Постанова № 18694909, 12.10.2011, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10:51год. 12 жовтня 2011 року м. Чернівці Справа № 2а/2470/1865/11

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Маренича І.В.

секретаря судового засідання Столяра О.О.

за участю представника позивача Мазур О.Г.

відповідача ОСОБА_2 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернівецького міського центру зайнятості доОСОБА_2про про стягнення коштів в сумі 1938,11 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів в сумі 1938,11 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 24 листопада 2010 року відповідач був зареєстрований в Чернівецькому центрі зайнятості як шукаючий роботу. В заяві зазначив, що на час звернення трудовою діяльністю не займається. На підставі зазначеної заяви 01.12.2010 року позивачем видано наказ № НТ 101201 про надання відповідачу статусу безробітної.

Під час проведення позивачем розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним було встановлено, що відповідач з 01.10.2010 року перебував у трудових відносинах з Чернівецьким регіональним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій та одночасно перебував на обліку у центрі зайнятості. За результатами перевірки складено акт розслідування страхових випадків № 57 від 18.07.11р.

Таким чином, відповідач при зверненні до позивача надав завідомо неправдиві відомості щодо віднесення себе до незайнятого населення, хоча не мав підстав та права для отримання статусу безробітної та отримання допомоги по безробіттю, а тому допомога виплачена відповідачу в сумі 1938,11 грн. в період з 01.12.2010 року по 11.01.2011 року відповідно до вимог чинного законодавства отримана безпідставно та незаконно.

На адресу відповідача 20.07.11р. було направлено претензію з пропозицією добровільно повернути незаконно отриману допомогу по безробіттю в сумі 1938,11 грн., однак відповідач дану претензію проігнорував, в звязку із чим позивач змушений був звернутися до суду.

На день розгляду справи відповідач вказану заборгованість не погасив.

Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримала в повному обсязі.

Відповідач не визнав позову, просив відмовити у його задоволенні, з підстав викладених у поданому суду запереченні.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та надавши оцінку зібраним доказам в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що даний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.І ст.8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"від 02.03.2000р. № 1533-ІП для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг створено Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно із ст.12 Закону № 1533-ПІ функції виконавчої дирекції Фонду, а саме проведення збору страхових внесків, контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та витрат за страхуванням на випадок безробіття, представництво інтересів Фонду в судових та інших органах, покладено на органи державної служби зайнятості.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі його заяви 01.12.2010 року надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю.

В результаті обміну даних між Державною службою зайнятості та Державною податковою адміністрацією України, Пенсійним фондом України, державним реєстратором встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з Чернівецьким регіональним центром перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій та одночасно перебував на обліку у центрі зайнятості та отримував там дохід в сумі 66,80 грн.

08 липня 2011 року з Чернівецького регіонального центру перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій надійшла відповідь, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , згідно наказу №07 від 01 жовтня 2010 року дійсно знаходився в трудових відносинах з Центром, проте в період з 24.11.2010 року по 12.01.2011 року дохід не отримував. Отже, з 01.12.2010 р. по 11.01.2011 р. відповідач був працевлаштований займався трудовою діяльністю та отримував дохід, тобто підпадав під категорію зайнятого населення у відповідності до п."а" ч.3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991р. № 803-XII, при цьому перебував на обліку в центрі зайнятості та отримував допомогу по безробіттю.

Таким чином, сума матеріального забезпечення в розмірі 1938,11грн. виплаченого ОСОБА_2 з 01.12.2010 року по 11.01.2011 року, отримана ним незаконно та підлягає поверненню.

Відповідно до ст.2 Закону від 01.03.1991р. № 803-XII безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

На підставі ст. 28 Закону від 01.03.1991р. № 803 -XII право на допомогу по безробіттю мають незайняті (непрацюючі) громадяни, визнані в установленому порядку безробітними, зареєстровані у державній службі зайнятості.

Положення п."б" ч..3 ст.1 Закону України "Про зайнятість населення"від 01.03.1991р. № 803-ХІІ вказує на те, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств.

Статтею 31 п.1 пп.8 Закону України від 02.03.2000р. № 1533-III передбачено випадок, коли виплата допомоги по безробіттю припиняється - у разі призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

На підставі п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000р. № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.

Згідно ч.ч. 2,3 ст.36 Закону № 1533застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

У разі здійснення іншої діяльності, спрямованої на отримання прибутку, така особа зобов'язана повідомити про це державну службу зайнятості.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

20.07.2011 р. відповідачу надіслано претензії про повернення незаконно отриманої допомоги по безробіттю в сумі 1938,11 грн. від 19.07.2011 р. № 29-13/2192 .

Оскільки ОСОБА_2 відмовився в добровільному порядку повернути зазначені кошти, то спір, що виник між сторонами, вирішується в судовому порядку, згідно ст.39 Закону № 1533-ІІІ.

Згідно п.4 ч. 3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів сплати заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин, а тому суд приходить до висновку позов задовольнити.

Розподіл судових витрат суд не проводить у відповідності до вимог п.2 ст.94 КАС України, оскільки судове рішення ухвалюється на користь суб'єкта владних повноважень, судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз позивачем не здійснено.

На підставі викладеного та керуючись ст.129 Конституції України, ст.ст. 31, 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", ст.ст. 71, 86, 158, 160 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити повністю .

2.Стягнути з ОСОБА_2 (ід.код НОМЕР_1) на користь Чернівецького міського центру зайнятості (р\р 37178032000051 в ГУДКУ в Чернівецькій області, МФО 856135, код 21415538 ) кошти в сумі 1938,11 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанови суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову в повному обсязі виготовлено <Дата >

Суддя Маренич І.В.