Рішення № 18693019, 15.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11 Справа№ 5015/3720/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі.Кохановська Ю.І.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ТзОВ «Видавнича група «Наш продукт», м. Київ

до відповідача: ТзОВ “Андріс-прес», м. Львів

про: стягнення 2624,65 грн.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник (Довіреність б/н від 01.09.2011р.)

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу від сторін не потсупало.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ «Видавнича група «Наш продукт», м. Київ до ТзОВ “Андріс-прес, м. Львів про стягнення 2624,65 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2011р. вказана позовна заява прийнята до провадження та призначена до розгляду в судовому засідані на 21.07.2011р.

З підстав, викладених в ухвалах суду розгляд справи відкладався.

В судовому засіданні 15.09.2011р. представник позивача подав Поясненя № 12/09/2011-1 від 12.09.2011р., викладені у позовній заяві вимоги підтримав у повному обсязі.

Явку представника відповідача в судове засідання не забезпечено. На адресу суду “за закінченням терміну зберігання” повернулися поштові конверти із копіями ухвал суду від 07.07.2010 р. та 21.07.2011р., направлені на вказану у позовній заяві та довідці з ЄДРЮО та ФОП адресу ТзОВ “Андріс-прес»: м. Львів, вул. В.Великого, 34/321.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. (Вказаної позиції дотримується Вищий господарський суд України в інформаційних листах № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” та № 01-8/123 від 15.03.2007 р. “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”)

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

30.12.2009р. між сторонами у справі укладено Договір № 22 поставки, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобовязання виготовляти відповідачу продукцію, що є предметом поставки за цим Договором, детальні характеристики якої наведено у Специфікаціях, оформлених як додатки до Договору, що є його невідємною частиною, а відповідач у свою чергу зобовязався приймати вказану продукцію та оплачувати її ціну.

Як вказано у позовній заяві на виконання договірних зобовязань позивачем було поставлено відповідачу видання журналів «Едим со вкусом»та «Союз сердец»на загальну суму 1 845,00 грн., що підтверджується наступними Видатковими накладними із відтисками печаток та підписами повноважних представників сторін: № РН-0000079 від 16.03.2010р. на суму 350,00 грн., № РН-0000117 від 12.04.2010р. на суму 200,00 грн., № РН-0000157 від 16.04.2010р. на суму 525,00 грн., № РН-0000207 від 18.05.2010р. на суму 420,00 грн. та № РН-0000250 від 16.06.2010р. на суму 350,00 грн. (оригінали накладних оглянуто судом в судовому засідані, копії долучено до матеріалів справи).

При дослідженні накладних суд встановив, що у накладних № РН-0000079 від 16.03.2010р., № РН-0000157 від 16.04.2010р. та № РН-0000207 від 18.05.2010р. міститься посилання на договір № ДГ-0000030 від 11.09.2009р. У Видатковій накладній № РН-0000117 від 12.04.2010р. посилання на договір як підставу поставки товару відсутнє.

Окрім того, суд встановив, що в матеріалах справи відсутня визначена Договором специфікація на поставку журналу «Союз Сердец».

У поясненнях № 12/09/2011-1 від 12.09.2011р. позивач зазначає, що Між ТОВ «Видавнича група «Наш продукт»та ТОВ «Андріс-Прес»11.09.2009 року був укладений договір поставки № ДГ-0000030, який діяв до 31.12.2009 року. 30 грудня 2009 року сторонами був підписаний Договір № 22 поставки, відповідно до якого і здійснювалися поставки журналів у 2010 році. Однак, у зв'язку з несвоєчасним поданням начальником відділу збуту ОСОБА_2 договору поставки на новий строк до бухгалтерії ТОВ «ВГ «Наш Продукт»для належного оформлення документів, були оформлені видаткові накладні з посиланням на попередній договір. Після надання до бухгалтерії нового підписаного Договору, ТОВ «ВГ «Наш Продукт»здійснило необхідні коригування бухгалтерської бази документів та запропонувало відповідачу підписати належним чином відкориговані видаткові документи. Однак, підписати представлені документи відповідач відмовився мотивуючи тим, що відповідні документи за вказані поставки він вже підписав. За Договором № ДГ-0000030 від 11.09.2009 р. відповідач повністю розрахувався з ТОВ «ВГ «Наш продукт», а також здійснив переплату в розмірі 35,00 грн., яка була зарахована позивачем в рахунок оплати поставленої продукції по Договору № 22 від 30.12.2009р.

Також, на підтвердження факту поставки товару по Договору № 22 від 30.12.2009р. позивачем надано суду податкові накладні, в яких відображено поставку журналу тих же номерів, в кількості та по ціні, що і в накладних № РН-0000079 від 16.03.2010р., № РН-0000157 від 16.04.2010р. та № РН-0000207 від 18.05.2010р.

З огляду на вищевказане видаткові накладні № РН-0000079 від 16.03.2010р., № РН-0000157 від 16.04.2010р., № РН-0000207 від 18.05.2010р. та № РН-0000250 від 16.06.2010р. приймаються судом як належний доказ поставки товару по Договору № 22 від 30.12.2009р.

Щодо податкової накладної № 273 від 12.04.2010р. то вказана накладна відображає поставку журналу «Союз Сердец»№3 (2010), тоді як згідно Видаткової накладної № РН-0000117 від 12.04.2010р. постачався журнал «Союз Сердец»№1 (2010).

У п. 5.2. Договору сторонни погодили, що розрахунки за кожну партію товару здійснюються протягом 60 днів з моменту поставки данного товару.

Як зазначається у позовній заяві у підписаній сторонами Специфікації визначено строк реалізації товару «Едим со вкусом»- 30 днів, та уточнені умови його сплати до 25 числа місяця, наступного за місяцем, в якому здійснювалась поставка.

Позивач стверджує, що зобовязань щодо оплати отриманої продукції відповідач належно не виконав і станом на 29.06.2011р. у ТзОВ “Андріс-прес»перед ТзОВ «Видавнича група «Наш продукт»існує заборгованість в сумі 1634,00 грн. Відповідачем лише частково оплачено Видаткову накладну № РН-0000079 від 16.03.2010р. в сумі 211,00 грн.

За порушення строків оплати товару, позивач із посиланням на п. 7.3 Договору просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення платежу, що згідно розрахунку позивача становить 274,54 грн.

Окрім того, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 165,04 грн. інфляційних та 51,07 грн. 3 % річних.

Судом встановлено, що позивачем невірно визначено загальну суму позовних вимог, яка згідно здійсненого судом перерахунку складає 2 124,65грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як вбачається із матеріалів справи спірні зобовязання виникли на підставі Договору поставки № 22 від 30.12.2009р.

Наявними в матеріалах справи документами, а саме Видатковими накладними № РН-0000079 від 16.03.2010р., № РН-0000157 від 16.04.2010р., № РН-0000207 від 18.05.2010р. та № РН-0000250 від 16.06.2010р., а також податковими накладними № 191 від 16.03.2010р., № 311 від 16.04.2010р., № 405 від 18.05.2010р та №446 від 16.06.2010р. підтверджується, що на виконання умов Договору поставки № 22 від 30.12.2009р. позивачем було поставлено відповідачу товар видання журналів «Едим со вкусом»на загальну суму 1 645,00 грн.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), а у випадку, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що зобовязань щодо оплати отриманого товару відповідач належно не виконав. Як вказав позивач, відповідачем лише частково оплачено Видаткову накладну № РН-0000079 від 16.03.2010р. в сумі 211,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 434,00 грн. боргу.

Видаткова накладна № РН-0000117 від 12.04.2010р. на суму 200,00 грн. як доказ поставки товару по Договору судом до уваги не приймається, оскільки як встановлено судом, посилання на Договір як на підставу поставки товару у вищезазначеній накладній відсутнє. Представлена суду податкова накладна № 273 від 12.04.2010р. відображає поставку журналу «Союз Сердец»№3 (2010), тоді як згідно Видаткової накладної № РН-0000117 від 12.04.2010р. постачався журнал «Союз Сердец»№1 (2010). Визначена умовами договору специфікація на поставку товару «Союз сердец»в матеріалах справи відсутня. Доказів направлення в порядку ст. 530 ЦК України вимоги про оплату вартості товару, поставленого по Видатковій накладній № РН-0000117 від 12.04.2010р. на суму 200,00 грн. позивачем суду також не надано.

Враховуючи те, що позивач всупереч вимогам ухвали суду не надав належних доказів поставки товару по Видатковій накладній № РН-0000117 від 12.04.2010р. на умовах Договору поставки № 22 від 30.12.2009р., позовні вимоги частині стягнення 200,00 грн. боргу слід залишити без розгляду.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Відповідно до п. 7.3. Договору за порушення строків оплати призначається неустойка в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені від суми боргу за кожен календарний день прострочки платежу.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як вбачається із розрахунку позивача, нарахування пені позивачем здійснено за увесь час прострочення оплати товару.

Однак, враховуючи те, що умовами Договору поставки № 22 від 30.12.2009р.не встановлено іншого порядку нарахування пені, ніж той, що визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, до стягнення підлягає пеня лише за шість місяців від дня коли наступив термін оплати товару.

Твердження позивача про те, що при розрахунку пені слід застосовувати положення ч. 6 ст. 231 ГК України, як спеціальної норми по відношенню до ч. 6 ст. 232 ГК України судом до уваги не приймаються. Положення ст. 231 ГК України регулюють розміри штрафних санкцій за порушення грошових зобовязань, тоді як ст. 232 ГК України визначає порядок їх застосування.

Згідно здійсненого судом перерахунку до стягнення підлягає: по Видатковій накладній № РН-0000079 від 16.03.2010р. пеня за період з 26.04.2010р. по 26.10.2010р. в сумі 12,07 грн; по Видатковій накладній № РН-0000157 від 16.04.2010р. пеня за період з 26.05.2010р. по 26.11.2010р. в сумі 43,44 грн.; по Видатковій накладній № РН-0000207 від 18.05.2010р. пеня за період з 26.06.2010р. по 26.12.2010р. в сумі 33,27 грн.; по Видатковій накладній № РН-0000250 від 16.06.2010р. пеня за період з 26.07.2010р. по 26.01.2011р. в сумі 26,97 грн.

Окрім того, суд залишає без розгляду позовні вимоги про стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за товар, поставлений згідно Видатковій накладній № РН-0000117 від 12.04.2010р.

Таким чином, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 115,75 грн. пені, 144,84 грн. інфляційних та 44,77 грн. 3 % річних.

В частині стягнення 33,96 грн. пені позов до задоволення не підлягає, в решті частині позовні вимоги належить залишити без розгляду.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати згідно ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного та керуючись ст. 174, 193, 216, 231, 232 ГК України, ст.ст. 22, 509, 526, 530, 599, 610, 612,625 ЦК України, ст. ст. 4-3, 33, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України , суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити частково.

2.Стягнути з ТзОВ “Андріс-прес»(79053, м. Львів, вул.. В.Великого, 34/321. Код ЄДРПОУ 33252452) на користь ТзОВ «Видавнича група «Наш продукт»( 02088, м. Київ, вул.. Леніна, 64. Код ЄДРПОУ 31923396) 1434,00 грн. основного боргу, 115,75 грн. пені, 144,84 грн. інфляційних, 44,77 грн. 3 % річних, всього 1 739,36 грн.; 83,50 грн. державного мита та 193,20 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В частині стягнення 33,96 грн. пені в задоволенні позову відмовити.

4.В решті частині вимог позов залишити без розгляду.

5.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя Ділай У.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 19.09.2011р.