Рішення № 18692974, 13.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.11 Справа № 5015/3965/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я. за участю позивача Наумовича Ю.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ЦЕТА Цезари Жур Тадеуш і Тамара Курч відкрите товариство, Республіка Польща, м. Стальова Воля до Приватного підприємства “АМП”, м. Дрогобич про стягнення 4983,26 євро.

В С Т А Н О В И В:

ЦЕТА Цезари Жур Тадеуш і Тамара Курч відкрите товариство, Республіка Польща, м. Стальова Воля звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства “АМП”, м. Дрогобич про стягнення 4983,26 євро.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 15.07.2011 р. призначив розгляд справи на 01.08.2011 р. Розгляд справи відкладався на 15.08.2011 р., 13.09.2011р. з підстав, зазначених в ухвалах суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між ним та відповідачем було укладено контракт, на виконання умов якого відповідачу було перераховано аванс за поставку товару в розмірі 2323,20 євро. Однак, відповідач свої зобовязання щодо поставки товару не виконав. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 2323,20 євро боргу, а також штрафні санкції за невиконання зобовязання в розмірі 2660,06 євро.

Представнику позивача розяснено права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 15.07.2011 р. не виконав, причин неявки не повідомив, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

19 жовтня 2010 р. між позивачем та відповідачем було укладено контракт №01-46.

За цим контрактом продавець (відповідач) продає, а покупець (позивач) купляє на умовах DDU (склад покупця 37-450 Stalowa Wola чи інше місто згідно додатку до контракту, Польща) брикети паливні з тирси твердих порід (дуб, бук, граб та ін.) ПІНІ КЕЙ (PINI&KAY) згідно специфікації, яка є невідємною частиною даного контракту.

На виконання умов вищевказаного контракту, позивач 26.10.2010 р. перерахував відповідачу згідно рахунку-фактури №88 від 19.10.2010 р. 2323,20 євро.

Пунктом 7.1. контракту №01-46 від 19.10.2010 р. передбачено, що з моменту отримання 100% передоплати за товар продавець зобовязується на протязі 3-8 днів підготувати товар в повному обсязі і асортименті, після отримання оплати відвантажити протягом 1-2 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника сторони, відповідач свої зобовязання перед позивачем щодо поставки оплаченого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді відповідачем не поставлено оплачений товар на загальну суму 2323,20 євро, сплачену суму грошових коштів позивачу не повернуто.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ст. 123 ГПК України, іноземні субєкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обовязки, що і субєкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 124 ГПК України встановлено, що підсудність справ за участю іноземних субєктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ч. 2 ст. 2 Конвенції про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, які випливають із відносин економічного і науково-технічного співробітництва від 26.05.1972 р. (вступила в дію 13.08.1973 р.), у випадку, якщо для розгляду окремих категорій спорів в країнах-учасницях Конвенції існують спеціалізовані арбітражні суди, розгляд таких спорів за взаємною згодою сторін буде здійснюватися цими арбітражними судами.

Пунктом 9.1. контракту №01-46 від 19.10.2010 р. встановлено, що будь-який спір, який виникає по даному контракту або у звязку з ним, підлягає передачі на розгляд та вирішення в господарський суд Львівської області. Правом, яке регулює даний контракт, є матеріальне право позивача (п. 9.2. контракту).

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України “Про міжнародне приватне право”, вибір права згідно з частиною першою цієї статті має бути явно вираженим або прямо випливати з дій сторін правочину, умов правочину чи обставин справи, які розглядаються в їх сукупності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно ст. 7 Закону України “Про міжнародне приватне право”, при визначенні права, що підлягає застосуванню, суд чи інший орган керується тлумаченням норм і понять відповідно до права України, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 32 Закону України “Про міжнародне приватне право” встановлено, що якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно повязаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 44 Закону України “Про міжнародне приватне право” у разі відсутності згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору, застосовується право відповідно до частин другої і третьої статті 32 цього Закону, при цьому стороною, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту договору, є продавець - за договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржником виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.1. контракту №01-46 від 19.10.2010 р., у випадку зриву поставки продавець оплачує покупцю штраф 0,5% від вартості не поставленого товару за кожен день затримки або повертає перераховані кошти за товар протягом одного місця з моменту їх отримання.

Відповідно до п. 7.2. контракту №01-46 від 19.10.2010 р. виплата штрафу не звільняє продавця від виконання обєму поставки.

Позивачем у відповідності до положень п. 7.1. контракту №01-46 від 19.10.2010 р. за період з 06.11.2010 р. по 22.06.2011 р. нараховано 2660,06 євро пені.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобовязання мало бути виконано.

Згідно ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобовязань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено правильність розрахунків сум пені та встановлено, що з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, а також Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені повинен становити 178,56 євро (2323,20 Х 181 (з 06.11.2010 р. по 05.05.2011 р.) Х 15,5% / 365).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 2323,20 євро боргу, 178,56 євро пені. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 7, 32, 44 Закону України “Про міжнародне приватне право”, ст.ст. 11, 16, 509, 526, 530, 599, 611, 612, 615, 625, 626, 651 ЦК України, ст. 2 Конвенції про вирішення арбітражним шляхом цивільно-правових спорів, які випливають із відносин економічного і науково-технічного співробітництва від 26.05.1972р. та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116, 123, 124 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства “АМП”, м. Дрогобич, вул. Раневицька, 21, Львівська область (ідентифікаційний код 33457632) на користь ЦЕТА Цезари Жур Тадеуш і Тамара Курч відкрите товариство (CEТA Cazary Zur Tadeusz i Tamara Kurcz spolka jawna), Республіка Польща, м. Стальова Воля, вул. Габріела Натуровіча, 6, 37-450 (ідентифікаційний номер NIP: 865-235-78-09, REGON: 831358037) 2323,20 євро сплачених за не поставлений товар, 178,56 євро пені, 25,10 євро державного мита, 118 грн. 47 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя Мазовіта А.Б.