Рішення № 18692577, 19.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа № 29/131пд/2011

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Бахмутський шлях”, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”, м. Київ

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю “АУЗ Факторинг”, м. Київ

про визнання недійсними пунктів договору фінансового лізингу та додаткових угод

суддя Москаленко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, адвокат, посвідчення № 626 від 09.12.2009, угода про надання юридичних послуг від 25.02.2011;

від відповідача - не прибув;

від 3-ї особи - не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання недійсним з моменту укладення п. п. 3.7, 3.8 договору фінансового лізингу № 01-139/07-обл від 05.09.2007, п. 3 додаткової угоди № 1 від 10.10.2007 та додаткову угоду № 2 від 30.10.2007 до договору фінансового лізингу № 01-139/07-обл від 05.09.2007.

Справа розглядається господарським судом Луганської області відповідно до приписів ч. 1 ст. 15 Господарського кодексу України, якою встановлено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобовязаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ “АУЗ Факторинг”, явку своїх повноважних представників у засідання суду вдруге не забезпечили, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

Позовні вимоги мотивовані позивачем посиланням на те, що спірні пункти договору суперечать приписам п. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», оскільки включають в себе не передбачені вказаною нормою платежі.

Письмовим відзивом від 30.08.2011 на позовну заяву ( а.с. 95-96) третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ «АУЗ Факторинг», повідомила, що ТОВ «Українська лізингова компанія»не може бути відповідачем у справі, оскільки не є стороною у договорі фінансового лізингу № 01-139/07обл. від 05.09.2007 (відповідно до договору факторингу ТОВ «АУЗ Факторинг»як Фактор набуло прав Клієнта (Лізингодавця) за вказаним договором фінансового лізингу), а тому провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у справі відзив на позовну заяву та інші витребувані господарським судом матеріали не надав, внаслідок чого справа на підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, вислухавши присутнього в судових засіданнях представника позивача, суд встановив такі фактичні обставини.

04.09.2008 між відповідачем як лізингодавцем та позивачем як лізингоодержувачем укладено договір фінансового лізингу № 01-139/07-обл. (далі за текстом - договір) (а.с. 8 -23), відповідно до пункту 1.1 статті 1 якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобовязався передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно (предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмета лізингу (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач зобовязався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах договору.

На виконання договору позивачу передано у тимчасове володіння та користування Автозаправочну газонасосну компресорну станцію Оріон БК-350, модель ОД24.00.00.00.000, у тому числі блок компресорний в контейнерному виконанні 1 шт., система автоматичного управління 1 шт., блок акумуляторів, БА 2000 1 шт., блок вхідних кранів (без лічильника газу) 1шт, блок свічок 1 шт., колонка КЗМ-200 1 шт.

Відповідно до пунктів 3.1 договору позивач зобовязався виплачувати відповідачеві лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) (а.с. 21). Лізингові платежі включають винагороду (комісію) Лізингодавця за отримане у лізинг майно з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7, 3.8 договору, а також платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Згідно з пунктом 3.5 статті 3 договору платежі за договором здійснюються у національній валюті України (Гривнях) відповідно до Графіку сплати лізингових платежів шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Лізинодавця.

Предметом спору у даній справі є, зокрема, пункти 3.7, 3.8 договору.

Відповідно до умов пункту 3.7 договору у разі прострочення Лізингоодержувачем термінів сплати лізингових платежів, зазначених у Графіку сплати лізингових платежів та договорі, розмір винагороди (комісії) Лізингодавцю за отримане в лізинг майно збільшується на суму, яка визначається виходячи із суми, яка прострочена, кількості днів прострочки, та відсоткової ставки 20 % річних. Суму такого збільшення розміру винагороди за отримане в лізинг майно Лізингоодержувач зобовязаний сплатити у складі наступного за простроченим лізингового платежу.

Пунктом 3.8 встановлена формула визначення додаткової винагороди відповідача, на суму якої коригується черговий лізинговий платіж: «На дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору) лізинговий платіж (крім авансового лізингового платежу та останнього чергового лізингового платежу) коригується на зміну курсу гривні до швейцарського франку у такому порядку: Sn=So*k, де So сума платежу за Договором на дату виконання лізингового платежу згідно Графіку лізингових платежів (Додаток № 1 до договору); k коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, встановленого Національним банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в графіку сплати лізингового платежу (Додаток № 1 до договору) до курсу гривні до швейцарського франку, за яким АКІБ «Укрсиббанк»(надалі Банк), по дорученню Лізингодавця фактично здійснив продаж (конвертування у гривню) коштів у іноземній валюті (валютного кредиту), що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, отриманих Лізингодавцем для придбання майна та його подальшої передачі Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг; * - знак множення;

у випадку, коли курс гривні до швейцарського франка, за яким банк, по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю швейцарського франку на міжбанківському валютному ринку, буде перевищувати курс гривні до швейцарського франку, встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), що підтверджується відповідною довідкою Банку, або завіреною копією банківської виписки, Лізингоодержувач зобовязаний на вимогу Лізингодавця або, у разі відсутності такої - у складі наступного лізингового платежу, додатково сплатити суму винагороди (комісії) в розмірі, який визначається за формулою: V=Sp*(i 1), де V сума додаткової винагороди (комісії), яку зобовязаний сплатити Лізингоодержувач, Sp сума платежу за договором, що фактично надійшла на банківський рахунок Лізингодавця, і коефіцієнт, який визначається як відношення курсу гривні до швейцарського франку, за яким Банк по дорученню Лізингодавця фактично здійснив купівлю швейцарського франку на міжбанківському валютному ринку, док курсу гривні до швейцарського франку, встановлений Національним банком України на дату сплати лізингового платежу, зазначену в Графіку сплати лізингових платежів (додаток № 1 до договору); * - знак множення».

При цьому пунктом 3.5 договору встановлено, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору).

Також умовами пункту 3.3 договору визначено, що загальна сума винагороди Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором складає суму без ПДВ 20% - 547384 грн. 32 коп., при умові дотримання Лізингоодержувачем Графіку лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.7,3.8,3.9 договору.

10.10.2007 сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до договору (далі за текстом Додаткова угода № 1) (а.с. 28 33), пунктом 3 якої пункт 3.8 договору його сторони виклали у новій редакції, фактично додавши таке положення: «Якщо значення коефіцієнта k менше одиниці, то коефіцієнт k прирівнюється до одиниці». В іншій частині редакція пункту 3.8 договору залишилася без змін.

Додатковою угодою № 2 від 30.10.2008 до договору (а.с. 34 36) сторони договору виклали у новій редакції Додаток № 1 до договору «Графік сплати лізингових платежів»і визначили залежність розміру винагороди Лізингодавця від коливань курсу гривні відносно швейцарського франку за зазначеною вище формулою.

19.10.2010 між відповідачем як Клієнтом та товариством з обмеженою відповідальністю «АУЗ Факторинг»як Фактором укладений договір факторингу № 17/10 (далі за текстом договір факторингу) (а.с. 37 53), відповідно до умов пункту 1.1 якого відповідач як Клієнт передав у власність Фактору, а Фактор прийняв права вимоги та в їх оплату зобовязався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених договором факторингу.

Обсяг прав вимог, які відповідач передав ТОВ «АУЗ Факторинг», визначені в Реєстрі боржників, що є додатком до договору факторингу (пункт 1.2 договору факторингу).

Як свідчать матеріали справи, до Реєстру боржників (а.с. 54) внесений позивач у даній справі як боржник за договором фінансового лізингу № 01-139/07 обл. від 05.09.2007 із зазначенням суми заборгованості останнього за договором.

Не погоджуючись з умовами договору фінансового лізингу щодо додаткового платежу винагороди Лізингодавцеві залежно від коливань курсу гривні відносно швейцарського франку за зазначеною вище формулою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Письмових пояснень по суті спірних правовідносин та позовних вимог ані відповідач, ані третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, під час судового розгляду справи не надали та не скористалися правом участі своїх повноважних представників у судових засіданнях.

Розглянувши матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх часткового задоволення з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються вказаним Законом.

Згідно зі статтею 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона, лізингодавець, передає або зобовязується передати другій стороні, лізингоодержувачеві, у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату, лізингові платежі. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду, з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин , повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Стаття 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлює, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобовязується набути у власність річ у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату, лізингові платежі.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору фінансового лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо повязані з виконанням договору лізингу.

Як встановлено під час судового розгляду справи, пунктом 3.1 договору його сторони передбачили, що лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі, які включають винагороду (комісію) Лізингодавця за отримане у лізинг майно з врахуванням коригування, вказаного в пунктах 3.7, 3.8 договору, а також платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна.

Пункт 3.8 договору встановлює порядок збільшення (зміни) лізингового платежу за рахунок збільшення винагороди Лізингодавця залежно від коливань курсу гривні відносно швейцарського франку за зазначеною вище та встановленою у пункті 3.8 договору, пункті 3 Додаткової угоди № 1 та Додатковій угоді № 2 формулою.

Пункт 3 Додаткової угоди № 1 та Додаткова угода № 2 до договору у повному обсязі дублюють положення пункту 3.8 договору щодо обрахунку додаткової винагороди Лізингодавця.

При цьому пунктом 3.5 договору встановлено, що платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до договору). Вказаний Графік з розмірами зазначених у ньому платежів погоджений сторонами договору під час його укладання та не включає в себе платежі з урахуванням їх коригування на різницю у курсі швейцарського франка.

Також умовами пункту 3.3 договору визначено, що загальна сума винагороди Лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором складає суму без ПДВ 20% - 547384 грн. 32 коп., при умові дотримання Лізингоодержувачем Графіку лізингових платежів. Вказана сума може бути збільшена з урахуванням умов пунктів 3.7,3.8,3.9 договору. Таким чином, даним пунктом встановлено два різні принципи сплати лізингових платежів за договором незмінність розміру платежів за умови дотримання позивачем Графіку їх сплати та можливість зміни розміру лізингових платежів залежно від коливань курсу гривні до швейцарського франка.

Отже, договором фактично встановлено два види винагороди Лізингдавцеві: один платіж це платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, який визначає конкретний розмір платежу (Графік сплати лізингових платежів у первісній редакції, пункти 3.3, 3.5 договору); другий платіж це додаткова винагорода лізингодавцю, яка підлягає сплаті виключно внаслідок збільшення курсу швейцарського франку відносно гривні (пункт 3.8 договору, пункт 3 Додаткової угоди № 1, Додаткова угода № 2).

Таким чином, додатковий платіж, визначений пунктом 3.8 договору, пунктом 3 Додаткової угоди № 1 та Додатковою угодою № 2 до договору, суперечить пункту 3.3, першому реченню пункту 3.5 договору, а також не передбачений частиною 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Як встановлено приписами ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За приписами частин 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити вказаному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З урахуванням викладеного вище суд доходить висновку про наявність правових підстав для визнання недійсним пункту 3.8 договору, пункту 3 Додаткової угоди № 1 та Додаткової угоди № 2 до договору як таких, що суперечать приписам частини 2 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг».

Аналогічну правову позицію викладено у постановах судових колегій Вищого господарського суду від 07.07.2010 у справі № 53/604-53/605, від 15.12.2010 у справі № 40/223пд, від 04.11.2011 у справі № 6/506-10.

Є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, її фактичними обставинами доводи третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про те, що ТОВ «Українська лізингова компанія»не може відповідати за даним позовом, оскільки її права за договором фінансового лізингу передані ТОВ «АУЗ Факторинг»за договором факторингу.

Предметом спору у даній справі є окремі положення договору фінансового лізингу внаслідок їх невідповідності чинному законодавству на момент укладення вказаного договору. Порушення охоронюваних законом прав та інтересів позивача у справі допущено саме стороною договору фінансового лізингу відповідачем у даній справі. Подальше укладення договору факторингу впливає виключно на обсяг прав третьої особи як Фактора за договором факторингу і не робить його стороною договору фінансового лізингу з моменту укладення договору фінансового лізингу.

Разом з цим вимога позивача про визнання недійсним пункту 3.7 договору є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки вказаним пунктом сторонами договору визначено відповідальність за порушення позивачем грошового зобовязання, а саме встановлено розмір річних, право на визначення якого належить виключно сторонами договору на підставі приписів ст. 536 та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивачем жодним чином не обґрунтовано доводи щодо неправомірності вказаного пункту договору, не зазначено, які норми чинного законодавства порушуються при визначенні його умов, не надано з цього приводу додаткові пояснення, витребувані господарським судом під час судового розгляду справи.

За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими частково, а саме у частині визнання недійсними пункту 3.8 договору, пункту 3 Додаткової угоди № 1, Додаткової угоди № 2 до договору. В решті вимог позову слід відмовити.

Судові витрати на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: з відповідача на користь позивача у справі підлягають стягненню витрати зі сплати державного мита у розмірі 63 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 177 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати недійсними пункт 3.8 договору фінансового лізингу № 01-139/07-обл від 05.09.2007, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»та товариством з обмеженою відповідальністю «Бахмутський шлях», п. 3 додаткової угоди № 1 від 10.10.2007 та додаткову угоду № 2 від 30.10.2007 до договору фінансового лізингу № 01-139/07-обл від 05.09.2007.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія», м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 12, код 30575865, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмутський шлях», м. Луганськ, кв. 50 лєт Октября, буд. 22б, код 34870887, витрати зі сплати державного мита у розмірі 63 грн. 75 коп. та витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу у розмірі 177 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В решті позову відмовити.

В судовому засіданні 19.09.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дата складення та підписання повного рішення 23.09.2011.

Суддя М.О. Москаленко