Рішення № 18692408, 19.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.11 Справа № 8/143/2011

За позовом Прокурора м. Луганська в інтересах держави в особі Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгівельна компанія "СКІФ"», м. Луганськ, -

про стягнення 17565 грн. 88 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Дрожановій О.В.,

в присутності учасників розгляду спору:

від заявника (прокурора) Трофименко П.В. помічник прокурора, - посвідчення № 103 від 06.04.11 року;

від позивача ОСОБА_1. головний спеціаліст юрисконсульт, - довіреність №01/03-30.5449/0/2-10 від 24.11.10 року;

від відповідача ОСОБА_2 - представник, - довіреність №03/01-02 від 22.12.10 року, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: прокурором в інтересах держави в особі позивача заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6789 га у період з 01.02.11 року по 30.06.11 року у сумі 17341,75 грн. та пені за період з 01.04.11 року по 31.07.11 року у сумі 224,13 грн., нарахованих позивачем з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між Луганською міською радою та відповідачем 22.02.07 року, за реєстром №492, державна реєстрація від 16.03.07 року №040740200035.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 01.09.11 року до 19.09.11 року з метою надання відповідачеві можливості подати відзив на позов та витребувані судом документи.

До початку судового засідання 19.09.11 року учасниками розгляду спору заявлено клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке судом задоволено.

У судовому засіданні прокурор та позивач позов підтримали у повному обсязі.

Відповідач позов визнав у повному обсязі (заява від 19.09.11 року за вих. №б/н).

І.Заслухавши учасників розгляду спору, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

22.02.07 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) у нотаріальній формі укладено договір оренди землі, за реєстром №492, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Луганської міської ради від 28.11.06 року №11/38 передає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 49 років (п.7) земельну ділянку площею 0,6789 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 653665,29 грн. (п.4), для використання під розміщені нежитлові будівлі та споруди, які знаходяться за адресою: місто Луганськ, вул. Тімірязєва, 3-і,ж (п.1).

Річна сума орендної плати становить 16341,63 грн. (п.14); вона підлягає щорічному індексуванню станом на 1 січня поточного року в порядку, визначеному для індексування вартості землі (п.9), а також на індекс інфляції (п.10) та повинна сплачуватися за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду (п.11).

Орендодавець здійснює передачу земельної ділянки орендареві після державної реєстрації договору - на підставі акту приймання-передачі (п.19).

Орендар зобовязаний виконувати обовязки, встановлені для нього Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі" (п.29.3).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та договору (п. 37).

Договір набирає чинності після його державної реєстрації (п.39).

Остання здійснена 16.03.07 року за №040740200035 (а.с.8-10;11-13).

Факт отримання орендарем земельної ділянки підтверджується актом приймання-передачі від 17.03.07 року (а.с.14).

Позивач стверджує, що відповідач у період з 01.02.11 року по 30.06.11 року не вносив орендну плату, у звязку з чим виник борг у сумі 17341,75 грн., на який він, керуючись умовами договору та чинним законодавством, за період з 01.04.11 року по 31.07.11 року нарахував пеню у сумі 224,13 грн. (а.с.6), - а всього 17565,88 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов визнав повністю.

ІІ.Заслухавши учасників розгляду спору, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з таких підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад ( п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку спірна земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Стаханова Луганської області, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Стахановська міська рада.

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

Відповідно до ч. 1 ст.22 названого Закону кошти від плати за землю надходять на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів, зазначених у ст.20 цього Закону, та використовуються виключно на потреби, пов'язані з землекористуванням.

Згадувані у цьому рішенні орендні правовідносини виникли під час дії Закону України «Про плату за землю»та продовжують мати місце після 01.01.11 року дати набрання чинності Податковим кодексом України (далі ПКУ).

Так, відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обовязок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач у період з 01.02.11 року по 30.06.11 року не вносив орендну плату за користування вищезгаданою земельною ділянкою.

Частиною 1 ст. 3 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" визначено, що відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України (далі ЦКУ), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (ст. 11 ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення правочину, різновидом якого є договір.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Відповідно до ст. 13 Закону "Про оренду землі" договір оренди земліце договір, за яким орендодавець зобовязаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобовязаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі є відплатним (ст.21 вищеназваного Закону).

Статтею 36 останнього встановлено, що у разі невиконання зобовязань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Уклавши вищезгаданий договір оренди землі, його сторони набули низку прав та зобовязань.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі, а відповідно до ст. 526 Кодексу, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Відповідач всі вищезазначені вимоги чинного законодавства та умови договору не виконав, що доведено доказами, долученими до матеріалів справи.

По справі належним чином доведено, що термін внесення орендної плати є таким, що настав.

Отже, з боку відповідача має місце порушення зобовязань за договором.

Згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобовязань за договорами позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин, а тому відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач - з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені - дотримався усіх перелічених вимог закону щодо її стягнення.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги те, що прокурор та позивач довели законність та обґрунтованість заявлених вимог, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.44,47-1 та 49 ГПК України, суд судові витрати покладає на відповідача як на сторону, яка порушила чинне земельне та цивільне законодавство України, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" за розгляд господарським судом позову майнового характеру, до категорії яких належить позов у цій справі, з позивача на користь державного бюджету України підлягає стягненню державне мито у розмірі 1% вартості позову, але не менше 6 (102,00 грн.) та не більше 1500 (25500,00 грн.) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, - тобто при ціні позову в 17565,88 грн. державно мито підлягає стягненню у сумі 175,66 грн.

Судом взято до уваги, що відповідно до п.30 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 року №7/93 "Про державне мито" Генеральна прокуратура України та її органи звільнені від сплати державного мита на користь Державного бюджету України у разі звернення до господарського суду з позовом в інтересах держави.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.05 року №1285 вони у таких випадках також звільнені від сплати на користь Державного бюджету України витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, ст.ст. 1, 12, 83 Земельного кодексу України; ст.ст.13.21.36 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 2, 22 та 28 Закону України "Про плату за землю"; ст.ст.109,287,288 Податкового кодексу України, керуючись ст.ст.4-3,22,32-36,43,44,47-1,49,60, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «"Виробничо-торгівельна компанія "СКІФ"», ідентифікаційний код 33008305, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Тімірязєва, 3-а, на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Артемівського району міста Луганська №33217812700003, банк УДК у місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 13050200, - заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою у сумі 17341 (сімнадцять тисяч триста сорок одна) грн. 75 коп. та пеню у сумі 224 (двісті двадцять чотири) грн. 13 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «"Виробничо-торгівельна компанія "СКІФ"», ідентифікаційний код 33008305, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Тімірязєва, 3-а, на користь державного бюджету України на рахунок:

№31118095700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22090200, символ звітності банку 095, - державне мито в сумі 175 (сто сімдесят пять) грн. 66 коп.; наказ видати Державній податковій інспекції у Артемівському районі міста Луганська;

№31217264700006, банк ГУ ДКУ в Луганській області, МФО 804013; одержувач коштів: УДК у м. Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ідентифікаційний код 24046582, КБК 22050003, символ звітності банку 264,- витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 19.09.2011 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 21 вересня 2011 року.

Суддя А.П.Середа