Рішення № 18692287, 14.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.11 Справа № 19/126/2011

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянув матеріали справи за позовом

Приватного підприємства „Віраж”, м.Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська промислова компанія”, м.Перевальськ Луганської області

про стягнення 12000 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 05.09.2011;

від відповідача представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на його користь 12000 грн. 00 коп. у якості виконання за векселем серії АА номер 2194964 від 20.06.2011.

Відповідач не скористався наданим йому правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника в судовому засіданні, хоча був належним чином повідомлені про час і місце проведення розгляду справи, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірників всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Як зазначив Вищий господарський суд України в Інформаційному листі від 13.08.2008 № 01-8/482 Про деякі питання застосування норм господарського процесуального кодексу України (п.19) ... дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог п.3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, станом на час розгляду справи.

Неприбуття у судове засідання відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами згоден та повідомив, що дійсно видавав простий вексель серії АА № 2194964 від 20.06.2011 на суму 12000 грн. 00 коп. строком платежу до предявлення. Позивач предявив вексель до оплати, право векселедержателя на вексель підтверджується неперервним рядом індосаментів. У відзиві відповідач виклав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Дане клопотання було розглянуто судом в судовому засіданні та визнано таким, що підлягає до задоволення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Згідно ч.7 ст.164 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання мають право в порядку, встановленому законом, випускати в обіг векселі - боргові цінні папери, які посвідчують безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст.14 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок” вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Статтею 1 Закону України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04.2001 передбачено, що законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі”, Закону України „Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів”, цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Згідно ст.75 Уніфікованого Закону простий вексель містить: назву „простий вексель”, яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу; зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця видачі простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

В простому векселі серії АА №2194964 від 20.06.2011 зазначено строк платежу „за предявленням”, тобто держатель цього векселя має право звернутися до векселедавця з вимогою в будь-який момент, що в даному випадку і мало місце та підтверджується актом від 30.06.2011 (а.с.8), відповідачем не оспорюється.

Відповідно до ст.76 Уніфікованого Закону документ, в якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті, а саме: простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням; при відсутності особливого значення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця; простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Стаття 77 Уніфікованого закону визначає, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту, строку платежу, платежу, права регресу у разі неплатежу, платежу у порядку посередництва, копій, змін, позовної давності, неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків. До простого векселя також застосовуються такі положення: положення щодо забезпечення авалем; у випадку, передбаченому в останньому абзаці статті 31, якщо в авалі не зазначено, за кого він даний, вважається, що він даний за векселедавця простого векселя.

Згідно ст.11 Уніфікованого Закону будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Відповідно до ст.13 Закону індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або на приєднаному до нього аркуші (алонжі). Він повинен бути підписаний індосантом. Індосамент може не містити найменування особи, на користь якої він вчинений, або може складатися лише з одного підпису індосанта (бланковий індосамент). В останньому випадку для того, щоб мати чинність, індосамент повинен бути написаний на звороті переказного векселя або на приєднаному до нього аркуші (алонжі).

Згідно ст.14 Закону індосамент переносить всі права, що випливають з переказного векселя. Якщо індосамент є бланковим, то держатель векселя може: заповнити бланк або на своє ім'я, або на ім'я будь-якої іншої особи; реіндосувати вексель через бланковий індосамент або будь-якій іншій особі; передати вексель третій особі, не заповнюючи бланк і не вчиняючи індосаменту.

Відповідно до ч.1 ст.16 Закону власник переказного векселя вважається його законним держателем, якщо його право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній індосамент є бланковим. Закреслені індосаменти вважаються при цьому ненаписаними. Якщо за бланковим індосаментом іде інший індосамент, то особа, яка підписала останній, вважається такою, що придбала вексель за бланковим індосаментом.

В даному випадку простий вексель серії АА №2194964 від 20.06.2011 на зворотній стороні має застереження про наказ „платити наказу”, що підписаний директором товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім "Гелікоптер"” й засвідчений печаткою товариства.

Отже, напис, який виконаний на звороті простого векселя серії АА №2194964 від 20.06.2011 є бланковим індосаментом і згідно ст.14 Уніфікованого Закону товариство з обмеженою відповідальністю „Торговий дім "Гелікоптер"” перенесло всі свої права, що випливають з цього векселя на будь-яку іншу особу, яка пред'явить вексель до платежу.

Оскільки право Приватного підприємства „Віраж” на простий вексель простий вексель серії АА №2194964 від 20.06.2011 базується на бланковому індосаменті, у відповідності до ст.16 Уніфікованого Закону Приватне підприємство „Віраж” є його законним власником, а тому не має доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем.

Такий висновок узгоджується з п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 „Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів”, в якому зазначено, що згідно зі ст.ст.16, 17 Уніфікованого Закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем, якщо її право на вексель базується на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній із них є бланковим; якщо останній індосамент є бланковим або на пред'явника (тобто в ньому не зазначено особу, що отримує вексель), законним векселедержателем такого векселя вважається особа, у якої вексель фактично знаходиться й така особа має всі права за векселем, у тому числі право вимоги платежу за ним.

На підставі викладеного позивач предявив відповідачу до платежу простий вексель серії АА №2194964 від 20.06.2011, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не оспорюється, який останній не оплатив у зв”язку з відсутністю коштів у підприємства (а.с.8).

За таких обставин позов підлягає задоволенню з віднесенням судових витрат на відповідача по справі, згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки позивачем при поданні позовної заяви були сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за невірними реквізитами (невірний розрахунковий рахунок), а 14.09.2011 була надана квитанція №251127 від 07.09.2011 про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за належними реквізитами, тому слід повернути позивачу сплачені за квитанцією №248514 від 25.08.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 14.09.2011 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов Приватного підприємства „Віраж”, м.Луганськ, до Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська промислова компанія”, м.Перевальськ Луганської області, задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Київська промислова компанія”, вул.Бородина, б.20, м.Перевальськ Луганської області, код 36088645, на користь Приватного підприємства „Віраж”, пров.Богдановський, б.24, м.Луганськ, код 30199354, в якості виконання за векселем серії АА №2194964 від 20.06.2011 суму в розмірі 12000 грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита у сумі 120 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Віраж”, пров.Богдановський, б.24, м.Луганськ, код 30199354 сплачені за квитанцією №248514 від 25.08.2011 витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп.

Повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду та оригіналу квитанції №248514 від 25.08.2011, який слід вилучити з матеріалів справи.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 19.09.2011.

Суддя Т.В.Косенко