Постанова № 18693565, 12.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 року 2а-3051/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Кирков А.С.,

від відповідача: Величко Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом споживчого товариства «Віктан»

доДержавної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Споживче товариство «Віктан»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.03.2011 № 0000372305/172, за яким позивачу нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 578274, 00 грн.

Вказаним рішенням податковим органом застосовано до позивача фінансові санкції за порушення вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (надалі - Положення про ведення касових операцій), що виявилось у неоприбуткуванні готівки у касі позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на відсутність порушення ним вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, оскільки наявність книги обліку розрахункових операцій на місці проведення розрахунків із прикріпленими до неї фіскальними звітними чеками підтверджується матеріалами перевірки. Позивач погодився з тим, що ним порушено порядок ведення книги обліку розрахункових операцій, у звязку з чим вважає, що штрафні санкції повинні бути застосовані на підставі статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 №265/95-ВР, у розмірі 340, 00 грн. Разом із тим вказує, що за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 по 30.06.2011, відповідач зобовязаний був застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, у розмірі не більше 1 гривні.

Тому, згідно статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95, рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 12.09.2011 позивач позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки позивачем не здійснено оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій у сумі її надходження на підставі фіскальних звітних чеків.

У судовому засіданні 12.09.2011 представник відповідача заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Споживче товариство «Віктан»зареєстровано Обухівською районною державною адміністрацією Київської області 02.02.2000, про що зроблено відповідний запис за № 13421200000000326 та здійснює роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту та діяльність кафе. Як платник податків перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Обухівському районі Київської області.

15 лютого 2011 року посадовими особами відповідача з метою контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій було проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача магазину-кафе, розташоване за адресою: Київська область, м. Обухів біля парку «Дубки».

За результатами фактичної перевірки складено акт від 15.02.2011 (дата реєстрації акта 16.02.2011 № 212/10/16/23/30737247) (надалі Акт перевірки), у якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637. Вказаний акт перевірки підписано посадовою особою позивача без зауважень.

Висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ході проведення перевірки встановлено факт неоприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій (надалі книга ОРО) у повній сумі її фактичного надходження на підставі фіскальних звітних чеків, Z звітів, на суму 115654, 80 грн.

Як зазначено в акті перевірки, позивачем до перевірки надано книгу ОРО з фіскальним номером № 1016000686/5 від 19.06.2006, яку було зареєстровано на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016000686. На час перевірки реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016000686 знято з реєстрації. Водночас, у книзі ОРО з фіскальним номером № 1016000686/5 зберігались роздруковані фіскальні чеки з іншого реєстратора розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496, на який книга ОРО до перевірки не надавалась. За поясненнями позивача, він не оформив книгу ОРО до нового реєстратора розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496, з підстав власної необачності та необізнаності у законодавстві.

Таким чином, на думку перевіряючих, позивачем не забезпечено зберігання фіскальних звітних чеків у книзі ОРО по реєстратору розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496, а саме Z звітів у кількості 822 шт. за період з 30.06.2008 (Z звіт № 0639) по 14.02.2011( Z звіт № 01461).

На підставі Акта перевірки за неоприбуткування готівки у касі позивача, враховуючи приписи абзацу 3 статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 №436/95, відповідачеві нараховано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 578274, 00 грн. (5 х 115657, 80 грн.), про що прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.03.2011 № 0000372305/172.

Позивач, не погоджуючись з рішенням податкового органу, оскаржив його до суду.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає та не оспорює факти, викладені в акті перевірки в частині обставин, що були встановлені перевіряючими та стосуються ведення книги ОРО.

Згідно частини третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням відсутності у суду підстав до сумніву щодо достовірності цих обставин, а також добровільності їх визнання, суд дійшов висновку про те, що ведення позивачем книги ОРО відбувалося у порядку, зазначеному податковим органом в акті перевірки.

Відтак, спірні правовідносини між сторонами виникли в наслідок різного тлумачення виду правопорушення та підстав застосування відповідальності до нього.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюються Положенням про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.2 Положення про ведення касових операцій, підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Відповідно до визначення цього ж пункту, книга обліку розрахункових операцій - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

За приписами пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) або використанням розрахункової книжки (далі - РК) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Згідно з пунктом 4.1 Положення про ведення касових операцій, для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі (пункт 4.2 Положення про ведення касових операцій).

Таким чином, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункових книжок), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книжки) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.

Як вбачається з обставин справи, позивач у перевіреній господарській одиниці проводив готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій. Таким чином, оприбуткуванням готівки для нього є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Щодо посилання позивача на те, що ним порушено лише порядок ведення книги обліку розрахункових операцій, то суд вважає таке твердження безпідставним з огляду на таке.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 затверджено Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, який розроблено на виконання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Дія Порядку поширюється на книги обліку розрахункових операцій і розрахункові книжки, що використовуються суб'єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Зі змісту пунктів 2.1, 2.2 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок вбачається, що книга ОРО за формою додатка 3 до Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок реєструється в органах податкової служби приватним підприємцем самостійно на власне ім'я, на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі - РРО) або, якщо згідно з чинним законодавством розрахунки можуть проводитися без застосування РРО, - на окрему господарську одиницю.

Порядок реєстрації книги ОРО визначено у підпунктах 2.4-2.10 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок.

При цьому, при реєстрації книги ОРО на РРО їй надається фіскальний номер, який складається з фіскального номера РРО та літери "р" (пункт 2.7 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок).

Відповідно до пункту 2.11 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, книга ОРО вважається зареєстрованою після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.9, а при здійсненні підприємницької діяльності не за місцем реєстрації книги ОРО - після виконання всіх дій, передбачених пунктами 2.4 - 2.10.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що оприбуткування готівки повинно відбуватися шляхом проведення підприємствами обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, зокрема, у книзі обліку розрахункових операцій, при цьому зазначена книга повинна бути зареєстрована у порядку визначеному законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи та зазначено в акті перевірки, позивачем використовувався реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496, однак роздруковані фіскальні чеки кріпилися та зберігалися у книзі ОРО з фіскальним номером № 1016000686/5 від 19.06.2006, яка була зареєстрована на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016000686, який на час перевірки знято з реєстрації.

Суд відзначає, що перевірка позивача проводилась 15.02.2011. З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що неоприбуткування коштів відбулося у період з 30.06.2008 по 14.02.2011, тобто з часу використання реєстраторка розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496 протягом 2008-2011 років.

Суд вважає, що перебіг часу у 3 роки є більш ніж достатнім у розумінні "розумного строку" і "своєчасності" для здійснення позивачем оприбуткування коштів шляхом отримання належним чином зареєстрованої книги ОРО.

Водночас, суд вказує на те, що зміст процедури оприбуткування коштів, згідно з нормами Положення про ведення касових операцій, полягає не лише в роздрукуванні фіскального чеку , а й відповідного своєчасного здійснення запису у книзі ОРО, належним чином зареєстрованої, на підставі z-звітів.

Таким чином, суд не приймає до уваги пояснення позивача стосовно того, що порушення, встановлене у ході перевірки можливо трактувати, як порушення порядку ведення книги обліку розрахункових операцій, оскільки, як встановлено у ході судового розгляду справи та не заперечувалось позивачем, у нього фактично була відсутня книга обліку розрахункових операцій на реєстратор розрахункових операцій з фіскальним № 1016001496.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено суть порушення та встановлено неоприбуткування готівкових коштів.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Щодо твердження позивача про неправомірність оскаржуваних рішень відповідача з огляду на незастосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, а саме у розмірі не більше 1 гривні, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Розділу XV «Перехідні Положення»Конституції України закони та інші нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є чинними у частині, що не суперечить Конституції України.

Згідно частини 3 статті 106 Конституції України, Укази Президента України є обов'язковими до виконання на території України.

З метою подальшого вдосконалення організації готівкового обігу, зміцнення касової дисципліни, підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами, а також у звязку неврегульованістю правовідносин з питань обігу готівки, Президентом України прийнято Указ «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95.

Суд звертає увагу на ту обставину, що 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

У взаємозвязку з вищенаведеним судом, під час розгляду питання щодо чинності та

юридичної значимості Указу Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.1995 № 436/95, також враховується, що цей Указ відсутній у переліку Указів Президента , визначених у пункті 3 Розділу XIX «Прикінцеві Положення»Податкового кодексу України, дія яких припиняється у звязку з набранням чинності Податковим кодексом України.

Відтак, виходячи з наведених вище положень Конституції України, вказаний Указ є обовязковим для виконання .

Виходячи з положень пункту 61.1 статті 61, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пунктів 80.2 та 80.4 статті 80 Податкового кодексу України до повноважень податкових органів належать функції з контролю за дотриманням платниками податків законодавства (порядку) з питань ведення касових операцій.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф), це плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства , контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з матеріалів справи, неоприбуткування коштів позивачем відбувалося у період з 30.06.2008 по 14.02.2011, тобто як до набрання чинності Податковим кодексом України (до 31.12.2010) так і після цього (з 01.01.2011).

Водночас, згідно з пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Податковий кодекс України не містить визначення «податкового законодавства». Водночас, пунктом 3.1 статті 3 Податкового кодексу України встановлює, що податкове законодавство України складається з таких документів: Конституції України; Податкового кодексу України; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання Податкового кодексу України та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими Податковим кодексом України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Таким чином, штрафні санкцій за порушення, вчинені у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, у розмірі 1 гривні, можуть застосовуватись виключно за порушення норм податкового законодавства.

Суд зазначає, що до позивача застосовано штрафні санкції, передбачені Указом Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.95 № 436/95, який за своєю правовою природою є спеціальним правовим актом (актом законодавства) з питань, зокрема, встановлення відповідальності за недотримання вимог щодо ведення касових операцій.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що застосування до даних правовідносин норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України є неможливим, оскільки вказаний Указ Президента не відноситься до податкового законодавства, а у розумінні норм Податкового кодексу України є іншим законодавством, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи суд вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу штрафні (фінансові) санкції у розмірі 578274, 00 грн., а податкове повідомлення-рішення від 01.03.2011 № 0000372305/172 є таким, що прийнято правомірно та у порядку, встановленому законодавством.

В силу положень частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову

Оцінивши докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що посадові особи, що здійснювали перевірку, як субєкти владних повноважень, довели правомірність своїх дій та прийнятих рішень.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статями 11, 14, 69-71, 94, 157-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 13 вересня 2011 року.