Ухвала суду № 18695562, 22.09.2011, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2011 р. № 21670/10/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Каралюса В. М., Шавеля Р. М.,

при секретарі судового засідання Зубач Л. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу приватного підприємства «Добро Івачів» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року в справі за позовом приватного підприємства «Добро Івачів» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним акту та скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

12 жовтня 2009 року Тернопільським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву приватного підприємства «Добро Івачів» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним акту № 5223/22-222/33282141 від 16 червня 2009 року; скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 000005220040092 від 26 червня 2009 року та № 000004220040093 від 26 червня 2009 року.

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем невірно протлумачено положення ст. ст. 2, 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Зазначену постанову мотивовано тим, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-76 «Знищення або руйнування»).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивачем приватним підприємством «Добро Івачів», подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що вантажно-митна декларація неодноразово подавалась працівниками митниці, які не приймали її та примушували розмитнювати товар не по фактурній, а по митній вартості, що призвело до оформлення такої декларації 22 квітня 2009 року.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечив та просить таку залишити без задоволення.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в частині позовних вимог залишити без змін, а в частині позовних вимог скасувати та закрити провадження в справі.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти дише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Встановлено, що Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог валютного законодавства приватного підприємства «Добро Івачів» за період з 12.06.2006 року по 31.12.2008 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт № 5223/22-222/33282141 від 16 червня 2009 року, яким встановлено, що позивачем порушено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: підприємством отримано товар на суму 66600 польських злотих з перевищенням 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу на користь постачальника продукції, що імпортується. Також встановлено порушення термінів декларування валютних цінностей, згідно з ст. 1 указу Президента України № 319/94 від 18 червня 1994 року та ст. 16 декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 від 19 лютого 1993 року.

На підставі вказаного Акту перевірки Тернопільською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято рішення № 000004220040093 від 26 червня 2009 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій до приватного підприємства «Добро Івачів» в розмірі 3612 грн. 13 коп. відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Крім того, рішенням № 000005220040092 від 26 червня 2009 року до приватного підприємства «Добро Івачів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за неподання декларації про валютні цінності станом на 01 квітня 2009 року.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Приватне підприємство «Добро Івачів» не отримувало такого висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики на перевищення законодавчо встановленого строку за імпортною операцією.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції «Про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями», затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 року за № 338/3631 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 13 грудня 2006 року № 455 і зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18 січня 2007 року за № 37/13304, що вступили в дію з 29.01.2007 року) банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу IM-40 «Імпорт», IM-41 «Реімпорт», IM-72 «Магазин безмитної торгівлі», IM-75 «Відмова на користь держави», IM-76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Відповідно до пункту 14 статті 1 Митного кодексу України митне оформлення виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Положення про вантажну митну декларацію, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 року № 574 вантажна митна декларація (далі - ВМД) - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.

Правилами пункту 8 вказаного Положення встановлено, що ВМД, заповнена у звичайному порядку, вважається оформленою за наявності на всіх її сторінках відтиску особової номерної печатки посадової особи митниці, яка здійснює митне оформлення товарів та транспортних засобів.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що датою імпорту у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД (типу ІМ-40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-75 «Відмова на користь держави», ІМ-75 «Знищення або руйнування»).

Отже, відповідач діяв у відповідності до вимог ст. 19 Конституції України.

Водночас, судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання незаконним Акту перевірки № 5223/22-222/33282141 від 16 червня 2009 року, однак колегія суддів вважає, що провадження в справі в цій частині позовних вимог слід закрити з наступних міркувань.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Обовязковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення.

Актперевірки це службовий документ, який стверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Таким чином, Акт перевірки № 5223/22-222/33282141 від 16 червня 2009 року є службовим документом, носієм доказової інформації, яка використовується контролюючим органом при прийнтті рішення за результатами перевірки, однак такий не створює юридичних наслідків у формі прав, обовязків, їх зміни чи припинення, а тому не є актом в розумінні п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання незаконним Акту перевірки № 5223/22-222/33282141 від 16 червня 2009 року не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Узагальнюючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на неповно, необ'єктивно і всебічно не з'ясованих обставинах, прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги її частково спростовують.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 158-160, 195, 196, п. 1, 4 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 202, ч. 1 ст. 203, ст. ст. 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Добро Івачів» задовольнити частково.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року в справі № 2а-2998/09/1970 в частині позовних вимог приватного підприємства «Добро Івачів» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним акту скасувати.

Провадження в справі № 2а-2998/09/1970 в частині позовних вимог приватного підприємства «Добро Івачів» до Тернопільської обєднаної державної податкової інспекції про визнання незаконним акту закрити.

В решті постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2009 року в справі № 2а-2998/09/1970 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у випадку коли, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, складення ухвали в повному обсязі відкладено з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя: С. П. Нос

Судді: В. М. Каралюс

Р. М. Шавель

Ухвалу складено в повному обсязі 27 вересня 2011 року