Постанова № 18693601, 26.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 вересня 2011 року 2а-3072/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Любимцев Д.А., Гурез І.О.

від відповідача: Шепіло І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс»

доБориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 0000172320/0, за яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1685841, 25 грн. (за основним платежем у сумі 1348673, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 337168, 25 грн.); визнання протиправними дій відповідача по визнанню правочинів нікчемними.

У ході судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 0000172320/0, за яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1685841, 25 грн. (за основним платежем у сумі 1348673, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 337168, 25 грн.)

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковий орган дійшов помилкового висновку про нікчемність укладеної між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» угоди та неправомірно донарахував суму податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представник позивача у судовому засіданні 26.09.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень пояснив, що позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по угоді, укладеній з товариством з обмеженою відповідальністю «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», оскільки вважає її нікчемною, спрямованою на порушення публічного порядку. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.09.2011 заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 07.12.2010 посадовими особами Державної податкової адміністрації у Київській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» за період з 01.07.2008 по 30.06.2010.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що виявилось у заниженні позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1348673, 00 грн., а саме: за грудень 2008 року у розмірі 833333, 00 грн.; за січень 2009 року у розмірі 41421, 00 грн.;

за лютий 2009 року у розмірі 473919, 00 грн..

Під час перевірки податковим органом зроблено висновок про те, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» є нікчемним і в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на тому, що договір, податкові накладні та первинні бухгалтерські документи від імені директора ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» підписані ОСОБА_4, який, за поясненнями останнього, фінансово-господарську діяльність, як директор ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» не проводив, керівником підприємства став за грошову винагороду, жодних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт), що засвідчують факт фінансово-господарських відносин з позивачем, не видавав, не підписував.

Проаналізувавши податкову звітність ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», податковим органом зроблено висновок про те, що перевіркою не підтверджуються операції ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», оскільки не встановлено місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для ведення фінансово-господарської діяльності.

Ураховуючи вказані обставини, відповідач дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобовязань по взаємовідносинах з позивачем та відсутність наміру та фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобовязань. Поряд із цим відповідач зазначає, що правочин між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»укладався з метою завищення вартості будівельно-монтажних робіт та заниження обєкту оподаткування.

З огляду на ту обставину, що правочин, укладений між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», на думку відповідача, є нікчемним, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не прийняті до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договором підряду на виконання робіт по монтажу підвідного газопроводу від 14.08.2008 № 48, укладеного між ТОВ «БФ Сервіс»та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

За результатами перевірки податковим органом складено акт від 05.01.2011 № 1/35-022/35602713 (надалі Акт перевірки).

На підставі висновків Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2011 № 0000172320/0, за яким згідно підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України позивачеві визначено суму податкового зобовязання по податку на додану вартість у розмірі 1685841, 25 грн. (за основним платежем у сумі 1348673, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 337168, 25 грн.)

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач у порядку, визначеному статтею 56 Податкового кодексу України, звернувся до Державної податкової адміністрації у Київській області та до Державної податкової адміністрації України з відповідними скаргами.

За наслідками адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а рішення відповідача - без змін.

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись з позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на наступне.

Між ТОВ «БФ Сервіс»та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» у період, що перевірявся, було укладено договір підряду на виконання робіт по монтажу підвідного газопроводу від 14.08.2008 № 48 (а.с142 Том І).

Відповідно до пункту 1.1. договору підряду від 14.08.2008 № 48, підрядник - ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», зобовязується своїми силами і засобами, згідно із затвердженою замовником ТОВ «БФ Сервіс»проектно-кошторисною документацією, виконати у встановлений строк та належної якості роботи по монтажу підвідного газопроводу на обєкт «Завод з виготовлення металоконструкцій з вбудованими офісними приміщеннями на території Мартусівської сільської ради Бориспільського району Київської області».

Пунктом 2.1 договору підряду від 14.08.2008 № 48, передбачено, що підрядник самостійно визначає способи виконання робіт, а також за згодою замовника може залучати до виконання робіт третіх осіб.

Згідно умов вказаного договору підряду фактом підтвердження належного виконання підрядних робіт є підписання сторонами акту приймання передачі виконаних робіт.

Пунктом 1 наказу Мінрегіонбуду від 04.12.2009 № 554 затверджено типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також запроваджено їх обовязкове застосування у будівництві.

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» підписано передбачені законодавством документи первинного бухгалтерського обліку, зокрема, акти КБ-2в за вересень, жовтень та листопад 2008 року (а.с.148-168 Том І) та довідки КБ-3 за листопад 2008 року (а.с.147, 164,167 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» за договором підряду від 14.08.2008 № 48 виписало на адресу позивача належним чином оформлені податкові накладні (а.с.138-145): від 15.08.2008 № 249 на загальну суму 5000000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 833333, 00 грн.); від 09.10.2008 № 920 на загальну суму 150000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 25000, 00 грн.); від 16.10.2008 № 947 на загальну суму 1500000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 250000, 00 грн.); від 31.10.2008 № 1008 на загальну суму 140000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 23333, 33 грн.); від 31.10.2008 № 1011 на загальну суму 906794, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 151132, 33 грн.) від 28.11.2008 № 1847 на загальну суму 201564, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 33594, 00 грн.); від 04.12.2008 № 2201 на загальну суму 105116, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 17519, 33 грн.); від 08.12.2008 № 2242 на загальну суму 46963, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 7827, 17 грн.); від 24.12.2008 № 2295 на загальну суму 41605, 00 грн. (в т.ч. ПДВ 6934, 17 грн.).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що загальна вартість виконаних ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» підрядних робіт становить 8092042, 00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.95-108 Том ІІ) на загальну суму 8092042, 00 грн.

Як вбачається з наявних матеріалів справи та не заперечується відповідачем, за податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2008 року та січень-лютий 2009 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних послуг.

Судом встановлено, що за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»є нікчемними.

Такий висновок податкового органу ґрунтується виключно на поясненнях директора контрагента позивача ОСОБА_4, відповідно до яких він не має відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», жодних документів (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт), що засвідчують факт фінансово-господарських відносин з позивачем не видавав та не підписував.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно положень частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочину, укладеного між позивачем та контрагентом ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»недійсним у судовому порядку.

Відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на те, що відповідач стверджує про нікчемність господарських операцій, здійснених між відповідачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», для правильної юридичної кваліфікації змісту спірних правовідносин встановленню підлягав факт реальності операцій між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», із зясуванням з цією метою, зокрема, обставин щодо виду та характеру виконаних робіт, подальшого їх використання в господарській діяльності позивача (спрямованій на отримання прибутку) тощо.

Відтак, суд вважає, що реальність відповідних господарських операцій між сторонами Договору № 48 повинна також встановлюватися на основі аналізу обсягу та повноти виконання сторонами умов цього договору, оформлення відповідних дій у відповідній документальній формі тощо.

Суд погоджується з твердженням представника відповідача про те, що сам по собі факт сплати коштів за виконані підрядні роботи не є безумовним свідченням того, що виконання (отримання) таких робіт мало місце. В той же час, відповідні суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням підрядних робіт, повинні бути підтверджені відповідними документами: податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Крім того, суд звертає увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобовязання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Довідці про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 15 квітня 2010 року, вирішення спорів, повязаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо повязані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Крім того, визначальною ознакою оподатковуваної податком на додану вартіть господарської операції є місце надання товару покупцю, з фактом якого поставка вважається виконаною (Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 6 липня 2009 року № 982/13/13-09).

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу на те, що доказове значення для підтвердження факту реальності здійснення та отримання (оплати) підрядних робіт на обєкті за договором № 48 від 14 серпня 2008 року, укладеного між ТОВ «БФ Сервіс»та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», має не лише наявність податкових накладних, а й документи, які засвідчують факт наявності виконавчо-технічної документації, оформлення відповідних актів приймання виконаних підрядних робіт, документів, які підтверджують оплату здійснених робіт (відповідні банківські виписки), а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що відповідні будівельні підрядні роботи було реально здійснено.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами даної адміністративної справи, на виконання умов договору, сторонами було складено та підписано наступні підписані між ТОВ «БФ Сервіс»та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій:

- податкові накладні на загальну суму 8092042, 00 грн. (а.с.138-145), первинні облікові документи, обовязковість ведення яких у будівництві передбачена законодавством, зокрема, № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати", а також належним чином засвідчені копії банківських виписок, що підтверджують факт перерахування коштів за отримані роботи.

Вирішуючи питання про реальність виконання та отримання позивачем послуг та їх придбання з метою подальшого використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основними видами діяльності позивача за КВЕД є будівництво будівель, постачання пари та гарячої води та розподілення та постачання газу (а.с.16-17 Том ІІ).

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з урахуванням якісних характеристик товарів, робіт або послуг, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що роботи за договором підряду від 14.08.2008 № 48 виконувалися на території Мартусівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

На виконання вищезазначеного договору будівельного підряду ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»здійснювались роботи з монтажу підвідного газопроводу.

В наслідок спорудження системи газопостачання, за участю представників експлуатуючої організації ВАТ «Київоблгаз», на підставі виконавчо-технічної документації та актів про приймання закінченого будівництва обєкту системи газопостачання, підтверджено факт спорудження відповідного обєкту у жовтні-листопаді 2008 року та перевірено на відповідність проекту.

В подальшому, 03.12.2008 між позивачем та ВАТ «Київоблгаз»укладено договір № 91 на виконання технічного обслуговування і ремонту систем газопостачання, а 31.12.2008, між тими ж сторонами, укладено договір № 30499 на транспортування природного газу.

Вказане підтверджується наявними у матеріалах справи договорами та технічною документацією (а.с.169-227 Том І).

Таким чином, враховуючи правочин, предметом якого є будівельні роботи та беручи до уваги вид діяльності позивача, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище роботи позивачем були використанні у власній господарській діяльності.

З метою всебічного і повного зясування всіх фактичних обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивної оцінки доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом було витребувано документи, що стосуються діяльності ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», які, за твердженнями відповідача, містять ознаки фіктивності підприємства.

Так, як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 13.09.2011 № 6093/10-323 та доданих до нього копій документів, постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 № 2а-10619/10/2670 припинено юридичну особу ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», у звязку з неподанням протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій. Також до суду надано копію довідки про результати документальної невиїзної перевірки звітності з податку на додану вартість ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»від 17.07.2009 № 138 та акт про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2009 № 984.

Як вбачається з зазначених документів, юридичну особу ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»припинено на підставі рішення суду з 22.09.2010. Зі змісту мотивувальної частини постанови Київського окружного адміністративного суду від 22.09.2010 № 2а-10619/10/2670 вбачається, що підприємство не подає звітність до податкових органів з І го півріччя 2009 року по податку на прибуток та з серпня 2009 року по податку на додану вартість. При цьому судом зазначено, що у справі відсутні належні і допустимі докази того, що діяльність ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»була спрямована на нанесення шкоди економічним інтересам держави, з підстав чого судом відмовлено у задоволені позовних вимог податкового органу щодо визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації товариства.

Також, суд звертає увагу на ту обставину, що під час перевірки звітності з податку на додану вартість ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва не встановлено порушень вимог податкового законодавства, що призвели б до донарахування будь-яких податкових зобовязань та притягнення посадових осіб ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»до відповідальності. Водночас, анулювання реєстрації ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», як платника податку на додану вартість відбулося 17.07.2009, тобто після виконання договірних взаємовідносин з позивачем.

Таким чином, у ході судового розгляду справи судом встановлено та не заперечується відповідачем, що на час укладання та виконання правочину контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платником податку на додану вартість. Крім того, в Акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору підряду.

На підтвердження своєї позиції відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано відомостей про звернення до правоохоронних органів у звязку з виявленими порушеннями складання завідомо неправдивих документів звітності.

Водночас, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Отже, за змістом зазначеної норми, державна реєстрація юридичної особи є юридично значимою дією, з якою цивільне та господарське законодавство пов'язує виникнення цивільної правоздатності.

Частина друга статті 33 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", частина друга статті 104, частина п'ята статті 111 Цивільного кодексу України та частина сьома статті 59 Господарського кодексу України пов'язують момент припинення юридичної особи (суб'єкта господарювання) з однією подією: внесенням до державного реєстру запису про припинення такої особи (суб'єкта господарювання).

Матеріалами справи встановлено, що, запис про припинення юридичної особи - ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», не внесено, на даний час юридична особа перебуває в стані припинення, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, станом на 18.07.2011 за № 10532852 (а.с.18-19 Том ІІ).

Отже, на дату виникнення господарських відносин із контрагентом позивача, ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»було наділено повною цивільною правоздатністю та діяло у межах законодавчо встановлених норм.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як субєкт владних повноважень, на якого покладено обовязок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку про реальність господарських операцій за Договором № 48 від 14 серпня 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»; вказаний правочин відповідає нормам чинного законодавства України, фактичні обставини обєктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача з ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група», що підтверджуються первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає наступне.

На момент виникнення спірних правовідносин законом, що визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, був Закон України «Про податок на додану вартість».

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вказаної правової норми та обставин справи суд дійшов висновку, що достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів та послуг; використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у звязку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги) на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість»передбачає виключний випадок невключення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), а саме непідтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, імя та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, обєм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Наявні в матеріалах справи податкові накладні містять усі дані стосовно змісту операцій з надання послуг, вимоги щодо яких встановлені приписами підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на ту обставину, що актом про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 17.07.2009 № 984 ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»фактично скасовано свідоцтво платника податку на додану вартість, з огляду на наступне.

Підпунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається, зокрема, у випадках визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

З огляду на той факт, що анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»відбулося 17.07.2009, а правовідносини між позивачем та його контрагентом відбувалися у період з вересня 2008 року по лютий 2009 року, суд вважає, що даний факт не може свідчити про те, що на момент складання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому не мав права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відтак, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно якої відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців підтверджує, що ТОВ «Діа-Юнайтед будівельна та торгова група»станом на 18.07.2011 зареєстровано в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

З огляду на зазначені норми законодавства та враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість, а висновки Акта перевірки про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є помилковими. Відтак, визначення суми податкового зобовязання по податку на додану вартість є протиправним.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України є також протиправним.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 20.01.2011 № 0000172320/0, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс»визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1685841, 25 грн. (за основним платежем у сумі 1348673, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 337168, 25 грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БФ Сервіс» судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30 вересня 2011 року.