Рішення № 18702115, 26.09.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

2-519/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2011 р . Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Шумко А.В.

при секретарі Помаз І.А., Тасенко О.О., Бакал С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Міст Груп», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

14.06.2010р. ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ «Медіа Міст Груп», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Зазначав, що наказом №10-Р від 18.02.2008р. він був прийнятий на постійну роботу на посаду спеціального кореспондента редакції журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді», який видає ТОВ «Медіа Міст Груп». 17.05.2010р. його було звільнено з роботи згідно наказу №2010р. від 15.03.2010р., у трудовій книжці зроблено запис про скорочення з посади спец.кореспондента згідно п.1 ст.40КЗпП України журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді».

Посилався на те, що розірвання трудового договору відбулося з порушенням вимог трудового законодавств. Так, він не був попереджений про скорочення, як це передбачає ст.49-2 КЗпП України. 15.03.2010р. директор ТОВ«Медіа Міст Груп» ОСОБА_5 і головний редактор Захаров після його запитання про виплату зарплати, запропонували йому звільнитися за власним бажанням та повідомили, що в разі відмови його буде скорочено. Цього ж дня був виданий наказ №1/2010 від 15.03.2010 про скорочення. Проте фактичного скорочення чисельності працюючих у звязку із змінами в організації виробництва і праці не було. Так, не було відповідного наказу відповідача про аргументацію причин проведення змін в організації виробництва та праці, не було визначено конкретної посади, яка має бути скорочена. При відсутності такого наказу, не могло бути відповідного письмового персонального попередження про звільнення у звязку зі скороченням штатів, як цього вимагає ст.49-2 КЗпП України. Замість того 15.03.2010р., а не через два місяці, як це передбачено КЗпПУкраїни, директор ТОВ «Медіа Міст Груп»ОСОБА_5 видала наказ №1/2010р. про його скорочення з посади згідно п.1 ст.40 КЗпП України. З даним наказом він був ознайомлений 17.05.2010р., разом з тим, в порушення ст.47 ч.2 КЗпП України, йому не було видано копії цього наказу. Крім того, йому не пропонувались інші посади, було порушено його переважне право залишення на роботі, з урахуванням його більш високої кваліфікації, того, що він працює в редакції з дня її створення, є журналістом за фахом, з початку виходу журналу в кожному номері друкувались його та організовані ним матеріали; є членом Національної спілки журналістів, має заохочення за висвітлення соціальних питань, які є профільними даного журналу.

При звільненні, в порушення ст.43 КзпП України відповідачем не було отримано попередньої згоди первинної профспілкової організації редакції журналу «Соціальна політика», що була створена 15.06.2009 року та головою якої він є.

В порушення ст.ст. 47, 116 КЗпП України, при одержанні трудової книжки 17.05.2010р. відповідач не провів з ним повного розрахунку не виплатив вихідної допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати, що складала 900 грн; вихідної допомоги в розмірі трьохмісячної заробітної плати, згідно п.7 ст.20 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Крім того, в редакції журналу не створено і не затверджено положень про гонорарний фонд, про заохочення за організацію платних матеріалів, проігноровано пропозиції профорганізації з цього приводу, не укладено колективний договір. В період з лютого по квітень 2010р. йому не було виплачено 10% за організацію платних матеріалів на суму 5150грн, що складає 515 грн.

Внаслідок безпідставного звільнення з посади він зазнав моральної шкоди, що полягала у моральних стражданнях, образі, порушенні сталих взаємостосунків з авторами, в т.ч. іногородніми, з якими підтримував постійний звязок; він втратив можливість займатися журналістською працею. Відповідачем не були прийняті його письмові заяви щодо повного, тому він змушений був надсилати їх рекомендованою поштою. На другий день після звільнення з роботи з ним стався нервовий зрив, у зв»язку з чим він звертався до лікарні за медичною допомогою; виникла потреба купувати дорогі ліки; змінилося ставлення до нього збоку родини.

Просив: поновити його на роботі на посаді спеціального кореспондента журналу «Соціальна політика», який видає ТОВ «Медіа Міст Груп», з моменту незаконного звільнення з 18.05.2010р.; стягнути з відповідача середній заробіток з моменту незаконного звільнення з 18.05.2010р. по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі з розрахунку 900грн; вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати, в сумі 900грн згідно ст.44 КЗпП України; вихідну допомогу у розмірі трьохмісячної середньої заробітної плати згідно п.7 ст.20 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 2700,00 грн; виплатити 10% за організовані платні матеріали в сумі 515,00 грн; у відшкодування моральної шкоди 10000,00грн.

В судовому засіданні позивач та його представники позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з підстав, наведених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Пояснив, що у звязку із необхідністю оптимізації структури, забезпечення збереження конкурентоздатності, відповідачем 15.03.2010р. був виданий наказ «Про скорочення штату працівників та затвердження нового штатного розпису підприємства», відповідно до якого було скорочено штат працівників шляхом скорочення посади спеціального кореспондента в журналі «Соціальна політика: проблеми, коментарі, відповіді». Цього ж дня був виданий наказ від 15.03.2010р. «Про скорочення штату ОСОБА_1», у якому зазначалося про скорочення ОСОБА_1 з посади спеціального кореспондента згідно п.1 ст.40 КЗпП через 2 місяці, з 15.05.2010р.

На підставі ст.49-2 КЗпП України та вказаних наказів від 15.03.2010р., ОСОБА_1 15.03.2010р. було оголошено попередження про те, що його буде звільнено із займаної посади у звязку зі скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України по закінченню двох місяців з дня попередження. Проте від підпису про ознайомлення із зазначеними наказами та попередженням від 15.03.2010р. ОСОБА_1 відмовився, що засвідчено підписами присутніх при цьому працівників.

Оскільки 15.05.2010р. був неробочим днем (субота), 17.05.2010р. відповідачем був виданий наказ про звільнення ОСОБА_1 17.05.2010р. з посади спеціального кореспондента, у звязку з скороченням штату працівників згідно п.1 ст.40 КЗпП України. Проте позивач у на наказі про звільнення зазначив, що ознайомився з цим наказом лише 17.05.2010р. Таким чином відповідачем рішення про скорочення штату працівників було прийнято з дотриманням вимог законодавства, позивач належним чином був попереджений про звільнення за два місяці.

Позивач не повідомляв відповідача про те, що позивач є членом профспілки та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, про це відповідач дізнався з документів, поданих позивачем до суду.

Посилався на відсутність правових підстав для виплати позивачу гонорарів за організацію платних матеріалів та за опубліковані в журналі статті, оскільки позивач був найманим працівником та отримував заробітну плату.

Вважав недоведеним заподіяння позивачу відповідачем моральної шкоди, посилаючись на те, що позивач має похилий вік, тому звернення до лікарів у цьому віці є звичайним. Просив у позові відмовити повністю.

В подальшому представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового розгляду, в судове засідання не з»явився, причини неявки суду не повідомив, у зв»язку з чим суд, з урахуванням думки позивача та його представників ухвалив закінчити розгляд справи у відсутності представника відповідача на підставі наявних в справі доказів.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з»явилась, у зв»язку з чим суд, з урахуванням думки позивача та його представників ухвалив розглянути справу в її відсутності.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представників, представника відповідача, свідка ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з таких мотивів.

В судовому засіданні встановлено, що позивач, згідно запису в трудовій книжці (а.с.4-5), наказом №10-Р від 18.02.2008р. був прийнятий 18.02.2008р. на роботу в ТОВ «Медіа Міст Груп»на посаду спеціального кореспондента у відділ редакції.

Відповідно п.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників.

15.03.2010р. директором ТОВ «Медіа Міст Груп»ОСОБА_5 було видано наказ №1 «Про скорочення штату працівників та затвердження нового штатного розпису»(а.с.89), згідно якого з метою оптимізації структури товариства, забезпечення збереження конкурентоздатності до кризових умов сьогодення, скорочено штат працівників шляхом скорочення посади спеціального кореспондента журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді»; затверджено новий штатний розпис товариства. Представником відповідача штатний розпис, затверджений зазначеним наказом №1 від 15.03.2010р. в судовому засіданні не надано.

З трудової книжки позивача (а.с.2-3) вбачається, що 17.05.2010р. наказом №1/2010р. від 15.03.2010р. ОСОБА_1 скорочено з посади спец.кореспонданта згідно п.1 ст.40 КЗпП України журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді». Представником відповідача копію зазначеного наказу №1/2010р. від 15.03.2010р., витребувану за клопотанням позивача, суду не надано.

Суд вважає, що фактично у відповідача не мало місця скорочення штату працівників, оскільки, як вбачається з журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді» №2за лютий 2010р. (а.с.82), у редакції на вказаний період на посаді спеціального кореспондента працювало дві особи позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2. З випуску журналу №3-4 за березень-квітень 2010р. (а.с.76) вбачається, що у редакції на вказаний період на посаді спеціального кореспондента зазначено вже три особи позивач ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_4.

Згідно ст.42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у звязку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, установі, організації (п.3 ч.2); іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України (ч.3). Відповідно ст.ст. 20 п.7, 21 п.1 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесеним до категорії 2 надається гарантоване державою переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при ліквідації, реорганізації або перепрофілюванні підприємства, установи, організації, скороченні чисельності або штату працівників, а також на працевлаштування.

Згідно ч.1 ст.49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці (ч.1). Зазначена норма закону не вимагає саме письмового попередження працівників про наступне вивільнення.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством (ст.49-2 ч.2 КЗпП України).

Відповідно пояснень позивача в судовому засіданні, він працює в редакції з дня її створення, згідно копії посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. (а.с.6) є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильськоїкатастрофи,2категорії, отже має переважне право залишення на роботі при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі при скороченні чисельності або штату працівників.

Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показала, що працює в ТОВ «Медіа Міст Груп» редактором журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді»з осені 2008р. по даний час. Станом на березень 2010р. в журналі було два спеціальних кореспонденти ОСОБА_1 та ОСОБА_2. ОСОБА_2. мала менший стаж роботи, оскільки нещодавно закінчила навчання. Спеціального кореспондента ОСОБА_4 не знає, така особа в журналі за час її роботи не працювала. Директору ТОВ «Медіа Міст Груп»ОСОБА_5 було відомо про те, що позивач є особою, постраждалою внаслідок аварії на ЧАЕС.

Представником відповідача у судовому засіданні відповідно до ст.60 ЦПК України не надано суду доказів дотримання вимог ст.ст. 42, 49-2 ч.2 КЗпП України щодо врахування переважного права ОСОБА_1 на залишення на роботі; не виконано ухвалу суду про забезпечення доказів надання копії диплома ОСОБА_2 та наказу про прийняття її на роботу.

Суд бере до уваги, що у самому тексті наказу №1 від 15.03.2010р. «Про скорочення штату працівників та затвердження нового штатного розпису»наявна друкована примітка «Від підпису про ознайомлення з наказом ОСОБА_1 відмовився». Зважаючи на наявність такої примітки в тексті наказу, суд приходить до висновку про те, що про наступне вивільнення усі працівники, які обіймали посаду спеціального кореспондента не попереджались, вже при виданні даного наказу було фактично прийнято рішення про звільнення саме позивача, без урахування його переважного права на залишення на роботі.

Крім того, відповідно ч.2 ст.40 КЗпП України, звільнення з підстав зазначених у п.1цієї статті допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу. Як пояснив в судовому засіданні позивач, інша робота відповідачем йому не пропонувалася.

Суд також вважає, що відповідачем було порушено вимоги ст.43 КЗпП України щодо отримання попередньої згоди профспілкового органу на розірвання трудового договору з позивачем.

Створення первинної профспілкової організації підтверджується протоколом №1загальних зборів працівників редакції журналу «Соціальна політика. Проблеми. Коментарі. Відповіді»від 15.06.2009р. (а.с. 28-29), Положенням про первинну профспілкову організацію редакції журналу «Соціальна політика»(а.с. 32-34).

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що в червні 2009р. працівниками редакції журналу була створена профспілка, про що було відомо директору ТОВ «Медіа Міст Груп»ОСОБА_5 Головою профспілки було обрано Захарова В.А., а у вересні 2009р. у зв»язку із призначенням Захарова В.А. на посаду головного редактора, головою профспілки було обрано позивача.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що відповідачу не було відомо про членство відповідача у профспілці, оскільки представником відповідача не заперечувалося існування профспілки у редакції журналу, тому, до видання наказу про звільнення позивача, відповідач мав звернутися до профспілкового органу за згодою на таке звільнення.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача, порушення відповідачем переважного права позивача на залишення на роботі, порушення порядку звільнення позивача.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на роботі органом, який розглядає трудовий спір, при цьому одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більше як за один рік.

Позивач просить стягнути на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 18.05.2010р. по день ухвалення рішення суду про поновлення на роботі.

Зважаючи на те, що заява про поновлення на роботі ОСОБА_1 розглядається більше одного року в наслідок неодноразової неявки в судове засідання представника відповідача, ненадання ним витребуваних за клопотанням позивача документів та невиконання ухвали суду про забезпечення доказів, тобто, не з вини позивача, то, відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 18.05.2010р. по день ухвалення судом рішення.

Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу, здійснюється судом відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Середньоденна заробітна плата та середньомісячна заробітна плата розраховується відповідно Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», виходячи з наданих у довідці ТОВ «Медіа Міст Груп»(а.с.130) вихідних даних:

середньоденна заробітна плата становить:

(900,00грн (заробітна плата за березень 2010р.) + 900,00 грн (заробітна плата за квітень 2010р.)) : 44 дні (22 робочих дні в березні + 22 робочих дні в квітні 2010р.) = 40,91 грн.

За період вимушеного прогулу з 18.05.2010р. по 26.09.2011р. середній заробіток становить:

10 робочих днів травня 2010р. х 40,91 грн + 15 місяців х 900,00грн (середньомісячна заробітна плата) + 18 робочих днів вересня 2011р. х 40,91 грн = 409,10 грн + 13 500,00 грн + 736,38 грн = 14645,48 грн.

З розрахункового листка за травень 2010р. (а.с.8) вбачається, що вихідна допомога позивачеві не виплачувалась.

Разом з тим, позовні вимоги про поновлення на роботі та стягнення вихідної допомоги, за своїм змістом, є взаємовиключними, а тому, зважаючи на те, що відповідач оспорює звільнення з роботи, у позові в частині вимог про стягнення вихідної допомоги в розмірі середньомісячної заробітної плати, в сумі 900грн, згідно ст.44 КЗпП України, а також вихідної допомоги в розмірі трьохмісячної середньої заробітної плати, в сумі 2700,00 грн, згідно п.7 ст.20Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»належить відмовити.

Позивачем відповідно до ст.60 ЦПК України не надано суду доказів на підтвердження позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10% за організовані платні матеріали, в сумі 515грн, як на підтвердження відповідного обов»язку відповідача, так і на обґрунтування зазначеної суми, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Суд вважає такими, що, відповідно до ст.237-1 КЗпП України, підлягають частковому задоволенню вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки внаслідок незаконного звільнення позивач зазнав моральної шкоди, що полягала у моральних стражданнях, відчутті негативних емоцій, перебуванні у стресовій ситуації, що призвело до погіршення самопочуття позивача, на наступний день після звільнення він змушений був зверталися за медичною допомогою до невропатолога, що вбачається з медичної картки позивача (а.с.35); був порушений його звичний спосіб життя, сталі взаємостосунки з авторами; він втратив можливість займатися журналістською працею.

Позивачем в судовому засіданні не було обґрунтовано визначений ним в розмірі 10000,00грн розмір відшкодування моральної шкоди, тому суд визначає його в сумі 2000,00грн, виходячи з глибини та тривалості моральних страждань позивача, істотності додаткових зусиль для організації ним свого життя.

Згідно ч.5 ст.235 КЗпП України, ст.367 ЦПК України, рішення про поновлення на роботі позивачки та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, в межах стягнення середнього заробітку за один місяць, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в сумі 155,45 грн (146,95грн у зв»язку із задоволенням вимог майнового характеру та 8,50 грн щодо вимог про відшкодування моральної шкоди) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн.

На підставі наведеного, ст.ст. 40 ч.1 п.1, ч.2, 42, 43, 47, 49-2, 235, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 20 п.7, 21 п.1 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету міністрів України від 08.02.1995р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», керуючись ст.ст. 10, 11, 5760, 73, 88, 212215, 218, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Міст Груп», третя особа ОСОБА_5 про поновлення на роботі, стягнення вихідної допомоги, моральної шкоди та заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Медіа Міст Груп»на посаді спеціального кореспондента, з 18 травня 2010р.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Міст Груп»(місцезнаходження: 04073, м.Київ, Московський проспект, будинок 16; ЄДРПОУ 35385963) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Станилівка Погребищенського району Вінницької області) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 14695(чотирнадцять тисяч шістсот дев»яносто п»ять) грн 48коп та у відшкодування моральної шкоди 2000 (дві тисячі)грн.00коп, а всього 16695(шістнадцять тисяч шістсот дев»яносто п»ять) грн 48коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Міст Груп»(місцезнаходження: 04073, м.Київ, Московський проспект, будинок 16; ЄДРПОУ 35385963) на користь держави судовий збір в сумі 155 (сто п»ятдесят п»ять) грн 45 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120(сто двадцять) грн 00 коп.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медіа Міст Груп»на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м.Києва через Голосіївський районний суд м.Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя :