Рішення № 18693117, 07.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.11 Справа№ 5015/111/11

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна", м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група", м.Новояворівськ, Львівської області

третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Дедал-Сервіс", м. Київ

про: стягнення заборгованості у розмірі 279894,47грн.

суддя Фартушок Т.Б.

секретар Полюхович Х.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність в матеріалах справи;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність в матеріалах справи;

від третьої особи: не зявився

Суть спору:

Приватне акціонерне товариство "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" звернулось із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Українська транспортна група" про стягнення грошових коштів у розмірі 279894,47грн., судові витрати просить покласти на відповідача. Під час розгляду справи позивачем подана заява про збільшення суми позовних вимог від 01.09.2011 року, у якій він просить стягнути з Відповідача грошові кошти у розмірі 217501,25 грн. в якості дебіторської заборгованості, 45392,51 грн. в якості інфляційних та 17000,83 грн. в якості 3% річних, судові витрати просить покласти на Відповідача.

Ухвалою господарського суду Львівської області у справі №5015/111/11 від 11.01.2011р. порушено провадження у справі та розгляд справи призначено у судовому засіданні на 11год. 40хв. 07.02.2011р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі від 07.02.2011р., 22.02.2011р. 10.03.2011р. В судових засіданнях 09.03.2011р., 25.03.2011р., 02.09.2011р., 06.09.2011р. оголошувались перерви. Строк розгляду справи продовжено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 10.03.2011р.

Відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 25.03.2011р., призначено судову почеркознавчу експертизу та провадження у справі зупинено. Провадження у справі поновлено відповідно до ухвали господарського суду Львівської області по даній справі від 28.07.2011р. у звязку з поверненням матеріалів справи без проведення судової експертизи з причин непредставлення необхідних матеріалів. Представник Позивача в судовому засіданні поясних, що від доводів клопотання про призначення експертизи відмовляється у звязку з помилковим припущенням.

Представникам Сторін по явці оголошено права і обовязки, визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, в ухвалах господарського суду Львівської області по даній справі, які скеровані Учасникам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень, та письмові повідомлення Сторін про оголошення ухвал) зазначено, що права та обовязки учасників визначені ст.ст.20, 22, 27, 28, 38 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Представник Позивача в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав повністю.

Протягом розгляду справи представником Позивача подано суду наступні документи: копію довіреності на право здійснення представництва; клопотання про відкладення розгляду справи від 07.02.2011р. (від клопотання відмовився); супровідний лист про долучення документів згідно опису від 14.02.201р.; довідку про включення відповідача в ЄДРПОУ; копію супровідного листа , опис вкладення та фіскальний поштовий чек від 24.02.2011р. про скерування Відповідачу документів згідно опису; клопотання про витребування доказів по справі від 10.03.2011р.; клопотання про продовження строків; клопотання про призначення експертизи; заяву про поновлення провадження у справі, письмові пояснення посадових осіб Позивача; супровідний лист з долученням копії запиту та відповіді МТСБУ; супровідний лист з долученням заяви про збільшення розміру позовних вимог, доказів надіслання відповідачеві та доплати державного мита; доповнення до позовної заяви; копії листа ВРЕР ДАІ ГУ МВСУ у Львівській області, клопотання про оголошення перерви від 02.09.2011р. та від 06.09.2011р.

Представник Відповідача в судове засідання зявився, проти позову заперечив повністю.

Протягом розгляду справи представниками Відповідача подано суду наступні документи: копії довіреностей на право здійснення представництва; заяву про відсутність обставин, передбачених п.2 ч.1 ст.62 Господарського процесуального кодексу України; клопотання від 22.02.2011р. про відкладення розгляду справи та зобовязання надіслання документів; відзив на позовну заяву; відзив від 04.03.2011р., доповнення до відзиву від 09.03.2011р., від 25.03.2011р., 06.09.2011р., та від 07.09.2011р.; клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (відповідно до записів на третій сторінці обкладинки справи, представники Відповідача з матеріалами справи ознайомились, копії документів виготовили); копію довідки про включення Відповідача в ЄДРПОУ; клопотання про витребування документів; заяву про відсутність фактів викрадення печатки; клопотання про постановлення експертам питань; клопотання про оголошення перерви від 02.09.2011р. та від 06.09.2011р.

Представник Третьої особи в судове засідання не зявився.

21.02.2011р. до господарського суду Львівської області надійшов лист Третьої особи, в якому повідомляється, що Третя особа позов підтримує повністю, вважає позовні вимоги підставними та обґрунтованими, та просить розглядати справу без участі представника Третьої особи.

Ухвалою господарського суду Львівської області по даній справі від 10.03.2011р. ухвалено Витребувати у Державної прикордонної служби України (01034, м. Київ, вул.Володимирська 26) письмову інформацію з приводу того, чи перетинали державний кордон України в період з 02.01.2008 року до 02.09.2009 року включно транспортні засоби, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю “Українська транспортна група”(81053, Львівська область, м. Новояворівськ, вул.І. Франка, 1, к.202, ЄДРПОУ 30484307) за переліком, зазначеним у додатку, а також, у випадку підтвердження перетину кордону, вказати назву страховика, який видав поліс цивільної відповідальності “Зелена карта”, та, у випадку наявності інформації, - реквізити страхових полісів.

01.04.2011р. до господарського суду Львівської області надійшла відповідь з Державної прикордонної служби України з виконанням вимог ухвали суду.

Також, суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалах про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобовязувалось надати всі докази в обгрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обгрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

В судових засіданнях суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи, окрім страхових полісів (договорі).

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 217501,25грн. основного боргу.

02.01.2008р. між ЗАТ "АСК "ІНГО Україна" (правонаступником якого є ПрАТ «АСК ІНГО Україна") (Страховик) та ТОВ "Українська транспортна група" (Страхувальник) укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №124/21 (далі Договір страхування), відповідно до якого, Відповідач застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю та майну третіх осіб внаслідок експлуатації належних йому транспортних засобів на час їх перебування у країнах членах міжнародної системи автострахування «Зелена карта».

Згідно п.5.1. Договору страхування, страховий платіж за кожен транспортний засіб визначається згідно затверджених МТСБУ (Моторним (транспортним) страховм бюро України) і діючих на час укладення договору розмірів страхових платежів і зазначається у додатках до Договору, а також у страхових свідоцтвах «Зелена карта», які страховик видає на кожний транспортний засіб.

Відповідно до п.5.3. Договору, страхові платежі по «Зеленим картам», оформленим згідно з іншими заявами та звітами сплачуються на розрахунковий рахунок Страховика відповідно до додатків до Договору страхування, які встановлюють їх суми і строки внесення. Згідно п.5.4. Договору страхування, оформлення окремих страхових полісів (сертифікатів «Зелена карта») здійснюється за потребою при умові попереднього внесення страхового платежу згідно з рахунками-фактурами. Згідно п.7.2.1. Договору, страхувальник зобовязаний перерахувати на розрахунковий рахунок страховика страховий платіж в розмірі та терміни, визначені згідно п.5.3. цього Договору; остаточний розрахунок та сплата страхового платежу повністю повинні бути здійснені не пізніше закінчення терміну дії договору.

Договір підписано та скріплено відбитками печаток Сторін.

В подальшому, після укладення Договору страхування, представництво інтересів Позивача у правовідносинах з Відповідачем здійснювала Третя особа.

Між позивачем та Третьою особою укладено договір доручення від 01.02.2008р. на представництво інтересів Страховика щодо укладення договорів страхування №090 (далі Договір доручення). Так, відповідно до п.2.1 Договору доручення, за цим Договором Повірений (Третя особа) приймає на себе зобовязання страхового посередника, який за дорученням Довірителя (Позивача) виконує частину його страхової діяльності (укладання договорів страхування, одержання страхових платежів), а Довіритель зобовязується забезпечити Повіреного інформацією, документацією і сплачувати йому винагороду в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п.п. 3.2.5 та 3.2.7 Договору доручення, Повірений зобовязувався укладати договори страхування виключно з дотриманням вимог законодавства і своєчасно переоформляти на нові строки укладені договори страхування, акуратно та розбірливо заповнювати зазначені у договорах реквізити, не допускати виправлень; забезпечувати своєчасний, протягом двох робочих днів, розрахунок з довірителем по страховим платежам відповідно до п.6.1. Договору. Відповідно до п.6.1. Договору доручення, Повірений, який отримав від страхувальника страхові платежі по укладених договорах страхування, не пізніше двох робочих днів перераховує ці грошові кошти на рахунок Довірителя у повному обсязі за вирахуванням комісійної винагороди у розмірі, передбаченому цим Договором.

Судом встановлено, що з Відповідачем укладено наступні договори (поліси) обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи страхування «Зелена картка»:

поліс №5648204, автомобіль ІВЕКО, державний номерний знак (далі д.н.з.) ВС4323ВН, дата укладання 25.01.2008р., страхова премія 5146грн.;

№5648205, ІВЕКО, д.н.з. ВС4322ВН, 25.01.2008р., 5146грн.;

№5648206, ІВЕКО, д.н.з. ВС4325ВН, 25.01.2008р., 5146грн.;

№5648207, ІВЕКО, д.н.з. ВС4326ВН, 25.01.2008р., 5146грн.;

№5648208, ІВЕКО, д.н.з. ВС4324ВН, 25.01.2008р., 5146грн.;

№5648156, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6634ВА, 21.05.2008р., 5408грн.;

№5648157, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6635ВА, 21.05.2008р., 5408грн.;

№5648159, ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6636ВА, 21.05.2008р., 5408грн.;

№5648160, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6637ВА, 21.05.2008р., 5408грн.;

№5648168, ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6638ВА, 21.05.2008р., 5408грн.;

№5650668, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5716ВВ, 09.07.2008р., 5408грн.;

№5650669, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5715ВВ, 09.07.2008р., 5408грн.;

№5650671, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5714ВВ, 09.07.2008р., 5408грн.;

№5650674, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5713ВВ, 09.07.2008р., 5408грн.;

№5650675, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5712ВВ, 09.07.2008р., 5408грн.;

№5650686, ВОЛЬВО, д.н.з. 07970ТА, 22.07.2008р., 5408грн.;

№5650687, ВОЛЬВО, д.н.з. 07972ТА, 22.07.2008р., 5408грн.;

№5650688, ВОЛЬВО, д.н.з. 07973ТА, 22.07.2008р., 5408грн.;

№5650691, ВОЛЬВО, д.н.з. 07969ТА, 22.07.2008р., 5408грн.;

№5650692, ВОЛЬВО, д.н.з. 07974ТА, 22.07.2008р., 5408грн.;

№5722137, ІВЕКО, д.н.з. ВС2653ВС, 22.08.2008р., 4945грн.;

№5722138, ІВЕКО, д.н.з. ВС2654ВС, 22.08.2008р., 4945грн.;

№5722139, ІВЕКО, д.н.з. ВС2655ВС, 22.08.2008р., 4945грн.;

№5722140, ІВЕКО, д.н.з. ВС2656ВС, 22.08.2008р., 4945грн.;

№5722141, ІВЕКО, д.н.з. ВС2657ВС, 22.08.2008р., 4945грн.;

№5722148, ІВЕКО, д.н.з. 25054ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722149, ІВЕКО, д.н.з. 25055ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722150, ІВЕКО, д.н.з. 25057ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722151, ІВЕКО, д.н.з. 25058ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722152, ІВЕКО, д.н.з.25059ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722153, ІВЕКО, д.н.з. 25060ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722154, ІВЕКО, д.н.з. 25061ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722155, ІВЕКО, д.н.з. 25062ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722156, ІВЕКО, д.н.з. 25063ТА, 28.08.2008р., 4945грн.;

№5722157, ІВЕКО, д.н.з. 25064ТА, 28.08.2008р., 4945грн.

Загалом, укладено договорів (поліси) обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи страхування «Зелена картка»на загальну суму 181025грн.

Наведене підтверджується наступним.

Так, відповідно до інформації управління державтоінспекції (Львівський ВРЕР ДАІ) №1989зп від 03.03.2011р., наступні автотранспортні засоби:

ІВЕКО, д.н.з. ВС4323ВН, ІВЕКО, д.н.з. ВС4322ВН, ІВЕКО, д.н.з. ВС4325ВН,

ІВЕКО, д.н.з. ВС4326ВН, ІВЕКО, д.н.з. ВС4324ВН, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6634ВА,

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6635ВА, ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6636ВА, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6637ВА,

ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6638ВА, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5716ВВ, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5715ВВ,

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5714ВВ, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5713ВВ, ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5712ВВ,

ВОЛЬВО, д.н.з. 07970ТА, ВОЛЬВО, д.н.з. 07972ТА, ВОЛЬВО, д.н.з. 07973ТА,ВОЛЬВО, д.н.з. 07969ТА, ВОЛЬВО, д.н.з. 07974ТА, ІВЕКО, д.н.з. ВС2653ВС,

ІВЕКО, д.н.з. ВС2654ВС, ІВЕКО, д.н.з. ВС2655ВС, ІВЕКО, д.н.з. ВС2656ВС,ІВЕКО, д.н.з. ВС2657ВС, ІВЕКО, д.н.з. 25054ТА, ІВЕКО, д.н.з. 25055ТА,ІВЕКО, д.н.з. 25057ТА, ІВЕКО, д.н.з. 25058ТА, ІВЕКО, д.н.з.25059ТА,

ІВЕКО, д.н.з. 25060ТА, ІВЕКО, д.н.з. 25061ТА, ІВЕКО, д.н.з. 25062ТА,

ІВЕКО, д.н.з. 25063ТА, ІВЕКО, д.н.з. 25064ТА, зареєстровано за Відповідачем.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України (окремого відділу обробки даних ЦП ІІТС «Гарт»), наступні автотранспортні засоби проходили прикордонний контроль за такі періоди:

ІВЕКО, д.н.з. ВС4323ВН, (в межах дії полісу №5648204);

ІВЕКО, д.н.з. ВС4322ВН, (в межах дії полісу №5648205);

ІВЕКО, д.н.з. ВС4325ВН,, (в межах дії полісу №5648206);

ІВЕКО, д.н.з. ВС4326ВН, (в межах дії полісу №5648207);

ІВЕКО, д.н.з. ВС4324ВН, (в межах дії полісу №5648208);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6634ВА, (в межах дії полісу №5648156);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6635ВА, (в межах дії полісу №5648157);

ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6636ВА, (в межах дії полісу №5648159);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6637ВА, (в межах дії полісу №5648160);

ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6638ВА, (в межах дії полісу №5648168);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5716ВВ, (в межах дії полісу №5650668);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5715ВВ, (в межах дії полісу №5650669);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5714ВВ, (в межах дії полісу №5650671);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5713ВВ, (в межах дії полісу №5650674);

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5712ВВ, (в межах дії полісу №5650675);

ВОЛЬВО, д.н.з. 07970ТА, (в межах дії полісу №5650686);

ВОЛЬВО, д.н.з. 07972ТА, (в межах дії полісу №5650687);

ВОЛЬВО, д.н.з. 07973ТА, (в межах дії полісу №5650688);

ВОЛЬВО, д.н.з. 07969ТА, (в межах дії полісу №5650691);

ВОЛЬВО, д.н.з. 07974ТА, (в межах дії полісу №5650692);

ІВЕКО, д.н.з. ВС2653ВС, (в межах дії полісу №5722137);

ІВЕКО, д.н.з. ВС2654ВС, (в межах дії полісу №5722138);

ІВЕКО, д.н.з. ВС2655ВС, (в межах дії полісу №5722139);

ІВЕКО, д.н.з. ВС2656ВС, (в межах дії полісу №5722140);

ІВЕКО, д.н.з. ВС2657ВС, (в межах дії полісу №5722141);

ІВЕКО, д.н.з. 25054ТА, (в межах дії полісу №5722148);

ІВЕКО, д.н.з. 25055ТА, (в межах дії полісу №5722149);

ІВЕКО, д.н.з. 25057ТА, (в межах дії полісу №5722150);

ІВЕКО, д.н.з. 25058ТА, (в межах дії полісу №5722151);

ІВЕКО, д.н.з.25059ТА, (в межах дії полісу №5722152);

ІВЕКО, д.н.з. 25060ТА, (в межах дії полісу №5722153);

ІВЕКО, д.н.з. 25061ТА, (в межах дії полісу №5722154);

ІВЕКО, д.н.з. 25062ТА, (в межах дії полісу №5722155);

ІВЕКО, д.н.з. 25063ТА, (в межах дії полісу №5722156);

ІВЕКО, д.н.з. 25064ТА, (в межах дії полісу №5722157).

Згідно абз.2 п.п.1 п.2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. N57 (в редакц2ії, чинній на момент перетинання Державного кордону України автотранспортними засобами Відповідача у період дії вищезазначених договорів (полісів), перетинання державного кордону власниками (користувачами) зареєстрованих в Україні транспортних засобів, які прямують на територію країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена Картка", здійснюється у пунктах пропуску за наявності у них страхового сертифіката "Зелена Картка".

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 06.07.1998р. N1024 «Про здійснення контролю за наявністю страхового сертифіката у власників (користувачів) зареєстрованих в Україні транспортних засобів у разі виїзду на територію іншої країни», Державному комітетові у справах охорони державного кордону забезпечити: здійснення контролю у разі виїзду зареєстрованого в Україні транспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена Картка" за наявністю у власника (користувача) цього транспортного засобу страхового сертифіката "Зелена Картка"; у разі відсутності страхового сертифіката власник (користувач) такого транспортного засобу зобов'язаний в установленому порядку укласти договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах міжнародної системи автострахування "Зелена Картка"; вилучення страхових сертифікатів з ознаками підробки та передачу їх територіальним органам Міністерства внутрішніх справ для вжиття заходів відповідно до законодавства.

Отже, зазначені вище транспортні засоби Відповідача перетинали Державний кордон України в період дії договорів (полісів), а відтак, за наявності у них страхового сертифікату "Зелена Картка".

Судом також встановлено, що відповідно до інформації Моторного (транспортного) страхового бюро України №13385/7-3-11 від 23.06.2011р., на умовах міжнародної системи авто страхування «Зелена Картка»в період з 02.01.2008р. по 02.09.2009р. зазначені вище автотранспортні засоби:

ІВЕКО, д.н.з. ВС4323ВН, поліс №5648204;

ІВЕКО, д.н.з. ВС4322ВН, поліс №5648205;

ІВЕКО, д.н.з. ВС4325ВН,, поліс №5648206;

ІВЕКО, д.н.з. ВС4326ВН, поліс №5648207;

ІВЕКО, д.н.з. ВС4324ВН, поліс №5648208;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6634ВА, поліс №5648156;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6635ВА, поліс №5648157;

ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6636ВА, поліс №5648159;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС6637ВА, поліс №5648160;

ВОЛЬВО, д.н.з.ВС6638ВА, поліс №5648168;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5716ВВ, поліс №5650668;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5715ВВ, поліс №5650669;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5714ВВ, поліс №5650671;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5713ВВ, поліс №5650674;

ВОЛЬВО, д.н.з. ВС5712ВВ, поліс №5650675;

ВОЛЬВО, д.н.з. 07970ТА, поліс №5650686;

ВОЛЬВО, д.н.з. 07972ТА, поліс №5650687;

ВОЛЬВО, д.н.з. 07973ТА, поліс №5650688;

ВОЛЬВО, д.н.з. 07969ТА, поліс №5650691;

ВОЛЬВО, д.н.з. 07974ТА, поліс №5650692;

ІВЕКО, д.н.з. ВС2653ВС, поліс №5722137;

ІВЕКО, д.н.з. ВС2654ВС, поліс №5722138;

ІВЕКО, д.н.з. ВС2655ВС, поліс №5722139;

ІВЕКО, д.н.з. ВС2656ВС, поліс №5722140;

ІВЕКО, д.н.з. ВС2657ВС, поліс №5722141;

ІВЕКО, д.н.з. 25054ТА, поліс №5722148;

ІВЕКО, д.н.з. 25055ТА, поліс №5722149;

ІВЕКО, д.н.з. 25057ТА, поліс №5722150;

ІВЕКО, д.н.з. 25058ТА, поліс №5722151;

ІВЕКО, д.н.з.25059ТА, поліс №5722152;

ІВЕКО, д.н.з. 25060ТА, поліс №5722153;

ІВЕКО, д.н.з. 25061ТА, поліс №5722154;

ІВЕКО, д.н.з. 25062ТА, поліс №5722155;

ІВЕКО, д.н.з. 25063ТА, поліс №5722156;

ІВЕКО, д.н.з. 25064ТА, поліс №5722157, які, згідно наведеної вище інформації бази «ГАРТ»перетинали Державний кордон України в період дії полісів, були застраховані страховою компанією (Позивачем). При цьому суд зауважує, що в інформації МТ СБУ, окрім марок автотранспортних засобів та державних номерних знаків, зазначені і номери страхових полісів Позивача.

Відповідно до п.39.2.4 ст.39 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є основним завданням Моторного (транспортного) страхового бюро України.

Щодо доводів Відповідача про те, що дані Моторного (транспортного) страхового бюро України формуються самими страховиками суд зазначає, що інформація про страхування наведених вище автотранспортних засобів Відповідача іншими, окрім Позивача, страховиками у період дії вищенаведених полісів у Моторного (транспортного) страхового бюро України відсутня, та Відповідач не надав доказів і не навів доводів страхування за вказаний період наведених транспортних засобів іншими страховиками.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що наведені вище транспортні засоби Відповідача у період дії зазначених полісів були застраховані саме Позивачем, і ніяким іншим страховиком, та використовувались, саме Відповідачем, страхові поліси "Зелена Картка" у спосіб перетину за наявності таких Державного кордону України.

Крім того, суд зазначає, що спір між сторонами справи виник із приводу наявності (або відсутності) правових відносин у сфері страхування, а саме з підтвердження факту надання таких послуг Позивачем на користь Відповідача, а відтак наявність кореспондуючого обов'язку щодо їхньої оплати. Тому визначальним у даному випадку суд приймає до уваги факт часткового доведення Позивачем у встановленому Законом порядку надання таких послуг на користь Відповідача, а відтак підтвердження наявності правовідносин у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Аналізуючи заперечення Відповідача по суті заявлених вимог суд прийшов до наступного висновку. Із долучених позивачем копій страхових полісів неможливо встановити або ж спростувати наявність або відсутність правовідносин між Сторонами процесу. Жодна із Сторін не подала для огляду в засіданні оригіналів укладених правочинів. Враховуючи положення Типової інструкції по заповненню бланку полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів «Зелена картка», затвердженої рішенням президії Моторного (транспортного) страхового бюро України від 09.04.1998р. - скористатись такою можливістю міг лише Відповідач, через те що оригінал полісу страхування згідно зазначеного документу видається виключно йому і тільки в одному примірнику. За наведених вище обставин справи відсутність належно оформлених копій договорів (полісів) страхування не може свідчити про відсутність будь-яких правовідносин, в тому числі у сфері страхування, а тим більше свідчити про наявність підстав для визнання їх нікчемними у встановленому Законом порядку.

Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності та приймаючи рішення по суті заявлених вимог, разом із наведеними вище обставинами справи суд виходив також з того, що Відповідач не надав в судовому засіданні оригіналів та/або завірених копій полісів страхування іншої страхової компанії, яка надавала, чи могла б надавати йому послуги страхування в період з 02.01.2008р. по 02.09.2009р. включно. З огляду на зміст ст.ст.3 та 10 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також ч.6 ст.19 Закону України "Про державну прикордонну службу України", - Відповідач зобов'язаний був страхуватись при здійсненні власної господарської діяльності і, як фактично було встановлено, - був застрахованим у вказаний період. Таким чином, з огляду на інформації, надані (ЦБД) МТСБУ та Державною прикордонною службою України (система «ГАРТ») - суд вважає, що Позивачем доведено, а Відповідачем не спростовано факту надання страхових послуг на підставі договорів (полісів) "Зелена карта", копії яких додані до позовної заяви, що в сукупності свідчить про наявність правовідносин страхування між Сторонами з настанням відповідних правових наслідків.

Також, згідно ч.3 ст.219 Цивільного кодексу України, якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Також, згідно ч.1 ст.241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Крім того, враховуючи доведення того, що 1) наведені вище транспортні засоби Відповідача у період дії зазначених полісів були застраховані саме Позивачем, і ніяким іншим страховиком, та використовувались, саме Відповідачем, страхові поліси "Зелена Картка" у спосіб перетину за наявності таких Державного кордону України, та те, що 2) відповідно до платіжного доручення №17 від 09.01.2008р. з відміткою банку про сплату, Третьою особою перераховано Позивачу 11872,38грн. з призначенням платежу страховий платіж згідно Договору страхування №124/21 від 02.01.2008р.; №555 від 13.05.2008р. 11872,38грн.; №149 від 04.02.2008р., - 5936,19грн. з призначенням платежу страхова премія по полісам ОСЦПВВТЗ №5648204-5648213, суд приходить до висновку, що зазначені вище правочини Відповідачем схвалені.

При цьому, щодо інших полісів (договорів) з приводу яких Позивачем заявлено позовні вимоги, суд зазначає наступне.

Автотранспортні засоби, зазначені у полісах №5648209, №5648210, №5648211, №5648212, №5648213, №5648163, №5648164, №5648165, №5648166, №5648167, №5650667, №5650670, №5650672, №5650673, №5650676, №5650694, №5650698, №5650700, №5722046, №5722047, №5722142, №5722143, №5722144, №5722146, №5722147, №5722158, №5722159, №5722160, №5722161, №5722162, №5722163, №5722164, №5722165, №5722166, №5722170, в інформації Державної прикордонної служби України (окремого відділу обробки даних ЦП ІІТС «Гарт»), не зазначені як такі, що проходили прикордонний контроль.

Крім того, щодо доводів Позивача про укладення з Відповідачем як Страховиком на виконання Договору страхування наступних договорів (полісів) обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи страхування «Зелена картка»: №5648078 від 29.12.2007р.; №5648079 від 29.12.2007р.; №5648080 від 29.12.2007р.; №5648081 від 29.12.2007р.; №5648082 від 29.12.2007р.; №5648083 від 29.12.2007р.; №5648084 від 29.12.2007р.; №5648085 від 29.12.2007р.; №5648086 від 29.12.2007р.; №5648087 від 29.12.2007р.; №5648088 від 29.12.2007р.; №5648089 від 29.12.2007р.; №5648090 від 29.12.2007р., №№5648091 від 29.12.2007р.; №5648092 від 29.12.2007р.; №5648093 від 29.12.2007р.; №5648094 від 29.12.2007р.; №5648095 від 29.12.2007р.; №5648097 від 29.12.2007р.; №5648098 від 29.12.2007р. суд зазначає, що вимоги щодо стягнення за даним позовом по зазначених полісах не можуть братись до уваги, оскільки, згідно позовної заяви, предметом розгляду є стягнення заборгованості за Договором страхування від 02.01.2008р., який, в силу п.6.1 Договору страхування, набрав чинності з моменту підписання (02.01.2008р.), а перелічені вище договори (поліси) укладені до набрання чинності Договором страхування.

Як зазначено вище та встановлено судом, на виконання Договору страхування укладено договори (поліси) обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на умовах міжнародної системи страхування «Зелена картка»на загальну суму 181025грн.

Відповідно до платіжних доручень: №17 від 09.01.2008р. з відміткою банку про сплату, Третьою особою перераховано Позивачу 11872,38грн. з призначенням платежу страховий платіж згідно Договору страхування №124/21 від 02.01.2008р.; №555 від 13.05.2008р. 11872,38грн.; №149 від 04.02.2008р., - 5936,19грн. з призначенням платежу страхова премія по полісам ОСЦПВВТЗ №5648204-5648213. Відтак, за Договором страхування Відповідачем оплачено 29680,95грн.

Отже, борг Відповідача перед Позивачем становить 151344,05грн. (181025-29680,95).

Позивачем 18.03.2009р. вручено Відповідачу вимогу №14/160309 про сплату боргу в розмірі 272594,32грн., підтвердженням чого є запис про вхідний номер та дату реєстрації. Судом пропонувалось представнику Відповідача надати для огляду журнал вхідної кореспонденції із записами станом на 18.03.2009р., проте, представник Відповідача, після перерви, заявив, що такий журнал у Відповідача не зберігся.

Відповідно до письмових пояснень спеціаліста по страхуванню Позивача та директора Товариства Позивача, 16.03.2009 року ЛФ «ПрАТ «АСК «ІНГО Україна» була підготована претензія до ТОВ «Українська транспортна група»про погашення дебіторської заборгованості в загальному розмірі 272594.32 грн. До неї додавались акти звірки взаємних розрахунків, у яких було визначено підстави виникнення заборгованості та період часткової сплати (зарахування). За декілька днів група працівників ЛФ «ПрАТ «АСК «ІНГО Україна»у складі начальника відділу страхування п. Гадзецького В.А., начальника відділу обліку п. Скрипника В.В. та спеціаліста зі страхування п. Євсеєвої А.О. відбула у м. Новояворівськ Львівської області для проведення переговорів з ТОВ «Українська транспортна група»щодо погашення наведеної вище заборгованості. За наслідками проведення переговорів у офісі боржника йому була вручена претензія від 16.03.2009 року, яку отримала посадова особа ТОВ «Українська транспортна група», яка на прохання наших працівників власною рукою зареєструвала її у журналі вхідної кореспонденції ТОВ «Українська транспортна група»під вх. № 58 від 18.03.2009 року.

В матеріалах справи відсутні, та Відповідачем не наведені доводи та не представлені докази надання Відповіді на зазначену вимогу.

Відповідно до положень статей 32 та 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Щодо строку виконання зобовязання суд також додатково зазначає, що у страхових полісах, використання яких Відповідачем доведено, зазначались дати необхідної їх оплати, які у всіх випадках передували їх використанню, що відповідає положенням п.6.1 Договору.

Щодо доводів Відповідача про припинення строку дії Договору страхування відповідно до п.8.3 Договору з 04.01.2008р. суд зазначає, що, як встановлено та наведено судом вище, Відповідачем отримувались та використовувались поліси після 04.01.2008р., крім того, після 04.01.2008р. Відповідачем здійснювались часткові оплати з призначенням платежу згідно Договору страхування та за поліси страхування, та в матеріалах справи відсутні, та Сторонами не наведені доводи і не подані докази припинення дії Договору страхування 04.01.2008р. у встановленому законодавством порядку.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.355 Господарського кодексу України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.354 Господарського кодексу України, ст.979 Цивільного кодексу України та ст.16 Закону України «Про страхування», за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплати другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.ст.3, 10 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до цього Закону укладаються такі види договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності: внутрішній договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності та договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України "Про страхування", ч.4 ст.354 Господарського кодексу України та ч.1 ст.981 Цивільного кодексу України, факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Відповідно до ст.ст.55.1. та 55.2. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з метою організації обміну інформацією про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності та контролю за його здійсненням створюється єдина централізована база даних, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників; оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ; користування інформаційними ресурсами єдиної централізованої бази даних є вільним і загальнодоступним, за винятком інформації, яка відповідно до законодавства є інформацією обмеженого доступу.

Відповідно до ч.6 ст.19 Закону України «Про державну прикордонну службу України»на Державну прикордонну службу України відповідно до визначених законом завдань покладаються обовязки що здійснення прикордонного контролю і пропуску в установленому порядку осіб, транспортних засобів, вантажів в разі наявності належно оформлених документів після проходження ними митного та за потреби інших видів контролю, а також реєстрація іноземців та осіб без громадянства, які в установленому порядку прибувають в Україну, та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст.181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів; у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, в тому числі те, що транспортні засоби Відповідача у період дії полісів були застраховані саме Позивачем, і ніяким іншим страховиком, та використовувались, саме Відповідачем, страхові поліси "Зелена Картка" у спосіб перетину за наявності таких Державного кордону України. наявність страхових відносин між Сторонами, враховуючи інформацію МТСБУ, Державної прикордонної служби України (система «ГАРТ»), ДАІ, та те, що Відповідачем частково оплачені отримані страхові платежі, враховуючи також системний аналіз норм законодавства та те, що страхові відносини між Сторонами фактично існували, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача основного боргу підлягають до задоволення в розмірі 151344,05грн., в частині стягнення 66157,2грн. основного боргу підлягають до задоволення.

Щодо стягнення 45392,51грн. інфляційних нарахувань та 17000,83грн. 3% річних.

Позивачем в заяві про збільшення позовних вимог, яка прийнята судом, наведено розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, проведені за період з 25.03.2009р. по серпня 2011р. (для інфляційних нарахувань) та до 02.09.2011р. (для 3% річних), які розраховані відповідно до суми боргу 217501,25грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність проведених розрахунків суд зазначає наступне.

Так, як встановлено вище в мотивувальній частині рішення суду щодо стягнення основного боргу, сумою боргу, яка підлягає до стягнення, є 151344,05грн.

Крім того, щодо періоду початку проведення розрахунку суд зазначає, що судом взято до уваги положення п.6.1 Договору та зазначення дат необхідності проведення розрахунків у кожному з полісів, які перебували їх використанню, проте, за відсутності відповідного клопотання, передбаченого п.2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, судом береться до уваги дата вручення Відповідачеві вимоги.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних нарахувань підлягають до задоволення в розмірі 31585,50грн., в частині стягнення 13807,01грн. інфляційний них нарахувань слід відмовити, позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних підлягають до задоволення в розмірі 11829,71грн., в частині стягнення 5171,12грн. 3% річних слід відмовити.

Відповідно до вимог ст.4.-7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

07.09.2011року у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний 12.09.2011року.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4-5, 4-7, 33, 38, 43, 49, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. В позові відмовити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська транспортна група»(81054, Львівська обл., Яворівський р.-н, м.Новояворівськ, вул..Івана Франка, 1 оф.202, ідентифікаційний код 304843307) на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(01054, м.Київ, вул..Воровського, 33, ідентифікаційний код 16285602) 151344,05грн. боргу, 31585,50грн. інфляційних нарахувань, 11829,71грн. 3% річних, 1947,59грн. державного мита, 165,2грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст.116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т.Б.