Постанова № 18694680, 28.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 р. № 2а-5019/11/1370

у складі: головуючого судді Кузьмича С. М.

при секретарі Залуцькій І. І.

за участю представників позивача - ОСОБА_1

ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фалкон" до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фалкон" звернулось в суд із позовом до державної податкової інспекції в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправними дій.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем 11.04.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фалкон" з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №239/23-2/20776642 від 11.04.2011 року. У акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215 та ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями), ст.185 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ст.134 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві та дали аналогічні пояснення по справі і просять суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просить в позові відмовити, оскільки перевірка проведена у порядку визначеному чинним податковим законодавством, викладені в акті перевірки висновки відповідають встановленим фактичним обставинам, відтак порушень прав позивача при проведенні перевірки та оформленні її результатів не допущено.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Державною податковою інспекцією в Личаківському районі м. Львова 11.04.2011 року проведено позапланову невиїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Фалкон" з питань правомірності формування податкового зобовязання та податкового кредиту за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт №239/23-2/20776642 від 11.04.2011 року.

У акті перевірки відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем ч.5 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215 та ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України та встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, які підпадають під визначення ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. № 168/97 ВР (із змінами та доповненнями), ст.185 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ст.134 Податкового кодексу України.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з п.1.1.ст.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В силу ст. 20.1.1 ПК України відповідачу надано право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків).

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Документальною перевіркою згідно із п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно із ст.79 ПК України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Разом з тим, відповідно до п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України, однією з обставин, що обумовлює проведення документальної позапланової перевірки є та, коли за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Проте, згідно п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Таким чином, відповідач в силу вказаних норм права зобов'язаний був надіслати позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення.

У супереч наведеним нормам Податкового кодексу України, відповідачем не надано суду доказів направлення позивачу такого письмового запиту, неотримання відповіді на який стало підставою для проведення згідно п.78.1.1. п.78.1 ст.78 ПК України документальної позапланової перевірки. При цьому лист відповідача від 11.04.2011 року за № 8363/10/23-2 не може судом розцінюватися як такий запит, оскільки він надсилався позивачу лише в день проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, і повністю позбавляв ТзОВ “Фалкон” виконати його вимоги.

Також відповідачем не надано суду доказів своєчасного надіслання позивачу рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки як цього вимагає п.79.2 ст.79 ПК України, що є обовязковою умовою для проведення позапланової невиїзної перевірки. Отримані позивачем 15.04.2011 року копії наказу та направлення, не беруться до уваги судом як доказ виконання відповідачем вимог п.79.2 ст.79 ПК України, оскільки наказ і повідомлення про перевірку отримано позивачем після проведення перевірки як такої, і надійшли на адресу ТзОВ “Фалкон” разом із актом самої перевірки.

Відповідно до ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 984 від 22.12.2010 року, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно із п.5.2 Порядку, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

Згідно із п.6.2 Порядку, виявлені порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, відображаються у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами у межах періоду, що перевіряється. Виявлені порушення валютного законодавства відображаються у розрізі зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

З огляду на наведені норми Порядку, Акт перевірки може бути складений виключно у випадку встановлення фактів порушення податкового законодавства, оскільки контроль за його дотриманням покладено на органи державної податкової служби. В свою чергу, наявність в акті перевірки висновку лише про порушення цивільного законодавства (контроль за дотриманням якого на ОДПС не покладено) прямо виключає складення акта перевірки.

Згідно акту перевірки № 239/23-2/20776642 від 11.04.2011 року та пояснень представника відповідача, позапланова перевірка ТзОВ “Фалкон” відповідачем проведена шляхом аналізу інформації з баз даних ДПС та на підставі запитів та актів перевірок отриманих з інших ДПІ. Зі змісту акту вбачається, що ТзОВ “Фалком” неправомірно сформовано податковий кредит та податкові зобовязання за період березень 2010 року по лютий 2011 рік, і відповідно в нього відсутні об'єкти оподаткування по операціях придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року, в розумінні ст.3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), ст.134 Податкового кодексу України та ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), ст.185 Податкового кодексу України. Відповідачем виявлені порушення законодавства в позивача шляхом констатації фактів, викладених в акті перевірки, проведеної ДПІ у Франківському районі м. Львова щодо достовірності декларування показників декларацій з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року в ПП “Оператор”, яким визнано нікчемність укладених угод між останнім і його контрагентами за вказаний період. При цьому, в акті позапланової виїзної перевірки ПП “Оператор” від 18.03.2011р. за № 336/23-4/31527147 з питань перевірки достовірності декларування показників декларації з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року, зазначено, що ДПІ у Франківському районі м. Львова визнано нікчемність укладених угод між ПП “Оператор” та його контагентами ТзОВ “УРУС”, ПП “Бізнес Ойл”, ТзОВ “Вентуре”, ТзОВ “Континен Нафто Трейд”, ТзОВ “Гарбол”, ПП “Комора”. Також, Відповідачем зазначено, що актом позапланової виїзної перевірки ПП “Оператор” визнано нікчемність укладених правочинів постачальників дизпалива, оскільки встановлено, що ТОВ “Техносвіт-Інвест ЛТД” за грудень 2010 року декларація по податку на додану вартість не подана та відповідно розрахунки з ТзОВ “Торгове обєднання Проксіма” у податкових зобов'язаннях не відображено. Такий контрагент, як ТзОВ “Фалкон” в акті перевірки ДПІ у Франківському районі м. Львова від 18.03.2011р. за № 336/23-4/31527147 відсутній. При цьому, будь-яких первинних документів щодо правочинів за участю ТзОВ “Фалкон”, на підставі яких ним формувався податковий кредит в березні 2010 року лютому 2011 року інспектор не аналізував, та, відповідно, в акті про них не зазначив. Отже, висновки про нікчемність всіх укладених позивачем в в березні 2010 року лютому 2011 року правочинів (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені посиланнями на будь-які первинні документи. Більше того, висновки відповідача базуються на порушеннях, допущених субєктом господарювання - ПП “Оператор”, з яким ТзОВ “Фалкон” протягом 2010- 2011 років не мав жодних господарських взаємовідносин. Крім того, у висновках акту взагалі не вказано про виявлені порушення податкового та іншого законодавства у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обов'язкових платежів, відповідач обмежився твердженнями про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України.

При цьому у висновках акта перевірки зазначено про порушення позивачем ч.5 ст.203. ч.1.2 ст.215. ст.216 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах при придбанні та продажу товарів, робіт, послуг. Товар, послуги по вказаних правочинах не був переданий в порушення статей 662. 655 та 656 ЦК України. Крім того, як вбачається зі змісту згаданого акту також встановлено і факт нікчемності таких правочинів з посиланням на ст.228 ЦК України.

Однак, згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 згаданого Кодексу, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

За змістом наведеної норми, документальна перевірка має проводитись на підставі перелічених у згаданому підпункту документів фінансової і податкової звітності, а також первинних бухгалтерських документів.

Вимога щодо аналізу правомірності оподаткування фінансово-господарських операцій на підставі первинних бухгалтерських документів та документів фінансової і бухгалтерської звітності, також передбачена Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 року №984. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 року за №34/18772 (п.6 Розділ І. підп.5.2 п.5 Розділу II).

Всупереч наведеному, зазначені документи не були предметом дослідження перевірки і вказана обставина не спростована відповідачем. (надано 4 томи фінансово-господарських документів, які підтверджують реальність проведення операцій позивачем ст..по ст..).

Відтак викладені у акті перевірки висновки відповідача про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності є безпідставними та необґрунтованими.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до листа ДПА України «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Вчинення відповідачем запису про відсутність позивача за місцем знаходження, без його реального підтвердження (в матеріалах справи знаходяться договори оренди офісу за адресою: м. Львів, вул. Пластова, 10 (магазин); автосервіс за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 109) та фіксація факту нікчемності правочину щодо субєкта господарювання ПП “Оператор”, який не є контрагентом позивача, і не проводив з ним жодних фінансово-господарських операція за період 2010 2011 роки, взагалі не може вважатись підставою для визнання щодо ТзОВ “Фалкон” правочинів нікчемними та свідчить про підміну фактів та неправомірність дій відповідача при проведенні ним перевірки.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Стаття 203 ч.5 ЦК України передбачає, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, в системному аналізі цих норм для визнання правочину нікчемним повинні бути наступні умови: 1. Наявність самого правочину. 2. Відсутність у сторони (сторін) в момент вчинення правочину спрямування на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені. 3. Наявність умислу на вчинення такого правочину.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини. спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна: правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Така правова позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсний».

А оскільки відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Окрім цього, з 01 січня 2011 року набули чинності зміни, внесені до ЦК України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі частини 3 статті 228 ЦК України чи статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Посадові особи органів державної податкової служби відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Шкода, завдана неправомірними діями посадових осіб контролюючих органів, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів державного бюджету, передбачених таким контролюючим органам.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Податковим органом не доведена правомірність проведення перевірки та оформлення її результатів.

Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як свідчать матеріали справи вказані положення відповідачем не дотримані, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення позовних вимог суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин підтверджено документально, що дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, доведеними матеріалами справи, і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 7 - 14, 18, 19, 70, 71, 86, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова по проведенню перевірки за період з 01.03.2010 року по 28.02.2011 року.

Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова, які полягають у викладених в Акті перевірки від 11.04.2011 року №239/23-2/20776642.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03.10.2011 року.

Головуючий С. М. Кузьмич