Постанова № 18693548, 07.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2011 року 2а-3788/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С. при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю осіб, які беруть участь у справі

від позивача: Шевченко М.В.,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Компанія «Інфопроект»

доФастівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області

проскасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Компанія «Інфопроект»(надалі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 0001401503, за яким позивачу нараховані штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на неправомірне застосування відповідачем розміру штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасне подання податкової декларації з плати за землю на 2011 рік. На думку позивача, за порушення термінів подання податкової звітності з 01.01.2011 по 30.06.2011, відповідач зобовязаний був застосовувати штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, тобто у розмірі, не більше 1 гривні за кожне порушення. Оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем невірно застосовано норми закону, позивач вважає таке рішення незаконним.

Представник позивача у судовому засіданні 05.09.2011 позов підтримав та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у його задоволені відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що оскаржуване рішення прийняте ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судове засідання 05.09.2011 не зявився. Водночас матеріали справи містять письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи клопотання відповідача про розгляд справи за відсутності його представника, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності відповідача або його представника на підставі наявних доказів.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 01.07.2011 посадовими особами Фастівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011 рік термін подання до 20.06.2011, подано 24.06.2011.

За результатами перевірки складено акт від 01.07.2011 № 231/87/1503/19421320 про результати камеральної перевірки податкової звітності. На підставі висновків Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 09.08.2011 № 0001401503, яким відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, позивачеві визначено суму податкового зобов'язання зі сплати штрафу за платежем «орендна плата»у сумі 170, 00 грн.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, що позивач визнає факт порушення строків подання податкової звітності.

Таким чином, позивачем не оспорюється рішення податкового органу у частині наявності вказаних правопорушень.

Згідно з частиною третьою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

З урахуванням відсутності у суду підстав до сумніву щодо достовірності таких обставин, а також добровільності їх визнання, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено граничні строки подання податкової звітності.

Щодо твердження позивача про неправомірність оскаржуваних рішень відповідача з огляду на безпідставність застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.

Граничні терміни подання податкової звітності за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі передбачені пунктом 286.4 статті 286 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У ході розгляду справи судом встановлено, що спірні відносини між сторонами виникли внаслідок існуючої неоднозначності у трактуванні порядку застосування штрафних санкцій у розмірі 1 гривня за порушення податкового законодавства з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Таким чином, починаючи з 01.01.2011 регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів, порядку їх адміністрування, кола суб'єктів податкових правовідносин та відповідальності за порушення податкового законодавства належать до сфери дії Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 113.3 статті 113 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Отже, податкові органи здійснюють контроль за дотриманням норм законів з питань оподаткування, а штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм таких законів застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Податковим кодексом України та іншими законами України, чинними на момент застосування таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, факт неподання позивачем декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) на 2011 рік відбувся у 2011 році, тобто у період дії Податкового кодексу України.

За нормами Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій (розрахунків) платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори, згідно з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 170 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання, а за ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення - 1020 гривень.

Водночас, відповідно до пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Визначення «порушення податкового законодавства»у Податковому кодексі України не наведено, однак є визначення «податкового правопорушення». Згідно пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналізуючи положення глави 11 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є податковим правопорушенням, яке в свою чергу є синонімом «порушення податкового законодавства».

Отже, порушуючи терміни подання або не подаючи податкову декларацію, платники податків порушують податкове законодавство і до них повинні бути застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

Податковий кодекс не робить будь-яких обмежень, порівнянь та ототожнень стосовно порушень податкового законодавства. Для нього існує лише одне визначення податкового правопорушення.

Таким чином, якщо порушення термінів подання або неподання податкової звітності має місце у період з 1 січня по 30 червня 2011 року, тобто період подання припадає на цей проміжок, то відповідно до норм пункту 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, за кожне неподання звітності до платника податків повинна бути застосована штрафна (фінансова) санкція у розмірі 1 гривня за кожен з таких фактів.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 09.08.2011 № 0001401503, за яким позивачу нараховано штрафні санкції у розмірі 170, 00 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, підлягає частковому скасуванню у розмірі 169, 00 грн. оскільки відповідач повинен був застосувати до позивача фінансові санкції за неподання декларації у розмірі 1, 00 грн., як то передбачено пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, законодавець в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, покладає саме на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів та довести його недобросовісність.

Однак, відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів на підтвердження позиції щодо правомірності застосування норм податкового законодавства у частині визначення розміру застосованих штрафних санкцій, а відтак, відповідач не довів суду правомірність прийняття оскаржуваного рішення.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Керуючись статями 69-72, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Фастівської обєднаної державної податкової інспекції у Київській області від 09.08.2011 № 0001401503 у частині нарахування позивачу податкового зобовязання зі сплати штрафних санкцій у розмірі 169, 00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена <Дата >.