Рішення № 18693056, 19.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа№ 5015/5111/11

За позовом: товариства з обмеженою відповідальності "Торговий дім "ГАЛПАП ПЛЮС", м. Львів,

до відповідача:приватного підприємства "Віком", м. Львів,

про: стягнення 2500,00 грн.

Суддя Т. Рим

За участю представників:

позивача:ОСОБА_1 довіреність від 01.08.2011 р.,

відповідача:не зявився.

На розгляд господарського суду Львівської області подано позов товариства з обмеженою відповідальності "Торговий дім "ГАЛПАП ПЛЮС" до приватного підприємства "Віком" про стягнення 2500,00 грн. Ухвалою від 07.09.2011 р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 19.09.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач, отримавши від позивача товар, не здійснив за нього оплату. Внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість у сумі 2500,00 грн.

Відповідач у судове засідання не зявився, хоч був належним чином та завчасно повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить долучене до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.09.2011 року, проти позову у встановленому порядку не заперечив, рухом справи не цікавився. Суд, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності пояснень (заперечень) відповідача щодо заявлених позовних вимог та представника відповідача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Вислухавши представників сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд установив таке.

Позивачем поставлено відповідачу, а відповідачем прийнято товар на суму 5195,74 грн., що підтверджується видатковою накладною №ГПП9000149 від 28 січня 2009 року.

Позивачем на адресу відповідача надсилалась вимога №06/04-11-3 від 06.04.2011 р. про оплату вартості поставленого товару. Зазначену вимогу відповідач отримав 08.07.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, долучене до матеріалів справи.

Доказів погашення заборгованості в сумі 2500,00 грн. відповідачем не представлено, проти позову у встановленому порядку не заперечив.

При винесенні рішення суд виходив з такого.

Між сторонами у справі виникли зобовязання з приводу поставки товару на підставі договору поставки в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України. Факт укладення такого договору підтверджується вчиненими сторонами діями: поставкою товару позивачем, прийняттям цього товару відповідачем.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення передбачено частиною 1 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України: субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Оскільки сторонами не було погоджено в належній формі строків оплати товару, то необхідно застосувати положення статті 530 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 2 цієї статті якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки відповідач отримав, проте не оплатив вартості поставленого товару, позивач виставив вимогу про оплату, вимоги позивача про стягнення 2500,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згядно зі статтями 33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. При задоволенні позову витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Таким чином, оскільки судове рішення прийнято на користь позивача, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу потрібно покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 11, 509, 526, 530, 712 Цивільного кодексу України, статтями 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задоволити повністю.

2.Стягнути з приватного підприємства "Віком" (адреса: вулиця Антонича, будинок 16, квартира 21, Сихівський район, місто Львів, Львівська область, 79049; ідентифікаційний код 31363731) на користь товариства з обмеженою відповідальності "Торговий дім "ГАЛПАП ПЛЮС" (юридична адреса: вулиця Водогінна, будинок 2, місто Львів, Львівська область, 79017, фактична адреса: вулиця Шептицьких, будинок 26, місто Львів, 79016; ідентифікаційний код 33753628) 2500,00 грн. боргу, 102,00 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 21.09.2011 року.

Суддя Рим Т.Я.