021106 (що наявний в матеріалах справи), товар був завантажений та перейшов через поручні судна в порту м. Дубаї, ОАЕ, 28.12.2010 р.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що імпортується, від продавця до покупця.

Отже, законодавець момент здійснення імпорту повязує з наявністю будь-якої із двох умов: або з моментом перетину товаром митного кордону України або з переходом права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, право власності на товар за умовами Договору перейшло до позивача 28.12.2010 р.

Оскільки, граничним терміном здійснення поставки товару було 11.01.2011 р., а поставку було здійснено 28.12.2010 р., суд вважає, що позивачем не було порушено 180-денного терміну здійснення імпортної операції, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпорт (імпорт товарів) - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України.

Позиція відносно того, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження (в разі застосування умов поставки - СFR у відповідності до ІНКОТЕРМС 2000), а не коли завершено усі процедури митного оформлення визначена також Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2006 р. по справі № К-12878/06.

Висновок відповідача в акті перевірки стосовно того, що моментом здійснення імпорту за вищезазначеною імпортною операцією є дата оформлення вантажно-митної декларації ІМ 40 № 129241 від 03.03.2011 р. суд вважає таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства, зважаючи на наступне.

Вантажна митна декларація (ВМД) згідно з Положенням про вантажну митну декларацію, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 р. № 574, не є єдиним документом, виключно яким засвідчується факт та дата фактичного переміщення через митний кордон України товарів, а є документом, який є заявою, що містить відомості про товари та інші предмети і транспортні засоби та мету їх переміщення через митний кордон України, та засвідчує надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності права на розміщення товарів у визначений митний режим (визначає статус товарів) або про зміну митного режиму щодо цих товарів і підтверджує, а не встановлює права та обов'язки зазначених у ВМД осіб щодо здійснення ними відповідних правових, фінансових, господарських та інших операцій.

Підставою для переміщення вантажу через митний кордон України в режимі імпорту є наявність товаросупровідного документа на вантаж (зокрема, коносамент). На цьому документі проставляється відтиск штампа «під митним контролем»(імпорт), виписується провізна відомість в митницю повного митного оформлення, на ній проставляється штамп «під митним контролем»(імпорт) і особиста номерна печатка інспектора митниці на кордоні, через яку вантаж переміщувався (лист Держмитслужби України від 07.12.1995 р. № 11/18-5435).

Первинним є фактичне переміщення товарів через митний кордон України, підставою для якого в режимі імпорту є наявність на вантаж товаросупровідного документа, проставлення на якому відтиску штампа «під митним контролем»(імпорт) з відповідною датою засвідчує факт і дату перетину митного кордону України.

Як видно з матеріалів справи, на Коносаменті № DXB021106 проставлено штамп «Під митним контролем»27.01.2011 р., що підтверджує факт та дату фактичного переміщення через митний кордон України товарів (перетин товаром митного кордону України).

З огляду на викладене вбачається, що відповідачем помилково ототожнюються поняття «перетину товаром митного кордону України», який засвідчується відбитком штампу «під митним контролем»з «пропуском товарів через митний кордон України», який здійснюється виключно після завершення митного оформлення в тому обсязі, який відповідає меті його переміщення через митний кордон України і підтверджується оформленою ВМД.

Також суд зазначає, що позиція відносно того, що імпортний товар вважається таким, що надійшов на територію України з моменту перетину митного кордону України, а не з моменту оформлення ВМД встановлена Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.05.2010 р. по справі №К-13382/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03.11.2009 р. по справі № К-14713/08, Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.05.2009 р. по справі № К-37349/06.

Також суд вважає безпідставним посилання відповідача на Інструкцію про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджену постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999р. № 136 (далі Інструкція), вважаючи моментом здійснення імпорту дату оформлення вантажно-митної декларації.

Відповідно до пп.3 п.3 цієї Інструкції, уповноважений банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після предявлення останнім акта (іншого документа), що засвідчує поставку нерезидентом продукції, виконання робіт, отримання послуг, що оплачені резидентом. Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з контролю за наявності інформації про цю операцію у реєстрі ВМД.

А отже, зазначеною Інструкцією встановлюється лише можливість використання ВМД для зняття з контролю.

Таким чином, жодним нормативно-правовим актом України не встановлюється правило, згідно якого єдиним обов'язковим документом, що засвідчує поставку нерезидентом продукції є ВМД.

Отже, проаналізувавши зазначене законодавство та наявні матеріали справи, суд вважає висновки відповідача, викладені в акті перевірки такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а винесене на підставі акту перевірки податкове повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. №0000034040 - протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки позивачем не було порушено 180-денного терміну здійснення імпортної операції, відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач не довів суду правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.03.2011 р. № 0000034040.

Натомість позивач обґрунтував правомірність заявлених позовних вимог, що також підтверджується допустимими доказами.

А відтак суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.71, 94, ст.ст. 158-163, ст. 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 29.03.2011 р. № 0000034040.

3.Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП «Голографія»судові витрати в сумі 3,40 грн. судового збору з державного бюджету України.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 06.06.2011 р.