Рішення № 18692138, 15.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.11                                                                                 Справа № 9/149/2011.

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю Компанії "Транспеле", м. Луганськ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ

про стягнення 67 459 грн. 00 коп.

в присутності представників:

від позивача – ОСОБА_2, дов. б/н від 03.01.11, ОСОБА_3, дов. б/н від 13.04.11,

від відповідача – ОСОБА_4, адвокат, дов. № 149 від 20.01.11

в с т а н о в и в:

позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 67459,0 грн. за використання дизельного палива.

Відповідач, підприємець ОСОБА_1, відзивом на позовну заяву просить у задоволенні позову відмовити.

Серед інших підстав відповідач послався на пропуск строку позовної давності.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на існування між ним та відповідачем договірних відносин у 2008 році, згідно з якими останній отримав від позивача картку мережі АЗС "WOG" для заправлення дизельним паливом транспортних засобів, які належать підприємцю на праві власності.

За підсумками звітного періоду (календарний місяць) позивач отримував від мережі АЗС "WOG" дані про кількість палива, що отримано відповідачем, та відомості про ціну цього палива.

Факт отримання відповідачем дизпалива в кількості 9700 л на суму 67459,0 грн. підтверджується відомостями про оборот дизпалива по карткам, які додані до матеріалів справи.

31 липня 2008 року на адресу відповідача було направлено видаткова накладна № ПЛ-0001786 та рахунок-фактура № ПЛ-0000885 щодо сплати 67459,0 грн. за використане паливо, що належить позивачу.

Строк оплати був зазначений в рахунку до 07.08.08, однак рахунок не був оплачений, на вимогу про оплату відповідач відповів відмовою.

Оцінивши матеріали справи, вислухавши доводи учасників судового процесу, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Інтерес позивача полягає у стягненні з відповідача заборгованості за використання дизельного палива.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем у 2008 році існували договірні відносини, згідно з якими останній отримав від позивача картку мережі АЗС "WOG" для заправлення дизельним паливом транспортних засобів, які належать підприємцю на праві власності.

За підсумками звітного періоду (календарний місяць) позивач отримував від мережі АЗС "WOG" дані про кількість палива, що отримано відповідачем, та відомості про ціну цього палива.

Факт отримання відповідачем дизпалива в кількості 9700 л на суму 67459,0 грн. підтверджується відомостями про оборот дизпалива по карткам, які додані до матеріалів справи.

31 липня 2008 року на адресу відповідача було направлено видаткова накладна № ПЛ-0001786 та рахунок-фактура № ПЛ-0000885 щодо сплати 67459,0 грн. за використане паливо, що належить позивачу.

Строк оплати був зазначений в рахунку до 07.08.08, однак рахунок не був оплачений, на вимогу про оплату відповідач відповів відмовою, тому картка мережі АЗС "WOG" була заблокована.

Вирішуючи цей спір, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наданих до матеріалів справи накладної та рахунку, вони були виписані позивачем у липні 2008 року.

З цим позовом позивач звернувся за захистом свого майнового інтересу до суду у серпні 2011 року, тобто більш ніж через три роки.

За правилом ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Частиною 3 ст. 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач звернувся із заявою про застосування строку позовної давності, про що виклав письмово у наданому відзиві.

За правилом ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, виходячи з обставин справи, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

При подачі позову позивачем сплачене держмито за п/д № 1618 від 25.06.11 в розмірі 816,0 грн., що перевищує встановлений чинним законодавством розмір, тому зайво сплачене мито підлягає поверненню.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути позивачу, ТОВ Компанії «Транспеле», 91047, м. Луганськ, вул. Переяславська, буд. 50, код 13378964, зайво сплачене держмито в розмірі 141,41 грн.

Підставою повернення зайво сплаченого мита є це рішення, підписане та скріплене печаткою суду, оскільки оригінал платіжного документу знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 16.09.11.

Суддя                                                             А.Г. Ворожцов