Постанова № 18704765, 13.10.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2011 р. № 2а-10106/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьНовосада В.М.

представників:

від позивача Березенська Т.В.,

від відповідача Петровський Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства (надалі ПАТ) «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків (надалі СДПІ ПВПП) у м.Львові про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011 року за №17/08-01/00382154, прийнятого СДПІ ПВПП у м.Львові.

Уточненням до позовної заяви від 27.09.2011 року позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року за №0000350801/12118.

Позивач у позовній заяві зазначає, що органом державної податкової служби було безпідставно знято з податкового кредиту суму податку на додану вартість за квітень 2011 року в розмірі 26152 грн. 00 коп. включеного на підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «ЛКТ». Також, позивач посилається на рішення адміністративного суду відповідно до якого ТзОВ «ЛКТ»на момент вчинення господарських операцій являлось платником з податку на додану вартість, а його Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість було анульовано незаконно.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, вважає, що позивачем протиправно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за квітень 2011 року на підставі податкових накладних ТзОВ «ЛКТ», оскільки останній не являється платником податку на додану вартість.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2011 року, поданої ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч», СДПІ ПВПП у м.Львові районі складено акт від 14.06.2011 року за №17/08-01/00382154 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року за №0000350801/12118, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість на 26152 грн. 00 коп.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючі прийшли до висновку, що позивачем у квітні 2011 року включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від ТзОВ «ЛКТ»на загальну суму 26152 грн. 00 коп., які відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року.

ДПІ у Жовківському районі Льівської області листом від 26.05.2011 року за №7226/7/15-2 повідомлено про те, що ТзОВ «ЛКТ»08.04.2011 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість.

Таким чином, відповідачем встановлено порушення п.184.5 ст.184, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.200 ПК України, внаслідок чого товариством завищено дозволений податковий кредит в загальній сумі 26152 грн. 00 коп., в тому числі по ТзОВ «ЛКТ»на суму 26152 грн. 00 коп. в рядку 10.1 декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року, врезультаті чого зменшується відємне значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Судом встановлено, що між ТзОВ «ЛКТ»(постачальник) та ЗАТ «Львівська кондитерська фірма «Світоч»(покупець) 20.12.2010 року було укладеного договір поставки №10/165/6 відповідно до умов якого постачальник зобовязується систематично постачати і передавати у власність покупцю визначений даним договором товар, а покупець зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

В підтвердження виконання вищенаведеного договору позивачем надано видаткові накладні за №186 від 21.04.2011 року, за №6 від 11.04.2011 року, рахунки на оплату за №146 від 21.04.2011 року, за №5 від 11.04.2011 року, податкові накладні від 11.04.2011 року за №7 та від 21.04.2011 року за №42.

Як передбачено п.198.3 ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.1 ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Щодо посилань в акті перевірки органу державної податкової служби на те, що 08.04.2011 року анульовано свідоцтво ТзОВ «ЛКТ»про реєстрацію платника податку на додану вартість, а тому останній не мав права виписувати податкові накладні, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи наявна постанова Львівського окружного адміністративного суду від 08.06.2011 року, якою скасовано рішення ДПІ у Жовківському районі Львівської області за №85 від 08.04.2011 року «Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТзОВ «ЛКТ», визнано неправомірними дії щодо виключення з реєстру платників податку на додану вартість ТзОВ «ЛКТ»та зобовязано внести до реєстру платників податку на додану вартість дані про ТзОВ «ЛКТ»як платника податку на додану вартість з моменту реєстрації, зокрема, з 06.04.2010 року.

Дана постанова окружного адміністративного суду залишена без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 року, а тому на даний час набрала законної сили.

З врахуванням вищенаведеного, суд вважає, що оскільки адміністративним судом встановлено протиправність рішення органу державної податкової служби про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТзОВ «ЛКТ», останнім правомірно виписано податкові накладні на підставі яких, в подальшому, позивачем було сформовано податковий кредит за квітень 2011 року в сумі 26152 грн. 00 коп.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача про завищення позивачем дозволеного податкового кредиту на загальну суму 26152 грн. 00 коп. є необгрунтованими та протиправними, а тому адміністративний позов про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, яким останньому зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість, підлягає задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати, прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Львові, податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011 року за №0000350801/12118.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»(код ЄДРПОУ 00382154), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Ткацька, 10, 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 13 жовтня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк