Рішення № 18692807, 06.09.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.11 Справа№ 5015/4401/11

Господарським судом Львівської області розглянуто у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом: Прокурора м. Борислава в інтересах держави в особі:

Позивача: ДКП “Житлово-експлуатаційна контора №1”, м.Борислав, Львівської обл.;

До Відповідача: ПП ОСОБА_2, м.Борислав, Львівської обл.;

Про: стягнення 1464,69грн.

Суддя: Левицька Н.Г.

Секретар судового засідання: Байко А.Я.

В судовому засіданні взяли участь представники Сторін:

Прокурора: Яворський Я.Т.

Позивача: ОСОБА_1- предст.(дов. від 24.03.2011р.)

Відповідача: не зявився;

Прокурору та позивачу, які взяли участь у справі, розяснено зміст ст.ст. 20, 22, 29, 811 ГПК України, а саме, їх процесуальні права та обовязки, зокрема, право заявляти відводи.

Від здійснення технічного запису судового процесу прокурор та представник позивача відмовились.

Суть спору:

Позовні вимоги заявлено Прокурором м.Борислава в інтересах держави в особі позивача: ДКП “Житлово-експлуатаційна контора №1”, м.Борислав, Львівської обл. до ПП ОСОБА_2, м.Борислав, Львівської обл. про стягнення 1464,69гр.

Обставини справи:

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття заяви до розгляду, ухвалою від 05.08.2011р. порушив провадження у справі та ухвалив призначити судовий розгляд справи на 23.08.2011р. Цією ж ухвалою суд зобовязав прокурора та сторони долучити ряд документів, необхідних для вирішення спору.

Ухвалою суду від 23.08.2011р. судовий розгляд справи було відкладено на 06.09.2011р. з причин викладених у відповідній ухвалі суду.

В судовому засіданні 06.09.2011р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, правом на захист своїх інтересів не скористався, хоча був повідомлений належним чином про час і місце проведення судового засідання.

Справу розглянуто, згідно із вимогами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, судом встановлено наступне:

01.08.2001р. між ДКП „Житлово-експлуатаційною конторою №1" та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір №35 про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування будинку №3 на пл.Франка у м.Бориславі, що є власністю територіальної громади міста Борислава і знаходиться на балансі Державно-комунального підприємства „Житлово-експлуатаційна контора № 1", згідно з яким ДКП ЖЕК № 1 - "Власник будинку" забезпечує експлуатацію, технічне обслуговування житлового фонду, в якому розміщене орендоване, а згодом викуплене нежитлове приміщення, а також утримання прибудинкової території, а ПП ОСОБА_2 - "Співвласник" приймає участь у витратах по виконанню названих робіт.

Відповідно до вимог п.2.2.3. даного Договору "Співвласник" зобов'язується до 10-го числа наступного місяця вносити плату на рахунок "Власника будинку" за витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлових приміщень в житловому фонді відповідно зайнятій загальній площі. Згідно договору ПП ОСОБА_2 займає 70,5 кв.м площі вищевказаного будинку.

Однак, плата за понесені витрати на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлового приміщення в житловому фонді по пл.Франка,3 не вносилась в повному обсязі на рахунок ДКП ЖЕК №1 з серпня 2008р. (розрахунок додається).

Проте, ДКП „Житлово-експлуатаційна контора №1" понесло витрати на утримання будинку та прибудинкової території, на утримання лінійного персоналу, робітників.

Відповідно до вимог ст.1. Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" №686-ХІУ від 20.05.1999р. суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Незважаючи на усні нагадування, заборгованість, яка утворилася по витратах на експлуатацію та технічне обслуговування нежитлового приміщення, погашена не була.

Станом на 01.07.2011р. заборгованість становила 1399,31грн.

Згідно з умовами п.2.2.3 Договору про участь у витратах на експлуатацію та технічне обслуговування будинку та у відповідності до Закону України від 22.11.1996р. N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" ПП ОСОБА_2 була нарахована пеня в розмірі 65,38грн.

Відповідно до вищевикладеного та керуючись абз.4 ч.І ст.2 Господарського процесуального кодексу України, п.6 ст.20 Закону України „Про прокуратуру", ст.1 Закону України "Про відповідальність суб"єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", п.1.7. "Методичних рекомендацій щодо участі суб"єктів підприємницької діяльності у розрахунках за утримання будинку, прибудинкової території", ст. 193 Господарського кодексу України

Суд, заслухавши пояснення прокурора та позивача розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно із статтею 5 Закону України “Про прокуратуру” до функцій прокуратури входить представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України “Про прокуратуру”, однією з форм представництва прокурора є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, або про визнання незаконними правових актів, дій чи рішень органів і посадових осіб. Зважаючи на те, що не сплачуючи експлуатаційні витрати Відповідачем порушуються інтереси: держави, оскільки до їх складу входять податки (податок на додану вартість та сплачується податок на прибуток), а також інтереси державно-комунального підприємства, оскільки унеможливлюється стабільне фінансово-господарське функціонування, що в свою чергу впливає на своєвчасність виплати заробітньої плати, сплату страхових внесків до Пенсійного фонду.

Згідно із ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

У відповідності до ст.526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова норма ч.1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона осилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів оплати спожитої теплової енергії суду не наддав, позовні вимоги визнав повністю, підписав і засвідчив печаткою Акт звірки розрахунків в сумі 1399,31грн.

Таким чином, відповідачем порушено майнові права позивача.

Відповідно до ч.2 ст.1 Господарсько-процесуального кодексу, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи.

Відповідно до ст.361 Закону України "Про прокуратуру" підставою для представництва прокурором у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок противоправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються між ними або державою".

Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” організовано, засновано і здійснює свою діяльність на міській комунальній власності, надання послуг проводить за встановленими відповідно до чинного законодавства, тарифами. Його доходи являються суттєвим джерелом надходжень як до місцевого бюджету, так і до бюджету України у вигляді своєчасної спати податків, внесків до Пенсійного фонду, а також інших обов'язкових платежів. Несвоєчасне виконання умов договору призводить до зменшення фінансових надходжень у бюджети різних рівнів, що веде до заподіяння шкоди інтересам держави.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільно-правових відносин, яку вона закріпила в законах та інших нормативно-правових актах. Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк.

Згідно із ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобовязаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема сплатити гроші або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений термін, при чому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про підставність та обґрунтованість позовних вимог, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню основного боргу 1399,31грн. ти 65,38грн. пені.

Судові витрати, по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно із ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини, які перерахувати до державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 1, 2, 4, 32, 33, 43, 49, 69, 75, 80, 82, 84, 85 ГПК України,

суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) на користь Державного комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора №1” (82300, Львівська обл., м.Борислав, вул. 12, р/р 260053021863 в ВАТ “Ощадбанк України”, МФО 325796, код ЄДР 05452244)- 1399,31грн.- основного боргу та 65,38грн. пені.

3.Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДР НОМЕР_1) в доход державного бюджету (отримувач-УДК у Личаківському р-ні м.Львова МФО 825014, код ЄДРПОУ 22389406) 14,64грн. державного мита та 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Накази видати відповідно до вимог ст.116 ГПК України.

Рішення вступає в законну силу за вимогами ч.3 ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду, в порядку встановленому розділом ХII ГПК України.

Суддя Левицька Н.Г.