Постанова № 18693170, 13.10.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" жовтня 2011 р. Справа № 5019/1232/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригінець Л.М.

суддів Щепанська Г.А. суддів Демидюк О.О. при секретарі судового засідання Басюк Р.О.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" на рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.11 р.

у справі № 5019/1232/11 (суддя Войтюк В.Р. )

позивач Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій"

відповідач Приватне акціонерне товариство "Рівнебуд"

про стягнення в сумі 124 000 грн. 03 коп.

За участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (посвідчення №351 від 25.10.02р) представник ПАТ "Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій"

відповідача - не з'явився представник ПАТ "Рівнебуд"

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 13.10.2011р. внесено зміни до складу колегії суддів. У справі № 5019/1232/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригінець Л.М., суддя Щепанська Г.А. , суддя Демидюк О.О.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 03.08.2011р. (суддя Войтюк В.Р.) у справі № 5019/1232/11 задоволено позов Публічного акціонерного товариства «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій»та стягнуто з приватного акціонерного товариства “Рівнебуд” 33000 м.Рівне, вул.С.Бандери, 41, ідентифікаційний код 01273310 на користь публічного акціонерного товариства “Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій” 35331 Рівненська обл. с.Городок вул.Промислова, 1, ідентифікаційний код 05505696 - 124000,03 грн. боргу, 1240,00 грн. державного мита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 2500 грн. витрат на послуги адвоката.

Не погоджуючись з прийнятим місцевим господарським судом рішенням Приватне акціонерне товариство “Рівнебуд” звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської обл. по справі № 5019/1232/11 від 03.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в позові ПАТ «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій»до Приватного акціонерного товариства «Рівнебуд»про стягнення боргу в сумі 124000,03 грн., витрат по сплаті державного мита в сумі 1240,00 грн., витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та витрат на послуги адвоката в сумі 2500,00 грн.

В апеляційній скарзі апелянтом зазначається, що приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, не застосувавши положень ст. 77 ГПК України, прийшов до висновку про доцільність розгляду справи за відсутності Відповідача. Таким чином, на думку апелянта, суд першої інстанції не вжив жодних заходів для об'єктивного з'ясування обставин справи і вирішив спір за його відсутності.

Апелянт зазначає, що незважаючи на його обгрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, суд першої інстанції позбавив останнього можливості надати докази в захист своїх інтересів, що порушує вимоги ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України, якими встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

На думку апелянта, вказані порушення норм процесуального права відповідно до вимог ст. 104 ГПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив вимоги ст. 33 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, в рішенні по справі № 5019/1232/11 місцевий господарський суд не дослідив фактичну оплату послуг адвоката у відповідності до ст. 44 ГПК України, як витрат, що складають суму судових витрат.

Представник апелянта в судове засідання не з"явився, хоча сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. (Докази повідомлення долучені до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ВАТ «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій») за період з 21.09.2009р. по 25.12.2009р. передано АТЗТ «Рівнебуд»(правонаступником, якого є Приватне акціонерне товариство «Рівнебуд») залізобетонних виробів на загальну суму 141906грн., про що свідчать видаткові накладні № РН-0000834 від 01.09.2009р., № РН-0000839 від 02.09.2009р., № РН-0000847 від 02.09.2009р., № РН-0000854 від 03.09.2009р., № РН-0000867 від 04.09.2009р., № РН-0000880 від 07.09.2009р., № РН-0000899 від 09.09.2009р., № РН-0000906 від 10.09.2009р., № РН-0000913 від 11.09.2009р., № РН-0000914 від 11.09.2009р., № РН-0000946 від 17.09.2009р., № РН-0000960 від 21.09.2009р., № РН-0000969 від 21.09.2009р., № РН-0000970 від 21.09.2009р., № РН-0000973 від 22.09.2009р., № РН-0001018 від 28.09.2009р., № РН-0001026 від 30.09.2009р., № РН-0001033 від 30.09.2009р., № РН-0001051 від 06.10.2009р., № РН-0001047 від 06.10.2009р., № РН-0001103 від 20.10.2009р., № РН-0001144 від 30.10.2009р., № РН-0001098 від 19.10.2009р., № РН-0001172 від 11.11.2009р., № РН-0001174 від 12.11.2009р., № РН-0001199 від 19.11.2009р., № РН-0001194 від 19.11.2009р., № РН-0001191 від 19.11.2009р., № РН-0001185 від 17.11.2009р., № РН-0001183 від 16.11.2009р., № РН-0001177 від 12.11.2009р., № РН-0001233 від 01.12.2009р., № РН-0001233 від 01.12.2009р., № РН-0001235 від 02.12.2009р., № РН-0001275 від 25.12.2009р., № РН-0001274 від 25.12.2009р., № РН-0001272 від 25.12.2009р., № РН-0001273 від 25.12.2009р., № РН-0001265 від 16.12.2009р., № РН-0001266 від 16.12.2009р., № РН-0001239 від 04.12.2009р.

За своєю правовою природою правовідносини, що виникли між сторонами, характерні для відносин, що випливають з договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отримання залізобетонних виробів апелянтом (відповідачем у справі) не спростовується. Оплату за поставлену продукцію позивач підтверджує частково в сумі 17905,97грн.

Отже, між сторонами виникли господарські зобов"язання, факт виникнення яких підтверджено матеріалами справи та узгоджується із розділом IV Господарського кодексу України.

З метою досудового врегулювання спору позивачем - Публічним акціонерним товариством «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій»на адресу відповідача Приватного акціонерного товариства «Рівнебуд»14.04.2011р. направлена вимога №23 про оплату у семиденний строк від дня одержання такої вимоги заборгованості в сумі 124000,03грн. (а.с.25).

Вимога про оплату за отриманий товар одержана Відповідачем 19 квітня 2011 року, однак, залишена ним без реагування. Сума заборгованості перед Позивачем становить 124000 грн. 03 коп.

Крім того, позивач на підтвердження існування заборгованості відповідача долучив копію акту звірки взаємних розрахунків за період з 01.09.2010 по 31.07.2010р., підписаний та скріплений печатками сторін.

Відповідно до змісту статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу вимог статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Невиконання зобов"язання по оплаті за поставлений товар доведено матеріалами справи та апелянтом документально не спростовано.

Апеляційна скарга не містить посилання на норми матеріального права, які порушені судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині незадоволення клопотання про відкладення розгляду справи слід зазначити.

Згідно ст.22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду від 09.06.2011р.

Матеріали справи містять клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, датоване 12.07.2011р. (судове засідання було призначено на 13.07.2011р.).

Розгляд справи місцевим господарським судом відкладався ухвалами від 13.07.2011р. та 25.07.2011р. (Докази належного повідомлення сторін долучено до матеріалів справи).

Інші клопотання про відкладення розгляду справи в матеріалах справи відсутні.

Отже, відповідач не був позбавлений права надіслати в судове засідання іншого представника.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд створив сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та прийняв рішення у даній справі з дотриманням вимог, передбачених ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України.

Щодо віднесення витрат з оплати послуг адвоката на відповідача апеляційний господарський суд зазначає, що статтею ст.44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката.

За змістом статей 44 і 48 Господарського процесуального кодексу України сума, сплачена за послуги адвоката, є складовою судових витрат і її розмір визначається в порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом наводиться у статті 2 Закону України “Про адвокатуру”, зокрема, адвокатом може бути громадянин України, з вищою юридичною освітою, стажем роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, який склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Статтею 12 цього ж Закону встановлено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським обєднанням чи адвокатом.

В контексті цих норм, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як свідчать матеріали справи 17.06.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Рівненський завод надміцних залізобетонних конструкцій»(клієнт) та ОСОБА_1 (адвокат) укладено договір №28 про надання правової допомоги у відстоюванні інтересів клієнта в господарському суді по даній справі (копія свідоцтва на заняття адвокатською діяльністю залучена до матеріалів справи а.с. 83).

Відповідно до платіжного доручення №367 від 17.06.2011 року позивач здійснив оплату послуг адвоката ОСОБА_1 в сумі 2500,0 грн. (Призначення платежу - оплата за надання правової допомоги згідно договору № 28 від 17.06.2011р.).

Отже, оплата послуг адвоката позивачем підтверджена належними доказами.

Згідно ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Апелянт не надав суду першої та апеляційної інстанції доказів сплати заборгованості. В судове засідання не з"явився.

Посилання апелянта на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права при розгляді справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними та не підтвердженими відповідними доказами.

Враховуючи викладене, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави у відповідності до ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Рівнебуд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 03.08.2011 р. у справі № 5019/1232/11 залишити без змін.

Матеріали справи № 5019/1232/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

<Текст >

Головуюча суддя Бригінець Л.М.

Суддя Щепанська Г.А.

Суддя Демидюк О.О.

01-12/14216/11