Рішення № 18692008, 12.09.2011, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.11 Справа № 15/127/2011

За позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес», м. Макіївка Донецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», м. Луганськ

про стягнення 24 858 грн. 79 коп.

Суддя господарського суду Луганської області

Пономаренко Є.Ю.

За участю:

від позивача - ОСОБА_1., спеціаліст-юрисконсульт, довіреність №320/1 від 29.10.2010, ОСОБА_2, спеціаліст-юрисконсульт, довіреність № б/н від 09.09.2011;

від відповідача представник не прибув.

Відповідно до вимог ст. 77 ГПК України у засіданні суду було оголошено перерву з 05.09.2011 по 12.09.2011.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 21213 грн. 05 коп., пені в сумі 1621 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 496 грн. 91 коп., збитків від інфляції в сумі 1527 грн. 34 коп., всього 24858 грн. 79 коп.

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі та заявили клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог та судових витрат, що були сплачені позивачем при поданні позовної заяви до суду, а саме 25343 грн. 39 коп. Вказане клопотання позивача відхиляється судом з наступних підстав.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.3 Розяснення Вищого господарського суду від 23.08.1994 №02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Враховуючи п.1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду «Про деякі питання практики забезпечення позову» від 12.12.2006 № 01-8/2776, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

-розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

-забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

-наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

-імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

-запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, при поданні клопотання про забезпечення позову позивачем не наведено обґрунтування та не надано докази про те, що невжиття заявлених заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Ухвала про вжиття заходів до забезпечення позову не може базуватися на необґрунтованих припущеннях.

Відповідач правом на участь у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить запис про оголошення перерви від 05.09.2011. В минулому судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 05.09.2011, де проти позову заперечив, з підстав викладених у відзиві.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», як покупцем, укладено договір на виготовлення поліграфічної продукції від 01.12.2009 № 15773/1023.

Згідно предмету даного договору постачальник (позивач у справі) зобовязується виготовити та передати у власність покупця поліграфічну продукцію відповідно до специфікацій, які є невідємною частиною договору, а покупець (відповідач у справі) зобовязується прийняти та своєчасно сплатити за товар на умовах, передбачених договором. (п. 1.1 договору).

На виконання договору сторонами договору підписано наступні специфікації (а.с. 10-12):

№ 1 від 08.07.2010 на суму 648 грн. 00 коп.,

№ 2 від 28.07.200 на суму 15751 грн. 05 коп.;

№ 3 від 28.07.2010 на суму 25814 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3.3 договору покупець здійснює оплату на умовах: 50 % передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено сторонами в специфікації на конкретну партію товару.

В специфікації № 1 іншого строку оплати за товар не передбачено, тому застосовуються положення п. 3.3 договору, а саме оплата за цією специфікацією має бути здійснена протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної.

В специфікації № 2 та № 3 визначено, що покупець здійснює оплату на умовах: 50 % передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% перед відвантаженням товару на склад покупця за 3 календарних дні до моменту підписання видаткової накладної. Постачальник повідомляє покупця про відвантаження товару в телефонному режимі.

Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 183 від 02.06.2011 (а.с. 13), де було зазначено, що ТОВ «Профі-Прес»виготовило продукцію, визначену у специфікаціях до договору № 15773/1023 від 20.09.2010, та вказано, що після оплати решти вартості вказаної продукції продавець відвантажить товар на склад відповідача.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу ч. 2 вказаної статті продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

В ст. 526 Цивільного кодексу України вказано, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, за умовами п. 3.3 договору покупець здійснює оплату на умовах: 50 % передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% протягом 7 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інше не передбачено сторонами в специфікації на конкретну партію товару.

Доказів (видаткової накладної, тощо) передачі товару, визначеного у специфікації № 1 від 08.07.2010 (як і за іншими специфікаціями), суду сторонами надано не було.

Отже, позивачем не доведено настання обставини, за якою настав строк виконання грошового зобовязання за специфікацією № 1, та відповідно після якої позивач набув би право звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Таким чином, в частині стягнення основного боргу за специфікацією № 1 від 08.07.2010 в сумі 648 грн. 00 коп. слід відмовити.

В той же час, в специфікації № 2 та № 3 визначено, що покупець здійснює оплату на умовах: 50 % передплати протягом 3 календарних днів з моменту виставлення рахунку к оплаті, решту суми в розмірі 50% перед відвантаженням товару на склад покупця за 3 календарних дні до моменту підписання видаткової накладної. Постачальник повідомляє покупця про відвантаження товару в телефонному режимі.

Отже, за специфікаціями № 2 та № 3 оплата за продукцію має бути здійснена до передачі товару.

Відповідачем здійснено передплату в сумі 21000 грн. 00 коп., що не заперечується позивачем та підтверджується представником відповідача.

Відповідно до правил ст. 530 Цивільного кодексу якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, за нормами ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення, а терміном - це певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Так, з урахуванням приписів, встановлених у специфікаціях № 2 та № 3, за якими решту суми в розмірі 50% покупець сплачує перед відвантаженням товару на склад покупця за 3 календарних дні до моменту підписання видаткової накладної, та приймаючи до уваги, що позивачем було направлено відповідачу повідомлення про готовність відвантажити продукцію (оформлене претензією № 183 від 02.06.2011 а.с. 13), у позивача на час звернення з позовом виникло право вимоги по оплаті решти 50 % за специфікаціями № 2 та № 3 в сумі 20565 грн. 05 коп.

Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів виконання зобовязань, на підставі яких заявлено позовні вимоги в цій частині, не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення боргу за специфікаціями № 2 та № 3 від 28.07.2010 в сумі 20565 грн. 05 коп. підлягає задоволенню повністю.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Заявлені позивачем вимоги по стягненню 3% річних та інфляційних втрат у сумах 496 грн. 91 коп. та 22740 грн. 39 коп. підлягають задоволенню частково в обґрунтованих сумах 42 грн. 27 коп. та 82 грн. 26 коп. відповідно (з огляду на те, що грошове зобовязання у відповідача виникло лише за специфікаціями №№ 2,3 та після направлення претензії № 183 від 02.06.2011).

Положеннями п. 5.3 договору передбачено, що у разі непередачі або неповної передачі продукції, в обумовлені договором строки, постачальник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості недопоставленої продукції за кожен день прострочення.

Вимога позивача про стягнення пені задовольняється частково в сумі 218 грн. 33 коп. (з урахуванням тих же мотивів, що і при розгляді позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних). Таким чином, позов підлягає задоволенню частково: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню борг у сумі 20565 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 42 грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 82 грн. 26 коп. та пеня в сумі 218 грн. 33 коп. (Всього 20 907 грн. 91 коп.) В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити. Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно задоволених вимог у складі: 209 грн. 08 коп. державного мита, а також 198 грн. 49 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність»про стягнення 24 858 грн. 79 коп. задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова фірма «Співдружність», м. Луганськ, вул. 2 Краснознамьонная, б. 16 «Б», ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 30694979, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профі-Прес», м. Макіївка Донецької області, вул. Леніна, б. 95, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 32698336: борг у сумі 20 565 грн. 05 коп., 3% річних в сумі 42 грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 82 грн. 26 коп., пеню в сумі 218 грн. 33 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 209 грн. 08 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 198 грн. 49 коп. Наказ видати позивачу. 3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 12.09.2011 було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 15.09.2011.

СуддяЄ.Ю. Пономаренко