Рішення № 18693144, 12.10.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.10.11 Справа№ 5015/4977/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (надалі Лізингова компанія), м.Львів,

до відповідача:публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (надалі Товариство), м. Львів,

про: повернення майна та стягнення 332596,06 грн.,

за зустрічним позовом про:визнання частково недійсним договору, внесення змін до договору, визнання права.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - довіреність №672 від 12.11 2010 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" до публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" про повернення майна та стягнення 332596,06 грн. Ухвалою від 31.08.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.09.2011 р. Рух справи відображено в попередніх ухвалах суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов договору оперативного лізингу №313/0507 від 25.05.2007 р., отримавши від позивача майно, не повернув його після закінчення строку його дії. Внаслідок цього позивачем на підставі норми статті 785 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу неустойку сумі 79965,06 грн. Крім того, просить зобовязати відповідача повернути майно.

Відповідач повністю заперечив проти позовних вимог, подавши зустрічний позов, в якому обґрунтовано необхідність відхилення первісних позовних вимог. Зазначений зустрічний позов обґрунтовано таким. Сторонами під впливом помилки зазначено невірну ліквідаційну вартість в розмірі 152631,00 грн. У звязку з цим просить визнати недійсним додаток №3/2 від 14.04.2010 р. до договору лізингу в частині такого визначення та визначити ліквідаційну вартість на рівні 32021,17 грн.

Крім того, укладений договір оперативного лізингу по суті є договором фінансового лізингу, оскільки сума лізингових платежів з початку строку оренди дорівнює або перевищує первісну вартість обєкта лізингу, майно, яке передане в оперативний лізинг, є виготовленим на замовлення лізингоотримувача, загальна сума лізингових платежів має дорівнювати або більша 90 відсотків звичайної ціни на такий обєкт лізингу, діючої на початок строку дії лізингового договору, згідно з угодою в лізинговий платіж входить повернення вартості отриманого в оренду майна та сам лізинговий платіж. З огляду на це Товариство просить внести зміни до договору оперативного лізингу у звязку з істотною зміною обставин, а саме:

-назву договору "Договір оперативного лізингу №313/0507" замінити назвою "Договір фінансового лізингу №313/0507";

-внести зміни до п. 1.1 договору №313/0507 від 25.05.2007 р., виклавши його в такій редакції: "Лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, а саме молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 у кількості 2 шт., причіп-цистерна для молока АЦ-8,2 на базі причепа СЗАП-8357 А у кількості 1 шт., Молоковоз Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 у кількості 3 шт. (надалі майно)";

-внести зміни до п. 1.2 договору №313/0507 від 25.05.2007 р., виклавши його в такій редакції: "Сторони за договором домовилися вважати цей договір договором фінансового лізингу з усіма наслідками, що передбачені законодавством України".

З огляду на те, що укладений договір за своїм змістом є договором фінансового лізингу, у Товариства виникає право на викуп обєкта лізингу, а тому просить також визнати таке право за собою.

В судове засідання 12.10.2011 року представник відповідача не зявився, подав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з відбуттям у термінове відрядження.

Суд відхиляє подане клопотання у звязку з відсутністю будь-яких доказів на доведення факту відбуття у відрядження. Крім того, в силу положень частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Однак сторонами було виконано вимоги попередніх ухвал суду, надано відповідні документи та пояснення стосовно первісного та зустрічного позовів. У суду відсутні дані про наявність інших обставин, які необхідно дослідити для прийняття рішення. Сторонами не було заявленого жодних інших клопотань про витребування доказів та не повідомлено суд про їх існування. За таких обставин суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача в судовому засідання. В додаток до наведеного вище суд враховує також обмеження строків розгляду справи та достатній час від дня порушення провадження у справі для подання усіх наявних у сторін доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Між сторонами у справі укладено договір оперативного лізингу №313/0507 від 25.05.2007 р. (надалі Договір оперативного лізингу). За умовами цього договору лізингодавець (Лізингова компанія) передає лізингоодержувачу (Товариство), а лізингоодержувач отримує від лізингодавця в платне користування на умовах оперативного лізингу (далі лізинг) майно, а саме: молоковози АЦ-8,2 на базі КАМАЗ 2 шт., причіп-цистерна АЦ-8,2 на базі НЕФАЗ 1 шт., молоковози АЦ-5,0 на базі МАЗ-1 шт., молоковози Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ 3 шт. (надалі майно). Відповідно до пункту 3.2 Договору оперативного лізингу термін дії Договору закінчується 30 квітня 2010 р.

Додатковою угодою №2 від 27.08.2007 р. сторони погодили зміни до Договору оперативного лізингу. Пункт 1.1. Договору викладено в такій редакції: молоковози АЦ-8,2 на базі КАМАЗ 2 шт., причіп-цистерна АЦ-8,2 на базі СЗАП-8357 А 1 шт., молоковози Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ 3 шт.

На виконання умов Договору за актами прийому-передачі від 03.08.2007 року позивачем передано відповідачу у лізинг майно, а саме:

-молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерни 8,2 м3, 2 секції, всередині нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Євро-2, КП 10 передач, підігрівач типу "Webasto"), номер кузова ХТС53215R72301772, у комплекті з технічною документацією. Кількість 1 шт.;

-молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерни 8,2 м3, 2 секції, в середині нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Евро-2, КП 10 передач, підігрівач типу "Webasto"), номер кузова ХТС53215R72301772, у комплекті з технічною документацією. Кількість 1 шт.;

-Причіп-цистерна харчова Е 9 СЗАП 8357, номер кузова X1W8357Ф070001387, в комплекті з технічною документацією. Кількість 1 шт.;

-Свідоцтво про реєстрацію машини Серія ВСС №038996 від 07.08.2007 р. Кількість шт. Номерні знаки ВС8573ХХ;

-Свідоцтво про реєстрацію машини Серія ВСС №038995 від 07.08.2007 р. Кількість шт. Номерні знаки ВС0559ВС;

Крім того, за актом прийому-передачі від 01.09.2007 р. Товариству передано молоковоз Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 (V цистерни 3,9 м3, 2 секції, в середині нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. ММЗД 245,7 л.с., Евро-2, 122 л.с., АБС), у комплекті з технічною та експлуатаційною документацією. Кількість 3 шт.

Відповідно до пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2010 року до Договору оперативного лізингу дію цього договору продовжено до 30.04.2011 року.

Листом №318 від 25.06.2011 р. відповідача повідомлено про зобовязання в силу вимог пункту 6.2 Договору повернути майно лізингодавцеві у 5-денний строк після закінчення його дії.

Доказів повернення майна відповідач не представив.

Матеріали справи не містять звернень Товариства до Лізингової компанії з пропозицією внести зміни до Договору оперативного лізингу в частині визначення його як договору фінансового лізингу.

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Між сторонами у справі виникли взаємні цивільні права та обовязки на підставі укладеного договору оперативного лізингу.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України передбачено, що лізингом є господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

При цьому безпідставним є твердження Товариства про те, що в Україні існує лише один вид лізингу фінансовий, з посиланням на норми Закону України "Про фінансовий лізинг". Зазначене мотивовано тим, що Закон України "Про фінансовий лізинг" визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу. Проте зазначене положення преамбули закону не дає підстав для висновку про винятковість лише цього виду лізингу.

Так, частиною 2 статті 292 Господарського кодексу України визначено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів фінансовий чи оперативний. Такі ж види лізингу передбачено і в пункті 1.18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", на який у своїй зустрічній позовній заяві посилається Товариство.

Аналізуючи позовні вимоги Товариства в частині внесення змін до Договору оперативного лізингу (пункт 3 прохальної частини зустрічного позову), суд дійшов висновку про безпідставність таких з огляду на таке.

По-перше, відповідно до частини 2 статті 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Частиною 1 статті 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір оренди укладається на строк, встановлений договором. Однією з істотних умов договору оренди в силу частини 1 статті 284 Господарського кодексу України є строк, на який такий договір укладається. Згідно з частиною 2 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином, оскільки сторонами погоджено строк дії Договору оперативного лізингу до 30.04.2011 року, то він припинив свою дію 30.04.2011 року.

По-друге, відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України та частини 1 статті 188 Господарського кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому необхідно мати на увазі, що розірвати або змінити можна лише такий договір, який є укладеним, дійсним та чинним. Враховуючи ту обставину, що Договір оперативного лізингу припинив свою дію 30.04.2011 року, діяв протягом чотирьох років, а Товариство не зверталося з пропозицією внести зміни до нього в частині його визначення його договором фінансового лізингу, вимоги позивача за зустрічним позовом є безпідставними.

По-третє, Товариство, обґрунтовуючи свої вимоги в цій частині, посилається на норму статті 652 Цивільного кодексу України. Відповідно до частин 1 та 2 цієї статті у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

В умовах ринкової економіки, свободи договору, правового регулювання цивільних відносин (загальнодозвільний принцип), припускається, що укладення будь-якого договору відбувається в інтересах всіх його учасників на умовах, що забезпечують оптимальний баланс їх інтересів. Будь-яка особа при оцінці свого інтересу та досягнення своєї мети аналізує сукупність обставин та певних прогнозів стосовно їх розвитку. Однак, коли зовнішні обставини змінюються настільки, що особа при укладенні договору не могла їх передбачити при всій своїй обачливості, вона не уклала б такого договору. Саме для захисту такої особи та в таких випадках і діє норма, на яку посилається Товариство.

Водночас необхідно констатувати, що Товариством не наведено, які ж обставини змінилися настільки після укладення Договору оперативного лізингу, яких не існувало при його укладенні, при яких зазначений договір не було б укладено. При цьому суд наголошує на тому, що мова в аналізованій статті закону йде власне про зміну обставин, з якими не можна ототожнювати юридичну кваліфікацію чи тлумачення правової природи відносин, що виникли між сторонами.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що між сторонами на підставі вільного волевиявлення виникло цивільно-правове зобовязання на підставі Договору оперативного лізингу, а не договору фінансового лізингу.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Таким чином, право на викуп обєкта лізингу не є обовязковою умовою договору фінансового лізингу.

У звязку з цим, безпідставною є також вимога Товариства визнати за собою право на викуп обєкта лізингу на умовах фінансового лізингу.

Що стосується вимоги Товариства про визнання частково недійсним Додатку №3/2 від 14.04.2010 року до Договору оперативного лізингу, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

Вимога Товариства обґрунтовується помилкою на підставі статті 229 Цивільного кодексу України. Відповідно до норми цієї статті якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Аналіз зазначеного положення дає підстав для висновку, що помилкою є спотворене уявлення особи про обставини, які дійсно мають місце. Проте матеріали справи не містять доказів того, що при укладенні зазначеного додатку до Договору оперативного лізингу існували обставини, стосовно яких Товариство помилилося. Так, у суду відсутні підстави вважати, що Товариство помилилося стосовно правової природи правочину, стосовно прав та обовязків сторін такого правочину, а також таких властивостей та якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. За таких обставин відсутні правові підстави, визначені статтею 229 Цивільного кодексу України, для визнання частково недійсним правочину, вчиненого під впливом помилки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Підпунктом 6 пункту 6.2 Договору оперативного лізингу передбачено, що Товариство зобовязане повернути обєкт лізингу Лізинговій компанії у 5-денний строк після закінчення договору лізингу та у стані, зазначеному в договорі.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи ту обставину, що строк дії Договору оперативного лізингу сплив 30.04.2011 року, з 06.05.2011 року Товариство вважається таким, що прострочило виконання обовязку з повернення обєкта лізингу, а тому позов в частині зобовязання повернути обєкт оренди є підставним та обгрунтованим.

Відповідно до статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Таким чином, підставними є вимоги Лізингової компанії про стягнення з Товариства неустойки в розмірі подвійної плати за користування майном, що становить 79965,06 грн.

Відповідно до статей 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Що стосується розподілу судових витрат, то суд при прийнятті рішення виходив з такого.

При поданні позову Лізинговою компанією сплачено 3325,96 грн. держаного мита, про що свідчить платіжне доручення №2438 від 29.08.2011 року. Зазначена сума становить 1% ціни позову, яка визначена шляхом додавання вартості витребовуваного майна (252631,00 грн.) та суми заявленої до стягнення неустойки (79965,06 грн.). Проте у позовах про витребування майна необхідно виходити з ціни майна, чинної на момент подання позову. Оскільки сторонами в додатках №3/1 та №3/2 до Договору оперативного лізингу визначено ліквідаційну вартість обєктів лізингу в сумі 152631,00 грн. За таких обставин вартість витребовуваного майна мала б визначатися з цієї суми, відтак зазначений позов повинен бути оплачений державним митом у сумі 2325,96 грн. (1526,31 грн. + 799,65 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 47 Господарського процесуального кодексу України державне мито підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. Згідно з положеннями частини 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю у випадках внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством. Таким чином, суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету Лізинговій компанії зайво сплачене державне мито в сумі 1000,00 грн., про що потрібно видати відповідну довідку.

Аналогічно, при поданні зустрічного позову Товариством сплачено 320,21 грн. державного мита за розгляд майнових вимог (платіжне доручення №3903 від 19.09.2011 р.) та 85,00 грн. за розгляд немайнових вимог (платіжне доручення №3902 від 19.09.2011 р.). Проте, зустрічна позовна заява не містить майнових вимог, а тому до сплати підлягає лише 85,00 грн. за розгляд позовних вимог немайнового характеру. За таких обставин суд вважає за необхідне повернути з державного бюджету Товариству зайво сплачене державне мито в сумі 320,21 грн., про що потрібно видати відповідну довідку.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за первісним та зустрічним позовами потрібно покласти на Товариство.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 188, 284, 291, 292 Господарського кодексу України, статтями 11, 16, 229, 651, 652, 763, 785, 806 Цивільного кодексу України, статтями 18 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", статтями 1, 43, 33, 38, 43, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Первісний позов задоволити повністю.

2.Зобовязати публічне акціонерне товариство "Львівський холодокомбінат" (адреса: Повітряна, 2, місто Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 01553706) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (юридична адреса: вулиця Банківська, будинок 5, Галицький район, місто Львів, Львівська область, фактична адреса: вулиця Коновальця, 103/605, місто Львів, 79057; ідентифікаційний код 31730064) таке майно:

-молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерни 8,2 м3, 2 секції, всередині нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Євро-2, КП 10 передач, підігрівач типу "Webasto"), номер кузова ХТС53215R72301772, д.н.з. ВС0559ВС, у комплекті з технічною документацією;

-молоковоз АЦ-8,2 на базі КАМАЗ-53215 (V цистерни 8,2 м3, 2 секції, в середині нержавіюча сталь, утеплювач, з зовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. 240 л.с., Евро-2, КП 10 передач, підігрівач типу "Webasto"), номер кузова ХТС53215R72301772, д.н.з. ВС8806ВВ, у комплекті з технічною документацією;

-Причіп-цистерна харчова Е 9 СЗАП 8357, номер кузова X1W8357Ф070001387, д.н.з. ВС8573ХХ, в комплекті з технічною документацією;

-молоковоз Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 (V цистерни 3,9 м3, 2 секції, в середині нержавіюча сталь, утеплювач, ззовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. ММЗД 245,7 л.с., Евро-2, 122 л.с., АБС), д.н.з. ВС6214ВС, № кузова 33070070133163, у комплекті з технічною документацією;

-молоковоз Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 (V цистерни 3,9 м3, 2 секції, в середині нержавіюча сталь, утеплювач, ззовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. ММЗД 245,7 л.с., Евро-2, 122 л.с., АБС), д.н.з. ВС6206ВС, № кузова 33070070133134, у комплекті з технічною документацією;

-молоковоз Г6-ОТА-3,9 на базі ГАЗ-3309 (V цистерни 3,9 м3, 2 секції, в середині нержавіюча сталь, утеплювач, ззовні сталь з ЛКП, без насоса, дв. ММЗД 245,7 л.с., Евро-2, 122 л.с., АБС), д.н.з. ВС6204ВС, № кузова 33070070133052, у комплекті з технічною документацією.

3.Стягнути з публічного акціонерного товариства "Львівський холодокомбінат" (адреса: Повітряна, 2, місто Львів, Львівська область, 79025; ідентифікаційний код 01553706) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" (юридична адреса: вулиця Банківська, будинок 5, Галицький район, місто Львів, Львівська область, фактична адреса: вулиця Коновальця, 103/605, місто Львів, 79057; ідентифікаційний код 31730064) 79965,06 грн. неустойки, 2325,96 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Накази видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

5.В задоволенні зустрічного позову відмовити.

6.Видати товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Лізинговий дім" довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 1000,00 грн.

7.Видати публічному акціонерному товариству "Львівський холодокомбінат" довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 320,21 грн.

Повний текст рішення складено та підписано 14.10.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.