Вирок № 18702008, 17.10.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

1-1152/11

ВИРОК

Іменем України

17.10.2011 р. Голосіївський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Білика О.В.

при секретарі Русіна М.О.

з участю прокурора Іпатова О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт Красноїльськ Сторожинецького району Чернівецької області, українця, громадянина України, освіта середня, працюючий ФОП "ОСОБА_2", водій, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1, раніше не судимий в силу ст. 89 КК України,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Підсудний ОСОБА_1 13.01.2011 р. приблизно о 14:00 год., перебуваючи в приміщенні квартири АДРЕСА_1, діючи умисно, з метою безперешкодного керування транспортними засобами, вчинив підроблення документу, а саме на персональному комп"ютері виготовив один екземпляр посвідчення водія у який вніс неправдиві дані, про те, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, нібито видано ДАІ УМВС України в Чернівецькій області посвідчення водія серії НОМЕР_2, дата видачі 20.03.2004 року, категорії транспортних засобів, на керування якими видано посвідчення "А", "В", "С", "Е", що не відповідає дійсності.

Крім того, 11.04.2011 року приблизно о 16:20 год. біля станції метро "Видубичі" по вул. Столичне Шосе в м. Києві, інспектором ДПС ГУМВС України в м. Києві з обслуговування Голосіївського та Печерського району м. Києва був зупинений автомобіль НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1, який на прохання працівника міліції пред"явити документи, пред"явив для перевірки завідомо підроблене посвідченння водія серії НОМЕР_2, видаючи його за справженій документ, тобто використав завідомом підроблений документ, який вподальшому у нього був вилучений.

Згідно висновку експерта НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві №235/тдд від 16.06.2011 року надане на дослідження посвідчення водія серія НОМЕР_2 не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу. Зображення на посвідченні водія серії НОМЕР_2 нанесено за допомогою кольорової копіювально-множильної техніки електрографічним способом.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, підтвердивши суду вищезазначені обставини. Пояснив, що він дійсно на початку січня 2011 року за своїм місцем проживання за допомогою комп"ютера зробив водійське посвідчення, яке роздрукував на кольоровому принтері, наклеїв фотографію, поставив свій підпис на місці голови комісії, за допомогою гуми, дерева та скріпок виконав відтиск печатки.

За згодою сторін судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як покази свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового слідства по справі стосовно фактичних обставин справи, які правильно розуміють підсудний та інші сторони і які ніким не оспорювались.

Тому суд обмежився дослідженням таких матеріалів кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, і надійшов до висновку, що дії підсудного за ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358 КК України кваліфіковано правильно як підроблення документу, який видається та посвідчується підприємством, установою, організацією, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права, або звільняє від обов"язків з метою використання його підроблювачем, та використав завідомо підроблений документ.

При обранні міри покарання підсудному суд враховує наступні обставини справи:

-ступінь тяжкості вчиненого підсудним злочину;

-особу винного, який за місцем мешкання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.

Обставиною, що помякшує покарання у відповідності зі ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття винного у вчиненому.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного згідно зі ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Таким чином, суд вважає, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ст. 358 ч.1, ст. 358 ч.3 КК України, згідно вимог ст. 70 КК України остаточно призначивши покарання за сукупністю злочинів у вигляді штрафу передбаченого санкцією даної статті.

Відповідно до ст. 93 КПК України необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по справі вартість проведеної експертизи в сумі 569 гр. 59 коп. Долю речового доказу необхідно вирішити відповідно до ст. 81 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 358 ч. 1, 358 ч. 3 КК України, та призначити йому покарання:

за ст. 358 ч. 1 КК України 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1190 (одна тисяча сто дев"яносто) гривень.

за ст. 358 ч. 3 КК України 50 (п"ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п"ятдесят) гривень.

Відповідно до ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, поглинаючи менш суворе покарання більш суворим, остаточну міру покарання ОСОБА_1 призначити 70 (сімдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 1190 (одна тисяча сто дев"яносто) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведення техніко-криміналістичної експертизи в сумі 569 (п"ятсот шістдесят дев"ять) грн. 59 коп. на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУ МВС України в м. Києві (отримувач платежу: НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві р/р 31253272210699 в УДК у Київській області, МФО 821018, код 25575285 (з приміткою: 10100 «за проведення експертизи та дослідження»).

Речовий доказ по справі: посвідчення водія НОМЕР_2 згідно Наказу МВС України від 10.09.2009 р. № 930 "Про затвердження інструкції з організації функціонування криміналістичних обліків експертно служби МВС" направлений до колекції ДНДЕКЦ МВС України - залишити в колекції ДНДЕКЦ МВС України.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1, до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту проголошення.

Суддя О.В. Білик