Постанова № 18694306, 29.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2011 р. м. Львів№ 2а-5305/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., позивача ОСОБА_1, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та позиції сторін:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Пустомитівському районі Львівської області. Позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 14.07.2011 року та додаткових пояснень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30 грудня 2010 року в частині донарахування основного зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8119,90 грн., оскільки податковий кредит на цю суму сформовано на підставі належно оформлених податкових накладних, отриманих в квітні 2010 року в звязку із придбанням в контрагента автозапчастин, в подальшому використаних в господарській діяльності. Щодо решти суми основного зобовязання з ПДВ, визначеного контролюючим органом згідно із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, то позивач її не оспорює. Відповідно, штрафна санкція, розрахована органом державної податкової служби (далі - ДПС) пропорційно до суми основного платежу у розмірі 8119,90 грн. становить 4059,75 грн., а відтак, позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30.12.2010 року в частині донарахування штрафної санкції в сумі 4059,75 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що висновки органу ДПС про неправомірність формування податкового кредиту на загальну суму 8119,50 грн. на підставі отриманих у квітні 2010 року податкових накладних від ПП «Львівкомфортгруп-К»є безпідставними, оскільки, як зазначає позивач, його право як покупця не повязане з порушенням вимог податкового законодавства його контрагентом. Аргументи відповідача про відсутність ПП «Львівкомфортгруп-К»за зареєстрованим місцезнаходженням, про анулювання його свідоцтва платника ПДВ (після завершення господарських операцій з позивачем), неналежне звітування перед органами ДПС, на переконання позивача, свідчить про порушення його контрагентом податкового законодавства, а не про безпідставність формування СПД ОСОБА_1 податкового кредиту.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених в акті перевірки та додаткових запереченнях від 14.07.2011 року. Зазначив, що податок на додану вартість в сумі 8119,50 грн. ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту у квітні 2010 року на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Львівкофортгруп-К». Однак сплачений у ціні товару податок на додану вартість до бюджету не надійшов, оскільки останній подав свою податкову декларацію за квітень 2010 року з нульовими показниками, місцезнаходження цього платника невідоме, а з 30.04.2010 року анульовано свідоцтво ПП «Львівкофортгруп-К»як платника податку на додану вартість. Тому позивач в порушення вимог підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно завищив податковий кредит за квітень 2010 р., сформований на основі взаєморозрахунків з ПП «Львівкомфортгруп-К», на 8119,50 грн., що й було підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення в цій частині.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований як субєкт господарювання 01.06.2009 року, отримав свідоцтво платника податку на додану вартість від 10.06.2009 року. Основним видом господарської діяльності позивача є ремонт та продаж запчастин до автомобільної та дорожньої техніки.

Згідно з акта № 1298/172/31555505250 від 10.11.2010 року «Про результати документальної планової перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 за період з 02.06.2009 р. по 30.06.2010 р.»(далі акт перевірки), орган ДПС зокрема встановив, що протягом охопленого перевіркою періоду суб'єкт підприємницької діяльності задекларував податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 101028 гривень. Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 02.06.09 по 30.06.10 встановлено його завищення на 9522 грн. Зокрема, проведеною перевіркою задекларованих показників за квітень та травень 2010 року на підставі податкових декларацій з ПДВ, податкових та товарних накладних, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних та платіжних документів встановлено їх завищення: за грудень 2009 року на 212,32 грн., квітень 2010 року - на 8834 грн. та травень 2010 року - на 476 грн. Орган ДПС зазначив, що порушивши вимоги п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 та п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»до складу податкового кредиту, задекларованого за грудень 2009 року, квітень і травень 2010 року включено ПДВ, сформований на підставі податкових накладних, виписаних ПП ОСОБА_2 та ДП ТОВ «Мегапром»(на загальну суму 1222,51 грн.), що не містили необхідних реквізитів (стор. 14 акта перевірки). Далі в акті перевірки йдеться про те, що внаслідок аналізу податкової звітності з ПДВ шляхом автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за встановленими розбіжностями у додатках 5 до декларацій з ПДВ зясувалось, що ПДВ в сумі 8099,50 грн., який ФОП ОСОБА_1 включив до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Львівкомфортгруп-К»(код ЗКПО 35383018) в квітні 2010 року (податкові накладці: від 02.04.2010 р. № 1586 на суму 12905,00 грн. у т.ч. ПДВ 2150,83 грн.; від 08.04.2010 року № 1195 на суму 21510,00 грн. у т.ч. ПДВ 3585,00 грн.; від 23.04.2010 р. № 1587 на суму 14302,00 грн., у т.ч. ПДВ 2383,67 грн.; від 30.04.2010 р. № 1864 на суму 11828,90 грн., у т.ч. ПДВ 1971,48 грн. Встановлено, що ПП «Львівкомфортгруп-К»з 30.04.10 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ. Податкову декларацію з ПДВ за квітень 2010 року підприємство подало з нульовими показниками, тобто в розділі «податкові зобовязання»суми ПДВ, що виникли внаслідок взаємовідносин з ФОП ОСОБА_1 не відобразило. Згідно з довідником станів платників ПП «Львівкомфортгруп-К»визначено стан «10»- «запит на встановлення місцезнаходження (місця проживання)». Згідно з тим же актом перевірки, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 03.08.2010 р. подав ДПІ у Пустомитівському районі уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року, в якому визначив зменшення податкового кредиту за цей період в сумі 1971 грн. та встановив штраф в розмірі 99 грн. Суми податку та штрафу сплачені до бюджету в повному обсязі.

Орган ДПС зазначив, що підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону «Про податок на додану вартість»передбачено виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ при обовязковій наявності такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум податку до бюджету. Всупереч зазначених норм закону ФОП ОСОБА_1 завищив податковий кредит, сформований, зокрема, за взаєморозрахунками з ПП «Львівкомфортгруп-К»за квітень 2010 року на загальну суму 8119,50 грн. Внаслідок цього занижено суми ПДВ, що підлягають перерахуванню до сплати в бюджет за підсумками квітня 2010 року на 8119,50 грн.

На підставі акта перевірки орган ДПС виніс податкове повідомлення-рішення №0025451750/0 від 16.11.2010 року, відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 14283 грн., у т.ч. 9522 грн. за основним платежем, 4761 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Не погодившись, позивач спершу оскаржив його в адміністративному порядку. Під час розгляду скарги платника ДПІ у Пустомитівському районі виявило арифметичні помилки в акті перевірки від 10.11.2010 року, додатку до акта, а також у податковому повідомленні-рішенні від 16.11.2010 року. Листом № 17027/10/17-206 від 25.11.2010 року орган ДПС повідомив позивача про виправлення допущених помилок, зокрема зазначив, що в оскарженому податковому повідомленні-рішенні від 16.11.2010 року в частині «Загальна сума податкового зобовязання, визначена в цьому податковому повідомленні-рішенні на підставі акта перевірки»значення «14283 грн.»слід читати «14083 грн.»; «сума податкового зобовязання за основним платежем»замість «9522 грн.»слід читати «9322 грн.»; «сума податкового зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями «замість «4761 грн.» слід читати «4661 грн.»(а.с. 28).

За результатами розгляду первинної скарги ДПІ у Пустомитівському районі прийняло рішення від 29.12.2010 року відповідно до якого податкове повідомлення-рішення від 16.11.2010 року залишено без змін, а скарга платника без задоволення. На цій підставі орган ДПС виніс податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30.12.2010 року, згідно з якого сума податкового зобовязання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість становить 13983 грн., у т.ч. 9322 грн. за основним платежем, 4661 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Щодо розбіжності у 30 грн. між загальною сумою податкового зобовязання, зазначеній у листі від 25.11.2010 р. про виправлення помилок та спірним податковим повідомленням-рішенням від 30.12.2010 р.. то представник відповідача пояснила її як арифметичну помилку.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30.12.2010 року до ДПА у Львівській області, однак рішенням від 01.02.2011 року її було залишено без розгляду у звязку з чим він звернувся з означеним позовом до суду. Позивач не погоджується тільки в частині донарахування основного зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8119,90 грн., який включено до податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Львівкомфортгруп-К»в квітні 2010 року, а також в частині нарахування штрафної санкції в сумі 4059,75 грн., розрахованої органом ДПС відповідно до суми основного платежу у розмірі 8119,90 грн.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався наступним.

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини, повязані з оподаткуванням, обліком, звітуванням та внесенням податку на додану вартість до бюджету регулювались Законом України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (далі Закон № 168). Відповідно до підп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підп. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до підп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168 вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Протягом охопленого перевіркою періоду позивач мав господарські взаємовідносини з ПП ОСОБА_2, ДП ТОВ «Мегапром»та ПП «Львівкомфортгруп-К»і на підставі отриманих від них у грудні 2009 року та квітні, травні 2010 року податкових накладних сформував податковий кредит на загальну суму 9522,32 грн. Позивач погодився з висновками контролюючого органу та визнав, що завищив податковий кредит, який було включено до звітних податкових декларацій за грудень 2009 р., квітень та травень 2010 р. на підставі податкових накладних, отриманих від ДП ТОВ «Мегапром»та ПП ОСОБА_2, а також на підставі податкової накладної № 1864 від 30.04.2010 року від ПП «Львівкомфортгруп-К», а на підтвердження сплати до бюджету податку на додану вартість в сумі 3650 грн. позивач долучив копії своїх платіжних доручень (а.с. 81-83).

З приводу податкового кредиту, сформованого на підставі податкових накладних виписаних ПП «Львівкомфортгруп-К»від 02.04.2010 р. № 1586; від 08.04.2010 року № 1195 та від 23.04.2010 р. № 1587 (а.с. 66, 68, 70) на загальну суму 8119,50 грн. суд встановив, що його було сформовано із сум податків, сплачених платником податку у зв'язку з придбанням товарів (автозапчастин) у ПП «Львівкомфортгруп-К», які надалі ФОП ОСОБА_1 використав у своїй господарській діяльності. Зі змісту акта перевірки вбачається, що орган ДПС не ставить під сумнів фактичні обставини поставки автозапчастин, а лише покликається на наявність розбіжностей в податковому обліку контрагентів. На підтвердження факту придбання та оплати товару позивач на вимогу суду долучив копії видаткових накладних (а.с. 65, 67, 69) та платіжних доручень (а.с. 100-112). Свідченням використання придбаних товарів під час надання послуг з ремонту автомобільної та дорожньої техніки, а також продажу запчастин є долучені позивачем та досліджені у судовому засіданні акти списання товарно-матеріальних цінностей, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні (а.с. 84-99). Отже, реальність господарської операції з поставки автозапчастин підтверджена первинними документами.

Відповідно до наведених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», дата виникнення права платника податку на податковий кредит не повязана з оплатою в бюджет податку на додану вартість. Тобто Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету від постачальника чи його контрагентів. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Тому покликання позивача про не включення ПП «Львівкомфортгруп-К»податкових зобовязань за наслідками господарських операцій з ФОП ОСОБА_1 до податкової звітності, про відсутність підприємства за своїм зареєстрованим місцезнаходженням, а також про анулювання його свідоцтва платника ПДВ, яке відбулось 30.04.2010 року (після завершення господарських операцій з позивачем та видачі податкових накладних), не є підставою для позбавлення позивача права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені для цього законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. За таких обставин позивач не може нести відповідальність за несплату податку продавцем товару. Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачав обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Покликання податкового органу про неналежне виконання контрагентом позивача своїх податкових зобовязань прямо суперечать не лише Закону, а й практиці Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»застосовується судами як джерело права. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 22 жовтня 2010 року висловив правову позицію, що Закон України «Про податок на додану вартість»виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, суд вважає, що оскаржуване рішення прийняте необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із вимогами ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В порушення зазначеної норми відповідач не надав суду жодних доказів правомірності прийняття ним оскаржуваного рішення, що є підставою для задоволення позовних вимог.

З урахуванням положень чинного законодавства України та обставин справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування цього рішення (повністю або в частині).

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати у формі судового збору на підставі ст. 94 КАС України присуджуються з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0028451750/1 від 30 грудня 2010 року в частині донарахування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 основного зобовязання з податку на додану вартість в сумі 8119,90 грн. та штрафної санкції в сумі 4059,75 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код: НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 3 (три) гривні сорок копійок.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.

З оригіналом згідно

Суддя Москаль Р.М.