Рішення № 18692976, 14.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа № 5015/4424/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я, за участю представника позивача Охріменко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів до Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів про стягнення 41683 грн. 07 коп.

В С Т А Н О В И В:

Перший заступник прокурора м. Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів звернувся до господарського суду Львівської області з позовом до Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів про стягнення 41683 грн. 07 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 04.08.2011 р. призначив розгляд справи на 17.08.2011 р. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 14.09.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді, на виконання умов якого відповідачу надано відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості теплової енергії в гарячій воді виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становить 39967 грн. 55 коп. За порушення строків оплати вартості наданих послуг відповідачу нараховано 853 грн. 74 коп. пені, 165 грн. 25 коп. 3% річних, 696 грн. 53 коп. інфляційних втрат. Таким чином, просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 41683 грн. 07 коп.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 04.08.2011 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому, у відповідності до ст. 75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Заслухавши пояснення представника сторони, розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

1 жовтня 2009 р. між Львівським комунальним підприємством “Залізничнетеплоенерго” (позивач) та Дочірнім підприємством “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач” (відповідач) було укладено договір №1019 про постачання теплової енергії в гарячій воді.

За цим договором енергопостачальна організація (позивач) брала на себе зобов’язання постачати покупцеві (відповідачу) теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а покупець (відповідач) зобов’язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Додатком №1 до даного договору встановлено обсяги постачання теплової енергії. Відповідно до цього додатку, позивач постачає теплову енергію до об’єкта відповідача по вул. Шевченка, 402, м. Львів.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач забезпечив об’єкт відповідача з 01.01.2011 р. по 31.05.2011 р. тепловою енергією в гарячій воді на загальну суму 41004 грн. 01 коп., що підтверджується актами реалізації теплової енергії, рахунками на оплату.

Пунктом 6.3. договору №1019 від 01.10.2009 р. передбачено, що покупець (відповідач) до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації (позивачу) вартість фактично спожитої теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов’язання перед позивачем щодо оплати за отриману теплову енергію виконав частково, на дату розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 39967 грн. 55 коп.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 7.2.3. договору №1019 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2009 р., за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію покупець сплачує енергопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 853 грн. 74 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 696 грн. 53 коп. та 3% річних в розмірі 165 грн. 25 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 39967 грн. 55 коп. основного боргу, 853 грн. 74 коп. пені, 165 грн. 25 коп. 3% річних, 696 грн. 53 коп. інфляційних втрат.

Оскільки спір виник з вини відповідача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів, вул. Шевченка, 392а (ідентифікаційний код 25548101) на користь Львівського комунального підприємства “Залізничнетеплоенерго”, м. Львів вул. С.Петлюри, 4а (ідентифікаційний код 20784943) 39967 грн. 55 коп. основного боргу, 853 грн. 74 коп. пені, 165 грн. 25 коп. 3% річних, 696 грн. 53 коп. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства “ТУР” Відкритого акціонерного товариства “Львівський завод автонавантажувач”, м. Львів, вул. Шевченка, 392а (ідентифікаційний код 25548101) в користь державного бюджету 416 грн. 83 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.